Постанова № 73997844, 08.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3897/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

за участю:

секретаря Левченка А.В.,

представника позивача Назарук О.В.,

представника відповідача Федотової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про: визнання протиправним та скасування наказу на проведення фактичної перевірки від 10.03.2017; заборону ГУ ДФС у Київській області вчиняти дії щодо арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" у зв'язку з не допуском перевіряючих до проведення фактичної перевірки на підставі наказу від 10.03.2017 №406, як виняткового способу забезпечення виконання платником податків обов'язку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2017 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10 березня 2017 року №406.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в.о. начальника ГУ ДФС у Київській області Л.П. Фоменко 10.03.2017 прийнято наказ № 406 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Еко-Маркет" (код ЄДРПОУ 32104254) з питань, що стали предметом оскарження, тривалістю 10 діб з 13.03.2017.Оскаржуваний наказ № 406 від 10.03.2017 прийнятий на підставі вимог ст. ст. 75, 80, 81 Податкового кодексу України.

Так, позивач скористався правом, передбаченим ст. 81 Податкового кодексу України та не допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у зв'язку з невідповідністю вказаного документа вимогам п.81.1 ст. 81, пп.80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із винесеним ГУ ДФС у Київській області наказом № 406 від 10.03.2017 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Еко-Маркет" позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що податковий орган виніс оскаржуваний наказ без законних на те підстав, а тому позов є частково обґрунтованим, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Приписами ст. 21 Податкового кодексу України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень у тому числі наказів про проведення фактичної перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податкового кодексу України.

Згідно з п. 75.1, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.п. 80.1, 80.2, 80.4 ст. 80 ПК України, Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відтак, з аналізу викладених норм вбачається, що фактична перевірка проводиться без попередження, наказ про її проведення може бути вручено особі, яка фактично проводить розрахункові операції, а тому твердження платника податків про протиправність пред'явлення передбачених ПК України документів бармену (так представилася особа, яка знаходилися у кафе, у якому фактично провадиться господарська діяльність платника податків) є безпідставними.

В наказі про проведення фактичної перевіри вказано, що підставою для проведення такої перевірки, у тому числі платника податків, є обставини, передбачені пп. 80.2.2, ст. 80 ПК України.

Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції не встановлено обставин, які були передумовою видання спірного наказу.

Вимоги до оформлення Наказу на проведення перевірки визначено в п.81.1 Податкового кодексу України, відповідно до якого в Наказі зазначаються: 1) дата видачі; 2) найменування контролюючого органу; 3) найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться; 4) мета; 5) вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка); 6) підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом; 7) дата початку і тривалість перевірки, 8) період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Також, судом першої інстанції вірно вказано, що наказ № 406 від 10.03.2017 року не відповідає вимогам, що містяться в п.81.1 ПК України, оскільки даний акт індивідуальної дії містить в собі помилкову назву Позивача, а саме: замість ТОВ "ЕКО" в наказі зазначено - ТОВ "Еко-Маркет".

Крім того, за адресою Київська область, Бориспільській район, с. Щасливе, вул. Демидова, 2 знаходяться складські приміщення ТОВ "Еко", що підтверджується Договором оренди нежитлових приміщень №01/03/2017 від 01.03.2017, а не магазин ТОВ "Еко-Маркет".

Враховуючи викладене вище, та з огляду на те, що приписами п.81.1 ПК України передбачено вичерпний перелік інформації, що має міститись в наказі на проведення перевірки, а пред'явлення Наказу, що оформлений з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки, суд першої інстанції вірно вказав, що відсутність в наказі такого істотного реквізиту, як "найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) ", а також підстав для його винесення є достатньою підставою для висновку про те, що наказ №406 від 10.03.2017 не відповідає вимогам законодавства, як наслідок, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Так, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На виконання вказаних вимог, податковий орган під час апеляційного розгляду справи не навів достатні аргументи на підтвердження правомірності своїх дій та рішень у вказаній частині.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2017 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 14.05.2018)

Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко

Суддя І.О. Лічевецький

Суддя В.П. Мельничук