Постанова № 73998192, 11.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1803/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я.,Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 05 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС в особі заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України Негріча Леоніда Миколайовича про визнання протиправною і скасування постанови,-

суддя в суді першої інстанції - Чишій С.С.

час ухвалення рішення: 10 год. 52 хв.,

місце ухвалення рішення - м. Любомль,

дата складання повного тексту рішення - не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Волинської митниці ДФС в особі заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України Негріча Леоніда Миколайовича, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Волинської митниці ДФС у справі про порушення митних правил від 15.11.2017 року №4000/20500/2017, якою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (далі МК України), і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 53858,82 грн .

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 05.02.2018 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Негріча Л.М. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 МК України № 4000/20500/17 від 15.11.2017 року. Закрито провадження в справі про порушення митних правил за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Волинська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 02.11.2015 року здійснене митне оформлення автомобіля «Ніссан Прімастар», номер кузова НОМЕР_1 за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №205060000/2015/007617, відповідно до якої відправником товару виступала компанія «PLENTY-EUROPE OU», одержувачем ТОВ «ОБЕСТА», керівником якого на цю дату згідно поданої декларації виступала ОСОБА_1

Декларування транспортного засобу проводила працівник ПП «А-7» ОСОБА_4, відповідальною за фінансове врегулювання особою було ТОВ «ОБЕСТА».

Відповідно до інвойсу № 207-10/К від 29.10.2015 року та вантажної митної декларації №205060000/2015/007617 вартість автомобіля заявлено в розмірі 3105 євро, що згідно курсу НБУ становило 78656,45 грн.

Митну вартість визначено в сумі 79416,41 грн, митних платежів нараховано і сплачено в сумі 31391,13 грн.

04.03.2017 року на Волинську митницю з ДФС України надійшов запит литовських митних органів про підтвердження митного оформлення ввезення в Україну автомобіля «Ніссан Прімастар», номер кузова НОМЕР_1.

Згідно експортної митної декларації Литовської Республіки №15LTLG3000EK00ЕАВ2 від 29.10.2015 року автомобіль «Ніссан Прімастар», номер кузова НОМЕР_1, був проданий компанією «UAB BAJRUS » громадянину ОСОБА_5 за ціною 5000 євро, що згідно курсу на день митного оформлення становило 126660,95 грн.

З огляду на різницю вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення, стосовно литовської експортної митної декларації різниця розміру митних платежів становить 17952,94 грн.

31.10.2017 року інспектор Волинської митниці ДФС ОСОБА_6 за ознаками статті 485 МК України склав щодо ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил, у якому зазначив, що ОСОБА_1 як директор ТОВ «ОБЕСТА» під час митного оформлення 02.11.2015 року автомобіля «Ніссан Прімастар», НОМЕР_1,через декларанта ПП «А-7» ОСОБА_7 вчинила дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному розмірі митних платежів у загальному розмірі 17952,94 грн, а саме: заявила в митній декларації №205060000/2015/007617 неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару; неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості самого товару; надала з цією метою документи, що містять такі відомості.

Розглянувши вказаний протокол, 15.11.2017 року заступник начальника Волинської митниці Негріч Л.М. виніс оскаржувану постанову, якою визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, і наклав на неї стягнення у виді 300% несплаченої суми митних платежів або 53858,82 грн. штрафу.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що у справі про порушення митних правил, і під час розгляду цього позову не доведено, що одержані від литовських митних органів митні документи мають переважне доказове значення порівняно з документами, поданими до митного оформлення автомобіля «Ніссан Прімастар». Наявність в діях позивача передбаченого статтею 485 МК України складу порушення митних правил не доведена, відтак з цих підстав заявлені нею вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Зазначені у статті 485 МК України поняття «заявлення в митній декларації», «надання документів», «несплата митних платежів у строк, встановлений законом» з огляду на їх семантичне значення свідчать про разову дію, а тому не дають підстав вважати відповідні правопорушення триваючими. Відтак на такі склади порушення митних правил не поширюються положення статті 467 МК України щодо строку накладення стягнення з моменту виявлення правопорушення.

У цій справі провадження не могло бути розпочате відповідно до положень пункту 7 статті 247 КУпАП, оскільки з часу заявлення відомостей в митній декларації пройшло понад шість місяців.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на таке.

Статтею 485 МК України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Зі змісту цієї норми випливає, що склад порушення, передбаченого статтею 485 МК України обумовлює наявність в діях особи особливої мети ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Відповідно до частини першої статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 486 МК України, щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно статті 489 МК України зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 5 статті 334 МК України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Порядок переміщення транспортного засобу через митний кордон врегульовано Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 (далі Правила).

Відповідно до пункту 7 Правил власник ТЗ або уповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).

Судом встановлено, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією статті 485 МК України.

Враховуючи встановлені в справі обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача в оскаржуваній постанові про те, що позивач заявив в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містили недостовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів є безпідставним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Згідно частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 487 МК України визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення.

У відповідності до пункту першого частини першої статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або припинення провадження у справі про порушення митних правил є відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, а згідно пункту третього частини першої статті 531 МК України такою підставою є невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.

Суд дійшов висновку про відсутність події адміністративного правопорушення та про відсутність в діях позивача ознак порушення митних правил (адміністративного правопорушення), передбаченого статтею 485 МК України, а також про невідповідність висновків, що містяться в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, що згідно пунктів першого, третього частини першої статті 531 МК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно до положень частини першої статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477, 481, 485 цього Кодексу, не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

У цій справі провадження не могло бути розпочате відповідно до положень пункту 7 статті 247 КУпАП, оскільки з часу виявлення відомостей в митній декларації збігло понад шість місяців.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС - залишити без задоволення .

Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 05 лютого 2018 року по справі № 163/3081/17 у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС в особі заступника начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України Негріча Леоніда Миколайовича про визнання протиправною і скасування постанови - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 14.05.2018 р.