Постанова № 74002216, 10.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/1144/14-ц 22-ц/774/178/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 171/1144/14-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - Кредитна спілка «Союз-Дніпро»,

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року, яке ухвалено суддею Чумак Т.А. об 11 годині 56 хвилин в місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Кредитна спілка «Союз-Дніпро» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що між КС «Союз-Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 19.03.2012 року укладено кредитний договір № 505/12, відповідно до умов якого позивач надав вказаному відповідачу кредит в сумі 15096 грн. строком на 18 місяців по 18.09.2013 року, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язався погашати заборгованість по кредитному договору щомісячно у період з 20 по 30 число кожного місяця згідно з графіком погашення заборгованості по кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту та відсоткам в розмірі 1,95% на залишок заборгованості за кредитом. Отримання кредиту вказаним відповідачем підтверджується видатковим касовим ордером № 413 від 19.03.2012 року на суму 15096 грн. З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори поруки, відповідно до умов яких вказані відповідачі несуть солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором. Позивач виконав свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, але відповідач порушує умови укладеного договору, в зв'язку з чим станом на 15.03.2014 року загальна заборгованість відповідачів складає 18811 грн., яка складається з наступного: 2793,41 грн. - заборгованість по кредиту, 16018,4 грн. - проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів.

Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за кредитом у розмірі 18 811,80 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» заборгованість станом на 15.03.2014 року у розмірі 18811 грн., яка складається з наступного: 2793,41 грн. - заборгованість по кредиту, 16018,4 грн. - проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» судовий збір в сумі 243,6 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та зазначає, що кредитний договір порушує його права, як споживача, оскільки не відповідає нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», а рішення суду було прийнято однобоко тільки в інтересах позивача. Так, судом не було враховано, що позивач обдурив відповідача щодо розміру відсоткової ставки, він підписував інший договір. Також, відповідач вважає, що позивач займається нечесною підприємницькою практикою, кредитний договір не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність позивача, а тому є взагалі неукладеним. Також, відповідач посилається на те, що ним на теперішній час сплачено кошти у розмірі 20 773,00 грн., хоча за договором він має сплатити лише 17 891,54 грн. Крім того, з нього було стягнуто безпідставно кошти по виконавчому провадженню за виконавчим листом, який згодом було скасовано.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач КС «Союз-Дніпро» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що Кредитна спілка «Союз-Дніпро» зареєстрована як юридична особа 18.11.2004 року та, згідно п.2.1 Статуту, є неприбутковою організацією, заснованою фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

19.03.2012 року між КС «Союз-Дніпро» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 505/12, за умовами якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15096 грн. на термін 18 місяців, по 18.09.2013 року, на умовах, встановлених цим договором, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити в день отримання коштів за кредитом із розрахунку 20,51% процентів на суму кредиту, що становить 3096 грн., а також проценти, нараховані згідно п.4.2 цього Договору.

Відповідно до п.4 цього Договору нарахування процентів за договором здійснюється за строк користування кредитом та нараховується на залишок заборгованості за кредитом в день отримання коштів та щомісяця із розрахунку 1,95% на залишок заборгованості за кредитом, погашення заборгованості за договором здійснюється щомісяця у період з 20 по 30 число кожного місяця згідно графіку, при цьому при порушенні позичальником строків сплати кредиту та процентів кредитодавець перераховує відсотки (плату) за користування кредитом наступним чином: якщо термін простроченої заборгованості не перевищує 30 днів, відсоток за кредит становить 45% річних від суми залишку за кредитом за кожен день простроченої заборгованості з першого дня, коли виникла заборгованість, і до 30 днів включно, якщо термін простроченої заборгованості перевищує 30 днів, відсоток становить 1% на день від суми залишку за кредитом і нараховується за кожен день простроченої заборгованості до повного її погашення.

19.03.2012 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладено Договір поруки № 505/12, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_3, як поручитель, зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_1 його боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором № 505/12 від 19.03.2012 року в повному обсязі таких зобов'язань, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.

19.03.2012 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір поруки № 505/12, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2, як поручитель, зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_1 його боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором № 505/12 від 19.03.2012 року в повному обсязі таких зобов'язань, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники.

Позичальник ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов'язання за Кредитним договором № 505/12 від 19.03.2012 року.

19.10.2012 року та 13.11.2013 року позивачем направлялися претензії відповідачем щодо погашення кредитної заборгованості.

