Постанова № 73997562, 08.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2665/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Дутканич Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Грень Н.М. о 14 год 57 хв у м. Львові, повний текст складено та підписано 07 березня 2018 року) у справі № 813/4158/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного «РОДОВІД БАНК» ОСОБА_2 до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправною і скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною і скасування податкової вимоги від 11.10.2016 №12852-17 .

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що податкова вимога є необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, оскільки постановою Правління НБУ від 25.02.2016 №107 ПАТ «Родовід Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, що в свою чергу, згідно вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмежує нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів, а також зобов'язань перед кредиторами.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2018 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною і скасовано податкову вимогу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 11.10.2016 № 12852-17.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», норми якого для правовідносин тимчасової адміністрації є пріоритетними по відношенню до норм інших нормативно-правових актів, передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, а тому суд дійшов висновку, що під час винесення оскаржуваної податкової вимоги відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що спеціальні норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлюють обмеження чи заборону формувати, надсилати на адресу платників податків, щодо яких запроваджено процедуру тимчасової адміністрації, податкові вимоги.

Позивачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому покликається на те, що прийняття рішення про направлення податкової вимоги є складовими процедури примусового стягнення податкового боргу, що суперечить положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є пріоритетним. А тому вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обгрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні, суд не вбачає перешкод для розгляду справи в їх відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Постановою Правління Національного банку України від 25.02.2016 № 107 Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

25.02.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 261 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.

В подальшому, на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 419 від 25.03.2016 «Про продовження строків тимчасової адміністрації в ПАТ "Родовід Банк" продовжено строк тимчасової адміністрації на один місяць, з 26.03.2016 по 25.04.2016.

25.04.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №610, яким продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк» Куліша Віктора Миколайовича до дати отримання рішення Національного Банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Родовід Банк».

14.11.2016 року ПАТ «Родовід Банк» отримано податкову вимогу Залізничної ОДПІ ГУ ДФС від 11.10.2016 №12852-17.

Згідно вказаної вимоги, сума податкового боргу ПАТ «Родовід Банк» станом на 10.10.2016 за узгодженими грошовими зобов'язаннями (земельний податок з юридичних осіб та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) становить 469,44 грн. Разом з тим, вказаною вимогою позивача попереджено, що починаючи з 01.10.2016, будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України. Відповідач також повідомив, що органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу. Можливий термін проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги.

Вважаючи таку податкову вимогу відповідача протиправною позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.п.14.1.153. п.14.1. ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

В силу пункту 95.1. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, прийняття рішення про направлення податкової вимоги є складовими процедури примусового стягнення податкового боргу.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ПК регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати ЄВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Так, як зазначив суд першої інстанції спеціальним Законом для правовідносин, які виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI.

Відповідно до ч.8 Розділу X Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку;

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржувану податкову вимогу винесено відповідачем 11.10.2016 року, тобто в період здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк».

Аналізуючи наведені вище законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкова вимога від 11.10.2016 №12852-17 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки така винесена в період здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Родовід Банк», що суперечить ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року у справі № 813/4158/16 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Р. М. Гулид В. З. Улицький Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року