Постанова № 73997575, 08.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/911/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бабій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року (ухвалене головуючим - суддею Гавдик З.В., суддями Гулкевич І.З., Мартинюк В.Я. у м. Львові о 10 год. 03 хв, повний текст рішення складено 19 грудня 2017 року) у справі № 807/419/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.07.2015 просить:

визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не пропонування вакантної посади заступника начальника з питань діяльності ДВС - начальника УДВС у ГТУЮ у Закарпатській області та не переведення позивача на посаду заступника начальника ГТУЮ з питань діяльності ДВС - начальника УДПС у Закарпатській області;

визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби, відомості про який опубліковано у газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» НОМЕР_1 від 14.02.2015 та на електронних веб-сайтах Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області;

зобов'язати Міністерство юстиції України призначити позивача на посаду заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби в порядку переведення з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 08.02.2015 її попереджено про наступне звільнення з посади за п. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) та запропоновано зайняти посаду старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, проте не враховано, що станом на 08.02.2015 структура та штатна чисельність ГТУЮ у Закарпатській області не введена в дію. Разом з цим, вакантна посада, яка відповідає спеціальності та кваліфікації позивача та введена наказом ГТУЮ у Закарпатській області від 17.02.2015 № 100/4 «Про введення структури та штатної чисельності ГТУЮ у Закарпатській області», а саме - посада заступника начальника ГТУЮ у Закарпатській області з питань виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби запропонована так і не була. Також, на думку позивача протиправним є оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади, так як всупереч нормативним приписам статті 49-2 КЗпП України щодо переважних трудових прав позивача, відповідачем в друкованих ЗМІ: газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» та електронних веб-сайтах Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 14.02.2015 протиправно оголошено конкурс на заміщення вакантної посади заступника начальника ГТУЮ з питань виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби за умов, коли позивач має переважене право на її зайняття без конкурсного відбору.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства Юстиції України щодо не пропонування вакантної посади заступника начальника з питань діяльності ДВС - начальника УДВС у ГТУЮ у Закарпатській області та не переведення позивача на посаду заступника начальника ГТУЮ з питань діяльності ДВС - начальника УДПС у Закарпатській області. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці не запропонував позивачці іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю та не перевів позивачку на обрану нею (вакантну) посаду. Суд зазначив, що і тоді коли встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні дії відповідача, щодо оголошення конкурсу, є правомірні, оскільки вчиненні на виконання наказу Міністерства Юстиції України від 27.05.2015 року за № 1729/к «Про проведення конкурсу на заміщення посад заступників начальників головних територіальних управлінь юстиції», що підтверджується і текстом наявних у справи копій засобів масової інформації. Позивач вказаний наказ по даній справі не оскаржив. В справі відсутні будь-які належні та допустимі докази про його неправомірність і скасування, відтак дії на його виконання щодо оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади не можуть бути протиправними.

Щодо зобов'язання Міністерства юстиції України призначити позивача на посаду заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби в порядку переведення з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області то суд першої інстанції відмовляючи в цій частині позову виходив з того, що лише у випадку одночасно з попередженням про звільнення пропонування позивачу всіх наявних посад, позивач мала б можливість самостійно обрати одну із запропонованих посад, або відмовитись від переведення на іншу роботу. Суд не може собою підміняти відповідача та запропонувати позивачці наявні на момент виникнення спору вакантні посади, а також не може підміняти собою і волевиявлення позивача щодо згоди на переведення на одну із запропонованих посад.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції прийняв рішення в частині позову про визнання протиправною бездіяльності щодо не пропонування вакантної посади, щодо якого провадження було зупинено Закарпатським окружним адміністративним судом у справі 807/419/15. Вказує на те, що судом неправильно встановлено фактичні обставини справи в частині розгляду позовних вимог, щодо визнання протиправними дій по оголошенню конкурсу, оскільки оголошення конкурсу відбулося в лютому 2015 року, а були вчиненні на переконання суду у відповідності до наказу відповідача 27.05.2015 № 1729/к «Про проведення конкурсу на заміщення посад заступників начальників головних територіальних управлінь юстиції», що є на думку позивача абсурдним. Крім цього вважає, що судом було залишено поза увагою доводи позивача щодо наявності підстав для переведення позивача на вакантну посаду з урахуванням того, що всіх інших працівників Управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області було переведено на аналогічні (переіменовані) посади Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області.

Також вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В апеляційні скарзі покликається на те, що наказом Міністерства юстиції України від № 17 від 21.01.2015 «Питання оптимізацїї діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» Державну виконавчу службу ліквідовано, відповідні завдання та функції з реалізації державної політики в даній сфері покладено на Міністерство юстиції України як правонаступника Державної виконавчої служби в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у п. 1 цієї постанови. Міністерством юстиції України прийнято наказ від 30.01.2015 № 115/5 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 100/26545 за змістом якого: Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі перейменовані на Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі перейменовані на Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі;

затверджено типову структуру територіальних управлінь;

затверджено зміни до деяких нормативно-правових актів.

Водночас зазначають, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 759/19497 «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Положення про Головні управління Міністерства юстиції України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, зокрема щодо завдань, функцій і повноважень Головних управлінь юстиції. Зокрема, до функцій та повноважень Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області додались функції та повноваження Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Закарпатській області та Виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області. Відтак, Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області наділене більшим обсягом функцій, ніж мало Головне управління юстиції у Закарпатській області, у зв'язку з чим було затверджено нову структуру та штатну чисельність. З огляду на це вважають, що відсутні підстави стверджувати, що позивач займала рівнозначну посаду, а отже мала право на призначення на посаду заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби без проведення конкурсного відбору. Крім цього вказують, що п. 5 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 169 встановлює, що проведення конкурсу передбачає можливість призначення на посаду без проведення конкурсу, проте не зобов'язує органи державної влади використовувати це право.

Позивач в судовому засіданні підтримала, подану нею апеляційну скаргу та надала пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. При цьому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Міністерства юстиції України

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні, суд не вбачає перешкод для розгляду справи в їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині, а врешті залишити - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 18.11.2011 позивач наказом Міністерства юстиції України № 2227/к призначена начальником управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області.

30.01.2015 наказом Міністерства юстиції України № 115/5 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 100/26545, перейменовано головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі на головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затверджено Типову структуру головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

06.02.2015 Міністром юстиції затверджено структуру та штатну чисельність Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на 2015 рік, згідно якого пунктом 1.3 передбачено посаду - заступник начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальник Управління державної виконавчої служби.

07.02.2015 наказом Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області №100/4 «Про введення структури та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області», скорочено посаду начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, натомість введено посаду заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби.

08.02.2015 позивача попереджено про наступне вивільнення та запропоновано вакантну посаду.

10.02.2015 Міністерством юстиції України оголошено конкурс на заміщення вакантної посади заступника начальника ГТУЮ з питань виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби, про що зроблено публікацію на офіційному-сайті Міністерства юстиції України, а також у газеті «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 14.02.2015.

18.02.2015 позивач звернулася до Міністерства юстиції України із заявою про переведення її на посаду заступника начальника ГТУЮ з питань виконавчої служби- начальника Управління державної виконавчої служби.

02.04.2015 та 18.05.2015, заявами направленими на адресу відповідача, позивач надала згоду на переведення в порядку визначеному ч.2 ст. 40 КЗпП України.

У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків як роботодавця, ігнорує заяви позивача, остання звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог, разом з тим, не може погодитись в частині визнання протиправною бездіяльність Міністерства Юстиції України щодо не пропонування вакантної посади заступника начальника з питань діяльності ДВС - начальника УДВС у ГТУЮ у Закарпатській області.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду, залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, в задоволені позову відмовлено повністю.

Ухвалою ВАС України від 22.02.2017 апеляційну скаргу позивачки задоволено частково, вказані скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи постанову Закарпатського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду ВАС України вказав на те, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував законність підстав до оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади заступника начальника ГТУЮ з питань виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби, яке мало місце 10.02.2015, хоча такі обставини мають суттєве значення, адже переведення державного службовця у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу можливе без проведення конкурсу.

Також зазначив, що при новому розгляді на підставі зібраних і досліджених доказів встановити наявність правових підстав до оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади заступника начальника ГТУЮ з питань виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби, яке мало місце 10.02.2015 , вирішити вимогу про зобов'язання відповідача у призначенні ОСОБА_1 на згадану посаду шляхом переведення.

З огляду за наведене вище колегія суддів вважає за потрібне вказати наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 08.02.2015 позивач ознайомлена з попередженням про наступне вивільнення та запропоновано їй зайняти посаду старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, що не переконання позивача є протиправним.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» було ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу й покладено на Міністерство юстиції України завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

У відповідності до цієї постанови Мінюстом було видано наказ від 30.01.2015 за № 115/5 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України», яким головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі перейменовані на головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі; затверджено типову структуру територіальних управлінь та зміни до деяких нормативно-правових актів (зокрема, до Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 за № 1707/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.05.2011 за № 759/19497, у т.ч. щодо завдань, функцій і повноважень).

Наказом Мінюсту від 02.02.2015 за № 139/5 затверджено перелік головних територіальних управлінь юстиції, до якого увійшло Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області.

06.02.2015 Міністром юстиції затверджено структуру та штатну чисельність Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на 2015 рік, у якій передбачено посаду заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби.

