Постанова № 73997881, 10.05.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року Справа № 924/1147/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Вох В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 08.02.18р. суддею Гладюком Ю. В. у м.Хмельницькому, повний текст складено 12.02.18р.

у справі № 924/1147/17

за позовом Приватне підприємство "Баланс-Інвест"

до відповідача ОСОБА_1 автомобільних доріг в Хмельницькій області м. Хмельницький

про стягнення 243 612 грн.

за участю представників сторін:

позивача :ОСОБА_2

відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач,звернувшись з даним позовом, просить суд стягнути з відповідача вартість незавершеного виробництва за договором № 95 від 26.05.08р. в сумі 243 612 грн.

Обгрунтовуючи позов, вказав, що між відповідачем та ЗАТ „Трансмост” укладено договір № 95 від 26.05.08р., в силу якого відповідач зобов’язаний прийняти і оплатити, а ЗАТ „Трансмост” виконати роботи з капітального ремонту мосту через річку Мукша на 275+208 автодороги Житомир –Чернівці.

З 31.12.10 правонаступником ЗАТ „Трансмост” стало ТДВ „Трансмост”. Згідно договору № 1 від 05.10.15р. купівлі – продажу майна банкрута на аукціоні ПВКП „Фінансовий економічний союз” придбав майно, пасиви і активи ТДВ „Трансмост” , в тому числі незавершене виробництво, розпочате попереднім підрядником за договором № 95.

Відповідно до умов договору № 22/02 від 22.02.17 ПВКП „Фінансовий економічний союз” передав право вимоги за договором № 95 ПП „Баланс – Інвест”. Крім іншого, до позивача перейшло право стягнення вартості незавершеного будівництва за договором № 95, яке складається з робіт, виконаних на об’єкті незавершеного будівництва з „капітального ремонту мосту через річка Мукша на км. 275+208 автодороги державного значення Житомир-Чернівці-Тереблече” на загальну суму 243 612 грн., а саме: установка опорних частин у кількості 9 шт. на суму 15 627 грн., монтаж балок прогонової будови у об’ємі 7, 97 куб. м. на суму 141 286 грн., улаштування монолітного тротуару в об’ємі 15, 87 м. куб. на суму 86 699 грн. Оскільки відповідач заборгованість не оплатив , позивач звернувся з даним позовом до суду .

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року(суддя Гладюк Ю.В.) відмовлено в задоволенні позову приватного підприємства "Баланс - Інвест" до ОСОБА_1 автомобільних доріг в Хмельницькій області про стягнення 243 612 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що доводи позивача про наявність певних робіт по договору № 95 від 26 травня 2008 р. , які не оплачені ОСОБА_1 автодоріг не знайшли свого підтвердження, оскільки доказів того, що заборгованість, яка є предметом спору, є реальною немає.

Договір про уступку права (перехід права на сплату боргу) та інші доводи позивача до уваги суд не прийняв, оскільки факт укладення договору про уступку права вимагати сплату боргу, без доказів наявності такого боргу немає юридичного значення.

Крім того, судом першої інстанції було враховано, що доводи відповідача щодо проведення повної оплати робіт за договором № 95 не були спростовані позивачем.

Не погодившись з означеним судовим рішенням, приватне підприємство « Баланс-інвест» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права при неповному з'ясуванні усіх обставин, а також таким, що порушує права позивача.

В апеляційній скарзі зазначає,що ОСОБА_1 автомобільних доріг у Хмельницькій області не надала доказів в обґрунтування своїх тверджень щодо належного виконання свого зобов'язання по оплаті замовлених підрядних робіт, в тому числі в частині заявлених позовних вимог, а суд першої інстанції, приймаючи до уваги твердження відповідача про повний та своєчасний розрахунок з підрядником, не вважав необхідним перевірити відповідний факт на підставі форм КБ-2в та КБ-3.

Всупереч ст. 86 ГПК України, місцевий господарський суд, вказуючи на відсутність в матеріалах справи доказу, який мав би довести факт належного виконання господарської операції та, відповідно, її оплати, наголошує на недоведеності позовних вимог, одночасно визнає факт належного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті замовлених послуг, не маючи при цьому інформації про їх характер, кількість, якість та загальну вартість. Отже при вирішенні даного спору суд першої інстанції керувався виключно внутрішнім переконанням, нехтуючи принципами всебічності, повноти, безпосередності та об'єктивності в процесі дослідження доказів.

Зазначає,що в якості доказу виконання робіт, Позивачем було надано суду акти огляду прихованих робіт №53, 54 та паспорти №626, №627, №628 та №557. Акти прихованих робіт, на думку апелянта, свідчать про те, що ці роботи (які будуть приховані) виконані відповідно до якісних вимог, що ставляться до робіт такої категорії (ДБН А.3.1-5-96).Підписи уповноважених представників на відповідних актах свідчить про факт виконання відповідних робіт.

Однак акт приймання виконаних робіт за грудень 2008 року (КБ-2в) неодноразово надсилався підрядником для підписання відповідачу ( що підтверджується листом №10/60 від 29.10.2013р. та відповідними поштовими квитанціями) , але не був підписаний зі сторони останнього. З огляду на не підписання вказаного вище акту приймання виконаних робіт за грудень 2008 року (КБ-2в) зі сторони замовника, відповідний документ не подавався в додатку до позовної заяви, однак, суду першої інстанції були подані документальні докази фактичного виконання робіт, але саме відповідачем не доведено факту їх оплати.

Неправильними є також висновки місцевого господарського суду, викладені в мотивувальній частині рішення, що подані позивачем в обґрунтування позову документи не містять відомостей про те, що відмічені в них роботи виконувались на виконання договору від 26.05.2008р. № 95 та не містять вказівки на вартість робіт. При цьому вказує, що акти огляду прихованих робіт свідчать про те, що ці роботи виконані відповідно до якісних вимог, що ставляться до робіт такої категорії; форма даного документу є типовою, вона не передбачає посилання на умови договору та відображення вартості робіт, проте містить необхідні реквізити, які дозволяють ідентифікувати відповідні договірні правовідносини. Зокрема, в поданих актах містяться дані про об'єкт огляду, його місцезнаходження, конкретні роботи, що є предметом договору, дату огляду і оформлення та підписи уповноважених представників контрагентів.

Невірною є надана місцевим судом оцінка паспортів №557 від 04.10.2008р., №626 від 27.10.2008р., №627 від 28.10.2008р., № 628 від 30.10.2008р. Звертає увагу апеляційного суду на те, що вищевказані паспорти є документом, який підтверджує якість та технічні характеристики перелічених в ньому виробів, що виготовлені на спеціальне замовлення підрядника, відповідно до проекту будівельно-ремонтних робіт для використання на конкретному об'єкті. Серед реквізитів, відображених в паспортах є номер і дата договору поставки виробів від виробника до підрядника (а не реквізити договору підряду, як помилково вказує суд) та номер залізничної платформи, на якій транспортується даний виріб (вироби). Зазначені в паспортах №557 від 04.10.2008р., №626 від 27.10.2008р., №627 .від 28.10.2008р., № 628 від 30.10.2008р. залізобетонні балки прогонової будови мають нетипову довжину (11,0м. та 10,3м.), притаманну саме даному об'єкту (типова довжина -12,0м.).

В матеріалах справи наявні докази виконання підрядником - ТДВ «Трансмост» взятих на себе зобов'язань за договором підряду по виконанню будівельно-ремонтних робіт, отже у замовника -ОСОБА_1 автомобільних доріг в Хмельницькій області наявний обов'язок оплатити вартість замовлених робіт. Враховуючи відсутність доказів належного та своєчасного погашення заборгованості за договором підряду №95 від 26.05.2008р. позивач, як особа, що придбала право вимоги за вищевказаним договором підряду, правомірно заявила позов про стягнення з відповідача плати за виконані роботи.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 08.02.2018р. по справі №924/1147/17 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства «Баланс-Інвест» задовольнити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 автомобільних доріг у Хмельницькій області вважає дане рішення законним і обгрунтованим, таким, що прийнято на основі повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженого доказами, які були досліджені в судовому засіданні та прийнятим згідно з законом. Не заперечує укладення договору №95 від 26 травня 2008 року між ними та ЗАТ « Трансмост « на виконання робіт по капітальному ремонту мосту через р.Мукша на 275+208 км автомобільної дороги Житомир –Чернівці.

Зазначає, що позивачем на підтвердження наявності боргу надано НОМЕР_1 від 4 жовтня 2008 року, №626 від 27 жовтня 2008 року, №628 від 30 жовтня 2008 року, акти огляду прихованих робіт №53 від 19.03.09., 354 від 20.03.09,разом з тим в них не містяться відомості про те, що відмічені в них роботи виконувались на виконання договору від 26.05.2008 року №95 та не містять вказівки на вартість робіт.

Документи, що є підставою для оплати відповідно до договору (форми КБ-2В та КБ-3) позивачем при розгляді справи в суді 1 інстанції не надавались, і апелянт в апеляційній сказі не обґрунтував причини не подання ОСОБА_2 виконаних робіт (в тому числі не підписаний замовником) та Довідок про вартість виконаних робіт при розгляді справи в суді 1 інстанції та не довів їх належність.

Стверджує, що умови договору щодо виконання капітального ремонту були виконані сторонами, оплата проведена у повному обсязі, заборгованість відсутня, претензії підрядником не заявлялись. При цьому,ОСОБА_1 автомобільних доріг у Хмельницькій області не має ніякого відношення до пасивів та активів ТДВ "Трансмост" та відшкодування вартості незавершеного виробництва.

Звертають увагу на те, що відповідно до договору №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 05.10.2015 року предметом продажу є майно " Капітальний ремонт мосту через р. Мукша на км 275+208 автодороги державного значення М-20 Житомир-Чернівці-Тереблече".Відповідно до договору про відступлення права вимоги №22/02 від 22.02.2017 року Приватне виконавчо-кодифікаційне підприємство "Фінансовий економічний союз" передає ПП "Баланс-Інвест" право вимоги на незавершене виробництво.

Акцентують увагу на тому, що предметом договору купівлі -продажу та уступки права вимоги може бути зобов'язальна вимога, яка є дійсною, а заборгованість ОСОБА_1 автомобільних доріг у Хмельницькій області нічим не підтверджена .

Договір підряду №95 укладений між ОСОБА_1 автомобільних доріг у Хмельницькій області та ЗАТ "Трансмост" на виконання робіт по капітальному ремонту мосту через р. Мукша на км 275+208 укладено на суму 2940040,00 грн. , роботи оплачені на 29400040,00 грн., заборгованість відсутня, претензії підрядником протягом строку позовної давності не заявлялись.

Просять рішення господарського суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року у справі № 924/1147/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2018 року витребувано у апелянта для огляду в судове засідання оригінали ОСОБА_2 приймання виконаних підрядних робіт(за липень 2008 року ;за листопад 2008 року; за грудень 2008 року; за липень 2008 року, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року; за грудень 2008 року; акт за грудень 2008 року) та письмові обґрунтування з приводу їх не подачі до суду першої інстанції .

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати і прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи попереджався в установленому законом порядку та заздалегідь ( а.с. 194).

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр поштових відправлень, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача .

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

При цьому дослідженню підлягають докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника апелянта , розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга приватного підприємства « Баланс-Інвест» не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції , 26.05.08 між ОСОБА_1 автомобільних доріг у Хмельницькій області (замовник) та ЗАТ „Трансмост” (підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт по капітальному ремонту мосту через р. Мукша на км 275 = 208 автодороги Житомир – Чернівці. В порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов’язання своїми силами і засобами виконати роботи по капітальному ремонту мосту через річку Мукша на км 275 + 208 автодороги Житомир – Чернівці відповідно до затвердженої проектно – кошторисної документації та в обумовлений договором строк.

Кінцеві розрахунки по оплаті виконаних робіт здійснюються замовником на підставі актів прийому виконаних робіт (форма КБ2В) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ3), підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 4.2).

Додатками до договору є календарний план виконання робіт і договірна ціна.

З витягу ЄДРЮОФОПГФ вбачається, що 31.12.10 до реєстру внесено запис про держреєстрацію ТДВ „Трансмост”, яке утворилося в результаті перетворення. Юридична особа, правонаступником якої є ТДВ „Трансмост” - ЗАТ „Трансмост”.(а. с.14)

5 жовтня 2015 року між ТДВ „Трансмост” (продавець) та ПВКП „Фінансовий економічний союз” (покупець) укладено договір № 1 купівлі – продажу майна банкрута на аукціоні. Предметом договору є передача продавцем у власність покупцю майна у порядку та на умовах, передбачених договором. Продавець зобов’язується передати у власність покупцю майно, в тому числі – „капітальний ремонт мосту через р. Мукша на км 275 + 208 автодороги державного значення М 20 Житомир – Чернівці – Тереблече”.

22 лютого 2017 року між ПВКП „Фінансовий економічний союз” (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір № 22/02, яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за правами на незавершене виробництво, що належить первісному кредитору згідно договору купівлі – продажу майна банкрута на аукціоні від 05.10.15, укладеного між первісним кредитором та ТДВ „Трансмост”.

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) на стягнення вартості незавершеного виробництва, а саме (в тому числі): „Капітальний ремонт мосту через р. Мукша на 275 + 208 автодороги державного значення М 20 Житомир – Чернівці – Тереблече”.

15 листопада 2017 р. позивач направив відповідачу лист № 85 / 160/17 з вимогою оплатити 243 612 грн. по договору № 95 від 26.05.08 , укладеного між ОСОБА_1 автомобільних доріг у Хмельницькій області та ЗАТ „Трансмост”, що стверджується поштовим повідомленням від 15.11.1, описом вкладень з штампом пошти з вказівкою про відправку листа

06 грудня 2017 р. відповідач надав відповідь на лист позивача та вказав, що з вимогами про сплату 243 612 грн. не погоджується, оскільки позивач не надав доказів наявності боргу, що стверджується фіскальним чеком від 6 грудня 2017 року на ім’я ПП „Баланс – Інвест”.

З довідки ОСОБА_1 автодоріг у Хмельницькій області № 6 вбачається, що станом на момент подання позову 06 грудня 2017 р. всі автодороги загального користування Хмельницької області, мости та інші штучні споруди знаходяться на балансі ОСОБА_1 автодоріг, в тому числі міст через р. Мукша на км 275 + 208 автомобільні дороги Житомир – Чернівці.

Оскільки відповідач заборгованість в розмірі 243612 грн. не сплатив, позивач звернувся з даним позовом до суду .

На підтвердження виконання робіт позивач подав: паспорта № 557 від 4 жовтня 2008 року, № 626 від 27 жовтня 2008 року, № 627 від 28 жовтня 2008 року, № 628 від 30 жовтня 2008 року; акти огляду прихованих робіт № 53 від 19.03.09, № 54 від 20.03.09.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст..6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.ст.11,629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина перша статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 509,510,526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, , інших актів цивільного законодавства тощо.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525,625 ЦК України).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

За приписами ч. 1-3 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов'язок виконати певну роботу, і водночас замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,- достроково.

Згідно з ч.4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з ч. 4, ч. 6 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статей 512,514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 ст.513 ЦК України ).

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 517ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне .

Як в суді першої інстанції, так і апеляційному господарському суді апелянт зазначає,що заявлена до стягнення Приватним підприємством « Баланс –Інвест» сума є заборгованістю, яка виникла через неналежне виконання відповідачем, як замовником робіт договору № 95, а саме - відповідач не оплатив виконаних підрядником робіт на заявлену суму.

На підтвердження наявності боргу позивач надає: паспорта № 557 від 4 жовтня 2008 року, Н 626 від 27 жовтня 2008 року, № 627 від 28 жовтня 2008 року, № 628 від 30 жовтня 2008 року; акти огляду прихованих робіт № 53 від 19.03.09, № 54 від 20.03.09.

Разом з тим, зазначені документи не містять відомостей про те, що відмічені в них роботи виконувались на виконання договору від 26.05.08р. № 95 та не містять вказівки на вартість таких робіт.

З досліджених паспортів № 557 від 4 жовтня 2008 року, Н 626 від 27 жовтня 2008 року, № 627 від 28 жовтня 2008 року, № 628 від 30 жовтня 2008 року вбачається,що вони містять вказівку на договір від 09.10.06 № 96 (який не є предметом дослідження). (а.с.20-23)

Розрахунок вартості незавершеного виробництва по об»єкту на сум 243 612грн.(а.с. 19) також не свідчить про спірну заборгованість, оскільки не ґрунтується на належних первинних документах, а джерела відображених в розрахунку грошових сум невідомі.

До того ж, судом першої інстанції вірно зазначено , що згідно Наказу Мінрегіонрозвитку № 293 від 05.07.13 прийнято з наданням чинності з 1 січня 2014 року ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", п. 6.4.2. яких визначає, що при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об’єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів застосовуються примірні форми первинних облікових документів „ОСОБА_2 прийому виконаних будівельних робіт” (форма № КБ2В) та „Довідка про вартість виконаних будівельних робіт” (форма № КБ3). Згідно листа Мінрегіонрозвитку № 12/19 – 3-9-14 -295 від 16.03.10 міністерство регіонального розвитку та будівництва роз’яснило, що зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

За договором № 95 джерело фінансування робіт – Державний бюджет України (п. 4.15).

Таким чином, вказані документи (паспорта та акти огляду) не були прийняті судом першої інстанції в якості належних доказів на підтвердження позову (виконання деяких робіт за договором № 95), а також доказів вартості робіт, оскільки вони не відповідають законодавчо визначеним та договірним формам документів, які приймаються при визначені розрахунків за виконані роботи. Використання форм КБ2В та КБ3 передбачено також договором (п. 4.2.).

Надані апелянтом до апеляційної скарги копії актів приймання виконаних підрядних робіт(за липень 2008 року ;за листопад 2008 року; за грудень 2008 року; за липень 2008 року, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року; за грудень 2008 року; акт за грудень 2008 року) , оригінали яких оглянуті в судовому засіданні , Рівненький апеляційний господарський суд не приймає як належні докази спірної заборгованості з підстав, наведених нижче.

Відповідно до приписів ч.1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи причини неможливості подання означених доказів до суду першої інстанції , представник апелянта зазначає,що під час розгляду спору в місцевому господарському суді на підприємстві змінився керівник , якому при передачі управління підприємством було надано поверхневу узагальнюючу інформацію щодо стану справ, в т.ч. судових , що унеможливило своєчасно та належно проаналізувати наявні проблеми та вжити заходів щодо їх усунення . З судових рішень-ухвал місцевого суду за період від 07.12.2017р.по 21.01.2018 р. не вбачалося необхідності у поданні додаткових документів.

Дані обставини апеляційний господарський суд не вважає поважними ,оскільки відповідно до ч.1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Це стосується позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред’явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Надання чи ненадання доказів – це право сторони. Але вибираючи спосіб захисту, який базований на ненаданні доказів, сторона несе ризик, що вона не зможе в подальшому посилатися на ті докази, яких вона не надала. Суд першої інстанції, в свою чергу, приймає рішення на підставі наданих доказів і не може передбачити існування у сторін додаткових доказів та документів.

Отже, доводи позивача про наявність певних робіт, по договору № 95, які не оплачені ОСОБА_1 автодоріг не знайшли свого підтвердження, оскільки доказів того, що заборгованість, яка є предметом спору є реальною немає.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає ,що скаржник не довів належними і допустими доказами ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень .

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності (а.с. 42) , апеляційний суд зазначає наступне.

Так, згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст.. 217 ЦК України).

Відповідно до ст.. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з п. 2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вказано, що за змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Отже, місцевий господарський суд правомірно не застосував положення про позовну давність, оскільки позивачу відмовлено у вимогах про стягнення заборгованості з підстав необґрунтованості позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права , з урахуванням усього вищевказаного у апеляційного суду немає правових підстав для його скасування.

За таких обставин , Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства « Баланс -Інвест» – без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Баланс-Інвест" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 08 лютого 2018 року у справі №924/1147/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту постанови .

Повний текст постанови складений "16" травня 2018 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.