Постанова № 73999208, 10.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/468/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Сіренко О.І. , Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2018р. (суддя Бадюков Ю.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 21.02.3018 р.) по справі № 820/468/18

за позовом ОСОБА_1

до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання винити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - відповідач, Чугуївське ОУПФУ Харківської області), в якому просила суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення позивачу пенсії державного службовця з 26.09.2017 р. із розрахунку 60% заробітної плати з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця, з 26.09.2017 р., із розрахунку 60% заробітної плати на підставі довідок про складові заробітної плати від 25.09.2017 р. № 4227/К/20-23-05-49, та від 25.09.2017 р. № 4228/К/20-23-05-49, які видано Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС України у Харківській області, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та раніше виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця з 26.09.2017 р. із розрахунку 60% заробітної плати з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Зобов'язано Чугуївське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця з 26.09.2017 р., із розрахунку 60% заробітної плати на підставі довідок про складові заробітної плати від 25.09.2017 р. № 4227/К/20-23-05-49, та від 25.09.2017 р. № 4228/К/20-23-05-49, які видано Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС України у Харківській області, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та раніше виплачених сум.

Стягнуто з Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Леонова, б. 4-а, секція А, код ЄДРПОУ 40386356) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскарженого рішення, норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції, з урахуванням уточнень, скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 та ухвалити постанову про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач, з посиланням на п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу», зазначає про відсутність у позивача необхідного стажу роботи для призначення пенсії державного службовця. Вказує, що стаж ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 року становив 18 років 9 місяців 9 днів, що менше необхідного - 20 років, а також станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займала посаду державного службовця, що передбачено п. 10, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", а тому відсутні підстави для призначення позивачу пенсії згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1, є пенсіонером за віком (а.с.10).

З копії трудової книжки позивача вбачається, що 23.03.1995 року позивач прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора відділу обліку, звітності та комп'ютеризації в порядку переводу з Чугуївського молокозаводу (наказ від 23.03.1995 року).

23.03.1995 року позивачем прийнято присягу державного службовця.

20.12.1995 року позивачу присвоєно персональне звання державного службовця 14 (чотирнадцятого) рангу.

04.01.2000 року позивачу присвоєно звання податкового службовця 13 (тринадцятого) рангу.

01.03.2002 року позивачу присвоєно звання податкового службовця 12 (дванадцятого) рангу.

01.03.2004 року позивачу присвоєно 11 (одинадцятий) ранг державного службовця.

01.01.2014 року позивачу присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи ІІ (другого) рангу, що підтверджується також витягом з наказу від 31.12.2013 № 53-о (а.с.15).

31.03.2015 року позивача звільнено з займаної посади за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію за віком згідно ст. 38 КЗпП України.

До матеріалів справи позивачем надано копію довідки від 25.09.2017 року № 4228/100/20-2305-49 у якій зазначено складові заробітної плати, а саме один з них: - надбавка за вислугу років (50%) (за стаж державної служби 20 років) (а.с.17).

Також позивачем надано копію довідки про складову заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 25.09.2017 № 4227/К/20-23-05-49 (а.с.18-19).

26 вересня 2017 року позивач звернулась до Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою про призначення їй пенсії державного службовця.

Рішенням Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про відмову в перерахунку пенсії через перехід з виду на вид від 13.12.2017 року № 13162-02/23 позивачу було відмовлено в задоволенні заяви про перехід на пенсію державного службовця у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на державній службі, передбаченого Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (а.с. 26-27).

Підставою для прийняття зазначеного рішення слугувало те, що з 01.01.2014 року ОСОБА_1 наказом Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області було присвоєне спеціальне звання. Період на посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, а тому стаж ОСОБА_1 становив на 01.05.2016 року 18 років 9 місяців 9 днів, що менше необхідного - 20 років, а також станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займала посаду державного службовця, що передбачено п. 10, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу".

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на призначення пенсії у відповідності до ст. 37 Закон України «Про державну службу» 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів зазначає наступне.

З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ (далі по тексту - Закон № 889-VІІІ), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі по тексту - Закон № 3723-ХІІ).

Так, відповідно до пункту 2 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» (№ 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону визначено право державних службовців у випадках, визначених цими пунктами, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», зокрема:

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» стали висновки відповідача, що період роботи позивача в органах державної податкової служби на посаді, в період перебування на якій їй було присвоєно спеціальне звання - з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року, не зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Відповідачем зараховано до стажу роботи державного службовця період роботи позивача в органах податкової служби тривалістю 18 років 9 місяців 9 днів.

Таким чином, спірним у вказаній справі є право на зарахування до стажу державної служби періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року з присвоєнням їй спеціального звання, що впливає на подальше право позивача на переведення на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до частини 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до статті 25 Закону № 3723-XII, основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Абзацами другим та третім пункту другого Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

З 12.08.2012 статтею 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Виходячи з наведеного, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом та період проходження такої служби в податкових органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

З огляду на викладене, період роботи позивача з 01.01.2014 року по 31.03.2015 року на посаді головного бухгалтера-завідувача сектору фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з присвоєнням спеціального звання підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Враховуючи встановлені обставини справи та нормативно-правове обґрунтування спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 мала стаж державної служби більше ніж 20 років (згідно даних трудової книжки), а тому має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" з дня подання заяви та з урахуванням поданих довідок у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення від 13.12.2017 № 13162-02/23, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Разом з цим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно того, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню п.10, п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" з тих підстав, що вони набрали законної сили з 01.05.2016 року, тобто вже після звільнення позивача у зв'язку з виходом на пенсію, та зазначає, що вказані положення підлягають застосуванню у спірних правовідносинах з огляду на дату звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення їй пенсії державного службовця - 26.09.2017, не зважаючи при цьому на дату її звільнення.

Також колегія суддів, враховуючи наявність рішення пенсійного органу від 13.12.2017 № 13162-02/23 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", вважає, що прийняття судового рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо призначення позивачу пенсії не є належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 у спірних правовідносинах.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне для ефективного захисту прав, та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень застосувати положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та вийти за межі позовних вимог, скасувавши рішення Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області від 13.12.2017 № 13162-02/23, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перехід на пенсію державного службовця, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи на державній службі, передбаченого Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу пенсії державного службовця з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та раніше виплачених сум, на підставі довідок про складові заробітної плати від 25.09.2017 р. № 4227/К/20-23-05-49, та від 25.09.2017 р. № 4228/К/20-23-05-49 Харківської ОДПІ ГУ ДФС України у Харківській області, оскільки як вбачається із зазначених довідок, на підставі яких ОСОБА_1 просить призначити їй пенсію, останні містять відомості про складові заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи позивача на державній службі за серпень 2017 року, тобто за місяць, що передує місяцю звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії, а не за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією.

На вказану обставину суд першої інстанції не звернув уваги, що призвело до прийняття рішення в цій частині, фактичне виконання якого є неможливим.

У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця з 26.09.2017 р., із розрахунку 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок про складові заробітної плати від 25.09.2017 р. № 4227/К/20-23-05-49, та від 25.09.2017 р. № 4228/К/20-23-05-49, які видано Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС України у Харківській області.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду справи порушення судом першої інстанції норм матеріального права, про які не зазначено відповідачем в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи допущені судом першої інстанції норм матеріального права, про які зазначено вище, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 по справі № 820/468/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати рішення Чугуївського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області від 13.12.2017 № 13162-02/23, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перехід на пенсію державного службовця, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу роботи на державній службі, передбаченого Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Зобов'язати Чугуївське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Харківської області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця з 26.09.2017 р., із розрахунку 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі довідок про складові заробітної плати від 25.09.2017 р. № 4227/К/20-23-05-49, та від 25.09.2017 р. № 4228/К/20-23-05-49, які видано Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС України у Харківській області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Леонова, б. 4-а, секція А, код ЄДРПОУ 40386356) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 15.05.2018.