Постанова № 73997407, 15.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2260/17 Суддя першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року, повний текст якого складено 18 січня 2018 року, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» (далі - Позивач, ТОВ «БІП-ПМ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2017 року №0000611401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, первинні документи не мають відомостей щодо робіт, які має здійснити ТОВ «Прад ЛТД» згідно укладеного з ТОВ «БІП-ПМ» договору, відсутнє економічне обґрунтування таких робіт та докази їх виконання, по-друге, ГУ ДФС у м. Києві надано вирок, яким директора ТОВ «Прад ЛТД» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205-1 та ст. 385 КК України, та в якому встановлено відсутність факту підписання останнім будь-яких документів від імені згаданого суб'єкта господарювання.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 02.02.2017 року №0000611401. При цьому посилається на неврахування судом першої інстанції, що наявними у матеріалах справи первинними документами повністю підтверджується виконання робіт ТОВ «Прад ЛТД» за укладеним з ТОВ «БІП-ПМ» договором. Крім того, зазначає, що наданий Відповідачем вирок щодо директора ТОВ «Прад ЛТД» не може спричиняти негативних наслідків для Позивача, оскільки юридична відповідальність носить виключно індивідуальний характер.

Після усунення визначених в ухвалі від 12.03.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому складання первинних документів від імені особи, яка заперечує свою участь у господарській діяльності та обвинувачена у створенні фіктивного підприємства, порушує правила податкового обліку та унеможливлює формування за наслідками таких відносин податкового кредиту з податку на додану вартість.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.05.2018 року.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив вимоги скарги задовольнити повністю.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2016 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на наказів від 01.12.2016 року №7756 та від 16.12.2016 року №8044 і направлень на перевірку від 05.12.2016 року №1402/26-15-14-01-01, №1403/26-15-14-01-01, №3254/26-15-14-01-01, №2300/26-15-14-01-01 згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БІП-ПМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 241 667,00 грн. за грудень 2014 року.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 28.12.2016 року №424/26-15-14-01-01/31059394 (т. 1 а.с. 8-46).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 02.02.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000611401, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 362 501,00 грн., у тому числі за основним платежем - 241 667,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 120 834,00 грн. (т. 1 а.с. 7).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного акту індивідуальної дії, суд першої інстанції встановив таке.

Між ТОВ «БІП-ПМ» (Замовник) та ТОВ «Прад ЛТД» (Виконавець) укладено договір від 24.11.2014 року №4211 на виконання проектних рішень, за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання розробити і здати Замовнику проектні рішення стадії «Проект» об'єкту: «Будівництво офісно-житлового центру по вул. Мечнікова, 11а, в Печерському районі м. Києві» Розділ «Архітектурні рішення», а Замовник зобов'язується прийняти вказані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт та оплатити їх на умовах, визначених договором (далі - Договір №4211; т. 1 а.с. 47-50).

Повний перелік робіт, згідно п. 2.3 Договору №4211, наведений у додатку №2 до Договору.

Пунктом 6.1 Договору №4211 передбачено, що після завершення робіт сторони підписують акти приймання-передачі виконаних робіт за Договору по кожному пункту окремо.

До вказаного Договору №4211 сторонами складено та підписано: вихідні дані (т. 1 а.с. 51), склад робіт (т. 1 а.с. 52), календарний план (т. 1 а.с. 53), завдання на проектування (т. 1 а.с. 54-55).

Виконання договірних зобов'язань, як стверджує Позивач, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів приймання-передачі виконаних робіт (т. 1 а.с. 73-82); податкових накладених (т. 1 а.с. 104-105, 108-110, 114-115, 120-122); платіжного доручення (т. 1 а.с. 123).

Крім того, між ТОВ «БІП-ПМ» (Замовник) та ТОВ «Прад ЛТД» (Виконавець) укладено договір від 24.11.2014 року №4212 на виконання проектних рішень, за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання розробити і здати Замовнику проектні рішення стадії «Проект» об'єкту: «Будівництво офісно-житлового центру по вул. Мечнікова, 11а, в Печерському районі м. Києві» Розділи «Конструктивні рішення», «Технологічні рішення», а Замовник зобов'язується прийняти вказані роботи по акту приймання-передачі виконаних робіт та оплатити їх на умовах, визначених договором (далі - Договір №4212; т. 1 а.с. 56-59).

Повний перелік робіт, згідно п. 2.3 Договору №4212, наведений у додатку №2 до Договору.

Пунктом 6.1 Договору №4212 передбачено, що після завершення робіт сторони підписують акти приймання-передачі виконаних робіт за Договору по кожному пункту окремо.

До вказаного Договору №4212 сторонами складено та підписано: вихідні дані (т. 1 а.с. 60), склад робіт (т. 1 а.с. 61), календарний план (т. 1 а.с. 62), завдання на проектування (т. 1 а.с. 63-64).

Виконання договірних зобов'язань, як стверджує Позивач, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: актів приймання-передачі виконаних робіт (т. 1 а.с. 83-97); податкових накладених (т. 1 а.с. 98-103, 106-107, 111-113, 116-119); платіжного доручення (т. 1 а.с. 123).

На підставі викладених в акті перевірки висновків податкового органу щодо безтоварності укладених між контрагентами правочинів, а також відомостей, викладених у вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі №761/23692/15-к, суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи не підтверджується реальність виконання договірних зобов'язань, а складені на їх виконання документи підписані від імені особи - ОСОБА_1, який повністю заперечує свою причетність до господарської діяльності ТОВ «Прад ЛТД», відтак можливість формування даних податкового обліку у ТОВ «БІП-ПМ» на підставі згаданих документів відсутня.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Прад ЛТД», які б давали право на формування податкового кредиту за результатами господарських відносин з вказаним контрагентом, оскільки подані на підтвердження виконання умов договорів первинні документи, як вірно зазначив суд першої інстанції, містять недоліки, а саме: відсутній зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції. Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, зі змісту наявних у матеріалах справи копій актів приймання-передачі виконаних робіт неможливо встановити, які саме роботи виконував контрагент Позивача.

Крім іншого, судова колегія зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що у періоді, який був предметом перевірки, ТОВ «БІП-ПМ» переважно здійснювало діяльність з розроблення проектної документації у сфері архітектури із загальною чисельністю працюючих - від 155 до 166 осіб (стор. 3 акту перевірки, т. 1 а.с. 10). У той же час Апелянтом не зазначено про причини та господарську доцільність, що стали підставою для необхідності залучення до виконання робіт ТОВ «Прад ЛТД» оскільки, як вбачається з вищенаведеного, Позивач мав можливість самостійно виконати роботи, які передбачені договором від 20.03.2014 року №240314, укладеним з ТОВ «Експлуатаційна компанія «Сервіс» (т. 1 а.с. 65-71). Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність ділової мети у вказаних господарських операціях.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту акту перевірки (т. 1 а.с. 27-28), первинні документи від імені ТОВ «Прад ЛТД» підписані не ОСОБА_1 Відтак, останні підписані від імені особи, яка не мала жодного відношення до господарської діяльності вказаного суб'єкта господарювання. Про зазначені обставини також свідчить і наявний у матеріалах справи вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 15.03.2016 року у справі №761/23692/15-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України (т. 1 а.с. 138-141), в якому затверджено угоду про визначення винуватості та встановлено факт фіктивності ТОВ «Прад ЛТД» та відсутність участі у ньому ОСОБА_1

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі №21-421а11, первинні документи, підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року у справі № 21-4781а15 та у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06.02.2018 року у справі №826/6986/14.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 року у справі №808/2459/17, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період.

Таким чином, беручи до уваги викладене, а також той факт, що надані Позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Прад ЛТД» підписані від імені директора особою, яка заперечує свою участь у його створенні та діяльності, в тому числі, й у підписанні будь-яких документів від імені товариства, факт здійснення фіктивної діяльності якого в указаний період встановлено вироком суду, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що надані ТОВ «БІП-ПМ» докази не вважаються належними та такими, що підтверджують факт придбання Позивачем робіт у вказаного контрагента.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відтак, обґрунтована Відповідачем та встановлена судом першої інстанції, однак не спростована Апелянтом юридична дефектність первинних документів, зокрема, договорів, актів приймання-передачі робіт, свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний характер укладених між контрагентами договорів.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судова колегія погоджується з посиланням Апелянта на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «БІП-ПМ», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Однак, відсутність ознак реальності господарських операцій, встановлена вище дефектність первинних документів та їх підписання від імені особи, яка заперечує свою участь у діяльності ТОВ «Прад ЛТД», що встановлено, у тому числі, вироком суду, не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 15» травня 2018 року.