Відповідно до наказу Мінюсту від 27.05.2015 № 1729/к «Про проведення конкурсу на заміщення посад заступників начальників головних територіальних управлінь юстиції» було оголошено конкурс на заміщення вакантних посад, серед яких і на посаду заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про що також зроблено публікацію на офіційному сайті Міністерства юстиції України та у газеті "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби регламентовано Законом України «Про державну службу».

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну службу»).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну службу» просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу.

Державний службовець має право брати участь у конкурсі на заміщення вакантної посади. Переважне право на просування по службі мають державні службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень та зараховані до кадрового резерву (ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну службу»).

Пунктом 5 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 року № 169 (далі - Порядок № 169), встановлено, що переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному органі, а також просування по службі державних службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успішно пройшли стажування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, може здійснюватися без конкурсного відбору.

Так можна дійти висновку, що переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному органі, а також просування по службі державних службовців, які зараховані до кадрового резерву чи успішно пройшли стажування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, без конкурсного відбору є правом, а не обов'язком керівника державного органу.

Разом з цим згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Отже, як передбачено положеннями законодавства, обов'язковою умовою, яка покладається на роботодавця, при наступному вивільненні працівника є зобов'язання власника або уповноваженого ним органу одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації в цій же установі.

Як зазначалося вище позивачу було запропоновано зайняти посаду лише старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, що на переконання суду є протиправним, оскільки в матеріалах справи є докази про наявні і інші вакантні посади, які не були запропоновані позивачці, на тому самому підприємстві, в установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю та не перевів позивачку на обрану нею (вакантну) посаду.

З огляду на встановлене колегія суддів дійшла висновку про протиправність дій відповідача, яка полягає у бездіяльності Міністерства Юстиції України щодо не пропонування вакантної посади заступника начальника з питань діяльності ДВС - начальника УДВС у ГТУЮ у Закарпатській області та не переведення позивача на посаду заступника начальника ГТУЮ з питань діяльності ДВС - начальника УДПС у Закарпатській області.

Однак суд апеляційної інстанцїі вважає обгрунтованими доводи апелянта, ОСОБА_1, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції прийняв рішення в частині позову про визнання протиправною бездіяльності щодо не пропонування вакантної посади, щодо якого провадження було зупинено Закарпатським окружним адміністративним судом у справі 807/419/15.

Так ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 зупинено провадження у справі 807/419/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в частині позовних вимог, а саме про визнання протиправною бездіяльність щодо не пропонування вакантної посади до набрання законної сили судовим рішенням по справі 807/2391/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Суд дослідивши матеріали справи встановив, що на час ухвалення оскарженого судового рішення, судом першої інстанції не поновлено провадження у справі 807/419/15 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо не пропонування вакантної посади та ухвала з питань зупинення провадження не скасована. Однак вони були предметом розгляду в судовому засіданні в суді першої інстанції 18.12.2017 за результатом, якого ці позовні вимоги були задоволенні, що на переконання колегії суддів є порушенням норм процесуального права. А тому на переконання колегії суддів в цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати з огляду на не поновлення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо не пропонування вакантної посади

Щодо оголошення конкурсу то колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно пункту 6 Порядку умови проведення конкурсу в окремому державному органі відповідно до цього Порядку визначаються його керівником, який призначає на посади та звільняє з посад державних службовців. Рішення про проведення конкурсу приймається керівником органу за наявності вакантної посади державного службовця.

Державний орган, у якому проводиться конкурс, зобов'язаний опублікувати оголошення про проведення конкурсу в пресі або поширити його через інші офіційні засоби масової інформації не пізніше ніж за місяць до початку конкурсу та довести його до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс, що врегульовано пунктом 10 Порядку № 169.

Пункт 12 Порядку встановлює, що при заміщенні вакантних посад, призначення на які відповідно до законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України здійснюється за іншою процедурою, а також у разі прийняття керівником рішення про призначення осіб згідно з пунктом 5 цього Порядку в межах одного державного органу конкурс не оголошується.

Оскільки станом на 10.02.2015 посада заступника начальника Головного управління територіального управління юстиції з питань виконавчої служби - начальника управління Державної виконавчої служби була вакантною, керівник органу вправі був оголосити конкурс на її зайняття.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було частково неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, що мають значення для справи, а тому апеляційні скарги слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати в частині, щодо визнання протиправною бездіяльність Міністерства Юстиції України щодо не пропонування вакантної посади заступника начальника з питань діяльності ДВС - начальника УДВС у ГТУЮ у Закарпатській області, а в решті рішення залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України задовольнити частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі № 807/419/15 скасувати в частині зупинення провадження щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Міністерства Юстиції України щодо не пропонування вакантної посади заступника начальника з питань діяльності ДВС - начальника УДВС у ГТУЮ у Закарпатській області.

В решті судове рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Р. М. Гулид В. З. Улицький Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року