Рішення № 73996400, 14.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 р. № 820/1183/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Маргвелані І.Л.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Харківській області про скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати вимогу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Харківській області № Ф-281/25 від 17.02.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства нарахував йому борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску не врахувавши, що позивач здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонером за віком і звільнений від сплати єдиного внеску в силу положень статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Відтак, на думку позивача, вимога про сплату боргу є незаконною, оскільки при її прийнятті відповідачем невірно застосовано норми закону.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що правові норми не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які отримують пенсію за вислугу років, а значить, не звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а оскаржувана вимога вимога № Ф-281/25 від 17.02.2015 прийнята на підставі та в межах повноважень передбачених законодавством.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.07.2013 та взятий на облік в контролюючому органі як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що позивач обрав спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії Б № 536786.

Поряд із тим, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується довідкою № 719 від 30.01.2018.

Крім того, відповідно до посвідчення серії П № 284632 від 22.10.2004 ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років у відповідності з законодавством про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом.

Судом встановлено, що 17.02.2015 контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2015 № Ф-281/25, відповідно до якої позивачу визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6290, 47 грн.

Не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату боргу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати і повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з положеннями частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дана стаття передбачає виключний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Також, згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 9 липня 2003 року (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Таким чином, право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пов'язується, зокрема з досягненням 60 років.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, що підтверджується довідкою № 719 від 30.01.2018.

Вказане також не заперечувалось позивачем у судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивач отримує пенсію за вислугою років, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-281/25 від 17.02.2015.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 15 квітня 2014 року № 21-59а14 та постанові № 822/4655/14 від 23 лютого 2016 року, а також Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року № 826/28012/15.

У зв'язку із чим, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Соціалістична, буд. 185, с. Глушківка, Куп'янський район, Харківська область, 63751, код НОМЕР_1) до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Харківська, буд. 99, м. Куп'янськ, Харківська область, 63700, код 39791428) про скасування вимоги про сплату боргу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 16 травня 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин