Постанова № 74001878, 15.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 331/2936/17

Провадження №22ц/778/845/18

Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.суддів:Крилової О.В., Онищенка Е.А.,секретарБурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Рентал» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Савицька Олена Владиславівна про визнання іпотечного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Арт Рентал» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 05.09.2013 року відповідно до договору № 31-Л, укладеного між ліквідатором ТОВ «Український Промисловий Банк» та ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», останньому передано активи, що перебували на балансі банку в управління і довірчу власність. 05.02.2016 р. між ТОВ «ІК «ІФГ КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 49/Zкіп-07 від 11.07.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Бургазли І.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4382, відповідно до якого до останнього перейшли права іпотекодержателя за вказаним договором іпотеки. 25.03.2016 р. між ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» та позивачем укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 49/Zкіп-07 від 11.07.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Бургазли І.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 4382, відповідно до якого ТОВ «Арт Рентал» є власником усіх прав та обов'язків як кредитор за кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 49/К-07 від 11 липня 2007 року, на підставі якого надано кредит ОСОБА_11 у грошовому еквіваленті. Також, позивач є власником усіх прав та обов'язків іпотечного договору № 49/Zкіп-07 від 11 липня 2007 року як іпотекодержатель нежитлових будівель загальною площею 1 766,90 м2 (адміністративна будівля, літ. «А-2», площею 561,9 м2; гараж, літ. «Б», площею 16,2 м2; магазин, літ. «А-3», площею 1 188,8 м2), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

З даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про те, що право власності на предмет іпотеки, зареєстроване за фізичними особами - ОСОБА_7 та ОСОБА_5, яким належить по 1/2 (одній другій) частки предмета іпотеки кожному на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Кияницею Н.В., зареєстрованого в реєстрі за номером 3438. Посилаючись на положення ст. 12 Закону України «Про іпотеку» позивач вважає, що договір іпотеки від 21.10.2015 р., нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Савицькою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 805. є недійсним оскільки в договорі іпотеки була відсутня письмова згода первинних іпотекодержателів на передачу предмета іпотеки в наступну іпотеку ОСОБА_6, тому просить визнати недійсним зазначений іпотечний договір.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 21 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, нотаріально посвідчений Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Савицькою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 805.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у липні 2007 року між ТОВ «Український Промисловий Банк» та ФОП ОСОБА_11 укладено кредитний договір № 49/К-07 на відкриття відновлюваної мультивалютної кредитної лінії.

Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_11 за Кредитним Договором 11 липня 2007 року між ТОВ «Український Промисловий Банк» та ОСОБА_11 укладено іпотечний договір № 49/Zкіп-07, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. за реєстровим номером № 4382. Відповідно до якого, предметом іпотеки є нерухоме майно: адміністративна будівля інв. № 066, гараж інв. № 067, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 766,90 м2.

Відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 49/Zкіп-07 від 11.07.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 4382, від 05.02.2016 р., укладеному між ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», що діє як Довірчий власник на підставі Договору про передання в управління непроданий активів № 31-Л від 05.09.2013 р. та ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо», згідно якого ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» відступило ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» право вимоги заборгованості до ФОП ОСОБА_11 за Кредитним договором № 49/К-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 11.07.2007 року, укладеного між ТОВ «Український Промисловий Банк» та ОСОБА_11, ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» передає, а ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» одержує в повному обсязі належні кредитору права іпотекодержателя за іпотечним договором № 49/Zкіп-07 від 11.07.2007 р.

Згідно з Договором про відступлення права вимоги за Іпотечним договором № 49/Zкіп-07 від 11.07.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 4382, від 25.03.2016 р., згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» відступило ТОВ «Арт Рентал» право вимоги заборгованості до ФОП ОСОБА_11 за Кредитним договором № 49/К-07 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 11.07.2007 року, укладеного між ТОВ «Український Промисловий Банк» та ОСОБА_11, ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» передає, а ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо» одержує в повному обсязі належні кредитору права іпотекодержателя за іпотечним договором № 49/Zкіп-07 від 11.07.2007 р.

Відповідно до п. 1.5, 1.6 зазначеного Договору, ТОВ «Арт Рентал» замінює ТОВ «Фінансова Компанія Інвест-Кредо», як кредитора у зазначених в Іпотечному договорі зобов'язаннях.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 у справі № 910/17564/13 визнано недійсними та скасовано результати прилюдних торгів, які проведені 22.07.2013 р. ПП «Нива-В.Ш.» з реалізації що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлових будівель загальною площею 1 766,90 м 2 (адміністративна будівля, літ.А-2, інвентарний номер 066, гараж, літ.Б, інвентарний номер 067, магазин, літ.А-3, інвентарний номер 066), яке належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_11 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), які оформлені протоколом проведення прилюдних торгів № 13/27/1 від 22.07.2013 та актом державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Пінського Ю.В., прийнятого за результатами проведення прилюдних торгів нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 22.07.2013.

Згідно з Договором іпотеки від 21.10.2015 року, який укладений між ОСОБА_6, як іпотекодержателем та ОСОБА_5, ОСОБА_7, як іпотекодавцями з метою забезпечення виконання зобов'язань, що виникають з Договору позики від 21.10.2015 р., іпотекодавці передають ОСОБА_6 в іпотеку нерухоме майно, яким є нежитлові будівлі, загальною площею 1 766,90 кв.м., а саме: адміністративна будівля (літ А-2), площею 561,9 кв.м., гараж площею 16,2 кв.м., магазин (літ. А1-3), площею 1188,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2886 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям наступним чином по 1/2 частині кожному на підставі договору купівлі-продажу (з відстрочкою платежу), посвідченого Кияницею Н.В., приватним нотаріусом ЗМНО, 19.11.2013 року за реєстровим № 3438.