Станом на 15.03.2014 року за Кредитним договором № 505/12 від 19.03.2012 року наявна заборгованість у розмірі 18811 грн., яка складається з наступного: 2793,41 грн. - заборгованість по кредиту, 16018,4 грн. - проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в повному обсязі і суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення на користь позивача суми заборгованості у розмірі 18 811,80 грн.

При цьому, колегією суддів перевірено висновки суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та з'ясовано, що він визначений у відповідності із умовами Кредитного договору № 505/12 від 19.03.2012 року, який підписано сторонами та який є чинним.

Доводи апеляційної скарги про те, що на теперішній час позичальником погашено заборгованість у розмірі 20 773,00 грн. та з нього було безпідставно стягнуто кошти по виконавчому провадженню колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки розрахунок суми боргу відповідачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не спростовано, а питання щодо виконання рішення суду перебуває поза межами даного строку, тоді, як, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що Кредитний договір № 505/12 від 19.03.2012 року не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», містить несправедливі умови та свідчить про ведення позивачем нечесної підприємницької прктики, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Кредитний договір укладено в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печаткою банку, тобто він є чинним.

Згідно з ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним.

Крім того, як роз'яснено у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011 положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

У Директиві 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору.

Директива розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди.

Згідно з п. 2 ст. 7 Директиви, комерційна діяльність вважається такою, що вводить в оману, якщо вона містить недостовірну інформацію або створює загальне враження, що вводить чи може ввести в оману, навіть, якщо інформація вірна у відношенні одного або декількох елементів такої інформації.

Разом з тим, бездіяльністю, що вводить в оману вважається така комерційна діяльність, в котрій, виходячи з фактичної ситуації, приймаючи до уваги всі особливості, обставини та обмеження комунікативного середовища, продавець не надає суттєво необхідної середньостатистичному споживачеві інформації для прийняття обдуманого рішення щодо угоди, що веде або може призвести до укладення середньостатистичним покупцем угоди, яка не була б укладена ним при інших обставинах. Також, бездіяльністю, яка вводить в оману визнається ненадання продавцем або несвоєчасне надання в двоякій, нечіткій, незрозумілій формі інформації, що вважається суттєвою. Зокрема, суттєвою є інформація про ціну угоди.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За змістом ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-1341цс15 від 02 грудня 2015 року, ухваленої за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, яка мала враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року).

Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору такі умови договором передбачені. В договорі передбачені усі істотні умови договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; звідсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору.

Згідно з текстом укладеного сторонами кредитного договору такі умови договором передбачені. В договорі передбачені усі істотні умови договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; відсоткові ставки; розмір та порядок сплати комісійної винагороди; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення договору позичальнику була надана повна та вичерпна інформація, необхідна та достатня для прийняття ним зваженого та свідомого рішення щодо отримання кредиту та укладений сторонами кредитний договір відповідає положенням статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Покликаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», відповідач в апеляційній скарзі вказав, що позивач веде нечесну підприємницьку діяльність. Зазначає, що кредитний договір був укладений на умовах, що обмежують права споживача.

Однак, як вже зазначалося вище, ОСОБА_1, підписуючи кредитний договір, погодився із зазначеними у ньому умовами та не висував КС «Кредит-Дніпро» жодних претензій щодо незгоди з окремими пунктами цього Договору або ж щодо нерозуміння ним окремих його частин.

Отже, всупереч вимогам ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що умови договору є несправедливими, його укладено внаслідок введення позичальника в оману, або кредитодавець проводив нечесну підприємницьку практику.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов висновку, що відповідно до ст. 554 ЦК України й умов договору у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, дійсно, правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто зі змісту вказаної норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст. 554 ЦК України). Лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителя відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, але в цьому випадку ч.3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, оскільки не можна вважати поруку їхньою спільною. За таких обставин кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Отже, стягуючи з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як поручителів в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в даному випадку ч.3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено два окремі договори поруки.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що районним судом невірно застосовано матеріальний закон, який не поширюється на дані правовідносини, у зв'язку з чим рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги Кредитної спілки «Союз-Дніпро» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2, та солідарно з ОСОБА_3 на користь Кредитної спілки «Союз-Дніпро» заборгованість станом на 15.03.2014 року у розмірі 18 811 грн., яка складається з наступного: 2 793,41 грн. - заборгованість по кредиту, 16 018,4 грн. - проценти за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: