Постанова № 74000156, 15.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р. м. Одеса Справа № 654/3203/17

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Францішка Ю. В.

Час і місце ухвалення: 10:25 год, м. Гола Пристань

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 січня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Олешківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Голопристанського відділу Олешківського ОУПФ України в Херсонській області про визнання протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Олешківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Голопристанського відділу Олешківського ОУПФ України в Херсонській області про визнання дій щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що з 22.01.1997 по 01.07.2015 працювала на прокурорських посадах в органах прокуратури Херсонської області. Відповідно до Наказу №440к від 25.06.2015 її звільнено з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років. Починаючи з вересня 2014 року позивач перебуває на обліку в Голопристанському відділі Олешківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Херсонської області як одержувач пенсії за вислугою років, призначеної на підставі ст.50-1 Закону України «Про Прокуратуру». 25 квітня 2017 року позивач звернулася до Голопристанського об'єднаного УПФ України Херсонської області із заявою про перерахунок пенсії, однак їй було відмовлено.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 січня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Олешківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Голопристанського відділу Олешківського ОУПФ України в Херсонській області про визнання протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Олешківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Голопристанського відділу Олешківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_2 в проведенні перерахунку пенсії за вислугою років в розмірі 70 відсотків середньомісячної (чинної) заробітної плати, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зі змінами та доповненнями в редакції, що діяла на час призначення пенсії), на підставі довідки прокуратури Херсонської області №18/80вих-17 від 01 березня 2017 року про заробітну плату.

Зобов'язано Олешківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_2, перерахунок з 01 січня 2016 року її пенсії за вислугою років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012, №763 від 30.09.2015 та №1013 від 09.12.2015, відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 року №358/95-ВР, у редакції закону від 12.07.2001 року №2663-111, що діяли на час призначення відповідачеві пенсії) з розрахунку 70% від середньої (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури згідно з довідкою Прокуратури Херсонської області №18/80 вих-17 від 01 березня 2017 року, починаючи з 01.01.2016 та здійснювати відповідні виплати, а також виплатити різницю між фактично отриманою та належною до виплати сумою пенсії за цей час.

Стягнуто з Олешківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2, сплачений судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно є необґрунтованим та постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, апелянт посилається на те, що норми статті 50-1 Закону № 1789-XII, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність, а тому управління діяло у межах своїх повноважень.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках та порядку її перерахування, який діяв на момент призначення пенсії

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22.01.1997 по 01.07.2015 позивач працювала на прокурорських посадах в органах прокуратури Херсонської області. Наказом в. о. прокурора області № 440к від 25 червня 2015 року її звільнено з посади прокурора прокуратури Голопристанського району за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка була призначена з 29 вересня 2014 року.

Починаючи з 29 вересня 2014 року по даний час ОСОБА_2 перебуває на обліку в Голопристанському відділі Олешківського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Херсонської області як одержувач пенсії за вислугою років, призначеної на підставі ст. 50-1 Закону України «Про Прокуратуру» у редакції, що діяла станом на час призначення їй пенсії, в розмірі 70% від суми місячного заробітку. Тобто, між позивачем та державою виникли правовідносини щодо пенсійного забезпечення.

25.04.2017 позивач звернувся Голопристанського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Херсонської області, правонаступником якого є Голопристанський відділ Олешківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Херсонської області, з заявою про перерахунок пенсії, також відповідачеві було надано довідку прокуратури Херсонської області від 1 березня 2017 року за №18/80 вих-17 про підвищення заробітної плати прокурора прокуратури району відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 року та №1013 від 09.12.2015 року.

Рішенням №1 від 25 квітня 2017 року ОСОБА_2 було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, про що повідомлено листом за вих. №140/03 від 28.04.2017, який відправлено на адресу місця проживання відповідача поштою 02.06.2017.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про часткове задоволення позовних вимог з зазначенням того, що застосуванню підлягає редакція Закону, яким визначався прядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої самої особи саме на момент призначення їй пенсії не можна вважати законними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

На час призначення позивачеві пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII.

Відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, у редакції на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Сорінг проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) «спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини». У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі «Ріс проти Сполученого Королівства» Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини».

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд враховує, що на час прийняття постанов Кабінетом міністрів України, з прийняттям яких позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати позивачу перерахунок пенсії на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

Положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII, якими частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII та частину 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Норма Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, якою внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України» не підлягає застосуванню у зв'язку із тим, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.

Ураховуючи наведені вище положення джерел права, колегія суддів дійшла висновку про те, що з 1 грудня 2015 року - дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому УПФ, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд в постановах від 06 березня 2018 року по справі №К/9901/22184/18, від 14 березня 2018 року по справі К/9901/12389/18.

Підстав для висновку про порушення статті 22 Конституції України у суду немає, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен керуватися ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії ).

Посилаючись в оскаржуваному рішенні на правову позицію Верховного Суду України, суд першої інстанції не звернув увагу, що на той час( 2013-2015 роки) підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулювалися частинами 13 та 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті). Таким чином, нормами матеріального закону було визначено умови та порядок перерахунку пенсій, які призначені працівникам прокуратури.

На противагу поточному законодавству України в контексті розгляду даної справи, з 15 грудня 2015 року та на час виникнення спірних правовідносин діючим законодавством України не визначено механізму перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що з 15.07.2015 року чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, так як у останнього відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку з підвищення розміру заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013.

Право на скасування рішення суду визначає стаття 317 КАС України, яка, зокрема, встановлює, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 22 січня 2018 р. скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Олешківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Голопристанського відділу Олешківського ОУПФ України в Херсонській області про визнання протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 15 травня 2018 року

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова