Рішення № 73996523, 15.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 травня 2018 р. справа № 820/6349/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Корнієнко А.Д.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (61120, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 41, код ЄДРПОУ 39893720) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №1658 від 08.06.2016 року, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Київська ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) та податкову вимогу №1751-17 від 20.01.2017 року, винесену Київською ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем винесено податкову вимогу №1751-17 від 20.01.2017 на підставі податкового повідомлення-рішення №1658 від 08.06.2016, яким повідомлено ОСОБА_3 про те, що станом на 19.01.2017 року сума податкового боргу позивача зі сплати транспортного податку складає 6250,00 грн. Позивач вважає, що зазначені податкова вимога та податкове повідомлення- рішення є необґрунтованими, винесені з порушенням норм податкового законодавства та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що автомобіль, що є власністю позивача, не є об’єктом оподаткування транспортним податком відповідно до ст.267 Податкового кодексу України.

Представник відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що на підставі даних органів внутрішніх справ, гр. ОСОБА_3 належить автомобіль марки «Lexus» модель «RХ 350», рік випуску – 2011 р., дата реєстрації 21.10.2015, номерний знак НОМЕР_2. Отже відповідачем враховуючи ст. 267 Податкового кодексу України було винесене податкове повідомлення-рішення №1658 від 08.06.2016 року у розмірі 6249,99 грн. Відповідач також зазначив, що враховуючи те, що інформація на сайті Мінекономрозвитку оновлюється щороку, неможливо здійснити розрахунок середньо ринкової вартості за 2016 рік у 2018 році, але якщо заповнити запропоновану форму у 2018 році, то відповідно до наданої інформації вбачається вартість нового транспортного засобу яка становить 2 260 424,00 грн. Таким чином середньоринкова вартість у 2016 році для зазначеного автомобілю становить 2260424,00 грн. * (50/100) = 1130212.00 грн. у зв’язку з вищенаведеним, відповідно до ші.267.2.1 п.267.2 ст.267 Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області було сформовано та направлено ОСОБА_3 податкове повідомлення-рішення №1658 від 08.06.2016 про визначення суми грошового зобов’язання з транспортного податку у розмірі 6249,99 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія СХТ №534535, є власником транспортного засобу марки Lexus моделі RX 350, тип - загальний легковий універсал - В, об'єм двигуна - 3456 см3, номерний знак НОМЕР_2, 2011 року випуску, дата первинної реєстрації - 21 жовтня 2015.

8 червня 2016 року ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) винесено податкове повідомлення-рішення №1658, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011001" в розмірі 6249,99 грн.

На підставі зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу №1751-17 від 20.01.2017.

Позивач, не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відносно посилань позивача на те, що відповідачем не враховано принцип стабільності податкового законодавства, встановлений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Положеннями пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів визначені у статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З урахуванням викладеного, оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно), середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на викладене, відповідачем не допущено порушення принципу стабільності, закріпленого у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.03.2018 року по справі №821/2089/16 та від 13.03.2018 року по справі №826/19300/16.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 р. складали 1033500,00 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку N 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.

Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що враховуючи те, що інформація на сайті Мінекономрозвитку оновлюється щороку, неможливо здійснити розрахунок середньо ринкової вартості за 2016 рік у 2018 році.

Разом з тим, доказів того, що станом на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення у відповідача була наявна інформація про вартість автомобіля позивача, яка б свідчила про те, що транспортний засіб ОСОБА_3 становив об'єкт оподаткування у 2016 році в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, до суду не надано.

При цьому, судом було витребувано та отримано від Мінекономрозвитку інформацію щодо направлення Мінекономрозвитку до ДФС інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року відповідно до пункту 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (у редакції, чинній на час винесення спірного податкового повідомлення - рішення) та інформацію про вартість станом на 2016 рік легкового автомобіля Lexus RX 350, 2011 року випуску, об’єм двигуна 3456.

Відповідно до відповіді Мінекономрозвитку №3805-05/16313-05 від 13.04.2018 року, згідно з інформацією середньоринкова вартість автомобіля Lexus RX 350 з об’ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 3 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, про що Мінекономрозвитку повідомляв ДФС України листами від 22.02.2016 № 3252-08/4797-03 та від 06.07.2016 №3252-08/20315-03, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, з огляду на те, що станом на 2016 рік строк експлуатації транспортного засобу Lexus RX 350, 2011 року випуску, об’єм двигуна 3456, що належить позивачу, складав понад 3 роки, суд приходить до висновку, що вказаний транспортний засіб не міг бути об’єктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, про що відповідач був обізнаний згідно отриманої від Мінекономрозвитку інформації.

Вказане свідчить про те, що відповідачем безпідставно було визначено позивачу податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб, що є підставою для скасування податкового повідомлення – рішення №1658 від 08.06.2016 року, прийнятого ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Київська ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області).

Відносно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №1751-17 від 20.01.2017 року, винесеної Київською ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 60.1.4. п.60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.5 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене, оскільки в межах даної справи суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про скасування спірного податкового повідомлення – рішення, виключно після набрання законної сили вказаним рішенням податкова вимога буде вважатись відкликаною.

Таким чином позовна вимога про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №1751-17 від 20.01.2017 року, винесеної Київською ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині позовних вимог визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 1658 від 08.06.2016 року, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Київська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області).

В іншій частині позовних вимог підстави для задоволення відсутні.

Відносно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Представником позивача було надано до суду заяву про відшкодування судових витрат у справі.

За визначенням ч.1 ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАСУ).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАСУ). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надані суду договір про надання юридичних послуг, завдання, проток погодження договірної ціни, акт виконаних робіт з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача, квитанція про сплату.

Згідно вказаних договорів, гонорар адвоката позивача становить 3750,00 грн..

Таким чином, позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 3750,00 грн. та згідно наявних матеріалів справи документально доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Частиною 6 ст.134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу тільки за відповідним клопотанням іншої сторони.

Представник відповідача надав до суду клопотання про покладення витрат на правничу допомогу на позивача у зв’язку з незначною складністю справи та недоведенням витрат.

Однак, матеріали справи містять докази понесення позивачем витрат на професійну правову (правничу) допомогу, відповідно клопотання представника відповідача є необґрунтованим та в його задоволенні належить відмовити.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору у сумі 320,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1875,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов громадянки ОСОБА_3 (61120, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 41, код ЄДРПОУ 39893720) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №1658 від 08.06.2016 року, прийняте Київською ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 41, код ЄДРПОУ 39893720) на користь ОСОБА_3 (61120, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 320 (триста двадцять) грн 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 41, код ЄДРПОУ 39893720) на користь ОСОБА_3 (61120, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п’ять) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16.05.2018 року.

Суддя Біленський О.О.