Вищезазначене також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 83077134 від 22.03.2017 р.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 06.07.2017 року (ЄУН № 331/5339/16, провадження № 22-ц/778/2406/17) яким розглянуто спір про звернення стягнення на предмет іпотеки, який є предметом спору у цій справі встановлено, що враховуючи положення ст.ст. 9, 13 ЗУ «Про іпотеку», набувши у власність спірне майно, з поновленням прав первісного кредитора та первісної іпотеки цього майна, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 могли передавати його у наступну іпотеку лише за згоди первісного іпотекодержателя. Між тим, укладаючи 21.10.2015р. договір передачі ОСОБА_6 в іпотеку спірного нерухомого майна, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не отримали згоди первісного кредитора в особі довірчого управителя майном - ТОВ «ІК «ІФГ Капітал», що вказує на недійсність цього договору на підставі ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» (т. 1 а.с. 188-193).

Виходячи саме з недійсності договору іпотеки укладеного 21.10.2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, ОСОБА_7, який є предметом спору у цій справі, апеляційний суд відмовив ОСОБА_6 у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказане судове рішення набрало законної сили з моменту проголошення тобто з 06.07.2017 року.

Таким чином суд попередньої інстанції вважав, що обставини, встановлені у рішенні Апеляційного суду Запорізької області від 06.07.2017 року у справі № 331/5339/16 мають преюдиційне значення для законного вирішення даної справи в порядку частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції на час вирішення спору), яка передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до частин 2, 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» редакція № 898-IV від 23 лютого 2006 року, яка була чинною на момент укладення Первинного Договору Іпотеки, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором, виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частин 1, 2, статті 590 Цивільного кодексу України визначено порядок дій іпотекодержателя щодо захисту свого права, у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється, у разі, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, за таких обставин іпотека за іпотечним договором № 49/Zкіп-07 від 11 липня 2007 року не є припиненою у відповідності до вимог статті 17 Закону України «Про іпотеку» (правовий висновок у постанові судової палати у цивільних справа Верховного Суду України у справі № 6-130цс17 від 01 березня 2017 року).

Згідно з п. 3.1.2 іпотечного договору № 49/Zкіп-07 від 11 липня 2007 року, іпотекодавцю заборонено: відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб, укладати договори відступлення прав, обтяжувати предмет іпотеки зобов'язаннями з боку третіх осіб ( зокрема, передавати його у спільну діяльність, лізинг, оренду, користування чи обтяжувати предмет іпотеки іншим способом) без отримання на це попередньої письмової згоди іпотеко- держателя.

З договору іпотеки від 21.10.2015 року, нотаріально посвідченого Приватним нотаріусом ЗМНО Савицькою О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 805, вбачається, що відсутнє будь-яке посилання про те, що передача ОСОБА_7, ОСОБА_5 предмета іпотеки в наступну іпотеку ОСОБА_6, яка укладена 21.10.2015 року, тобто після укладення договору іпотеки № 49/Zкіп-07 від 11.07.2007 р., вчиняється за згодою ТОВ «Український Промисловий Банк» чи ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» як первинних іпотекодержателів та відсутні будь-які інші належні та допустимі докази у матеріалах справи, які б спростовували твердження ТОВ «Арт Рентал» про відсутність такої згоди.

Відповідно до абзацу 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку» передбачено те, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про іпотеку» передбачено те, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Зазначені вище обставини підтверджують те, що в момент укладення договору іпотеки від 21.10.2015 р., який посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Савицькою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 805, ОСОБА_7, ОСОБА_5, порушили вимоги статей 9, 13 Закону України «Про іпотеку» та не отримали згоду попереднього іпотекодержателя на передачу предмету іпотеки у наступну іпотеку.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 Цивільного кодексу України. Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно з пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5 передбачено, що відповідно до прямої вказівки закону (статті 12 Закону України "Про іпотеку") окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

За вказаних обставин апеляційний суд в складі колегії суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами, а укладений 21 жовтня 2015 року між ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Савицькою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 805, є недійсним на підставі ст. 12 Закону України «Про іпотеку», враховуючи також вказане судове рішення апеляційної інстанції від 06.07.2017 року.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень при ухваленні рішення (про відхилення клопотань, про відсутність доповіді головуючої про зміст вимог, про не оголошення пояснень позивача, про репліку без дозволу головуючої, про проголошення лише вступної та резолютивної частини, про порушення принципу змагальності) не є такими, що впливають на вірні висновки суду, та тягнуть його скасування чи зміну.

Доводи про те, що за рахунок іпотеки вже були погашені частково вимоги кредитора шляхом проведення прилюдних торгів є помилковими оскільки як вже зазначено вище Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 у справі № 910/17564/13 визнано недійсними та скасовано результати прилюдних торгів, які проведені 22.07.2013 року ПП «Нива-В.Ш.» з реалізації спірного іпотечного майна.

Помилковими є також твердження скарги про те, що відсутні підстави для визнання спірного правочину недійсним, через його нікчемність, оскільки оспорюваний в цій справі правочин було вчинено, настали певні правові наслідки після його укладення, а тому позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного права у цій справі.

Наявність факту припинення іпотеки, на, що є посилання у апеляційній скарзі є помилковим, оскільки такий факт відповідачем не доведено.

Посилання в ході апеляційного розгляду на судове рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яке було ухвалено лише 13.03.2018 року, є таким, що не могло вплинути на рішення суду першої інстанції ухвалене 16.11.2017 року, і об'єктивно суд першої інстанції не міг його враховувати.

Доводи апеляційної скарги в тому щодо упередженого розгляду та поверхового знання матеріалів справи та суті позовних вимог, невірним застосуванням судом норм законодавства, про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави відмови в задоволенні позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 16 травня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: