Рішення № 73995759, 15.05.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/531/18

РІШЕННЯ

іменем України

15 травня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 СТОРІН

1. Позивач звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

1) визнати протиправною відмову відповідача здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця;

2) зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 з 30 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723 в розмірі 60 відсотків від заробітку зазначеного в довідці від 31.01.2018 №1866/06;

3) зобов'язати відповідача з 30 січня 2018 року здійснювати нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723 в розмірі 60 відсотків від заробітку відповідно до довідки від 31.01.2018 №1866/06.

2. Свій позов ОСОБА_1 мотивує тим, що відповідно до п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 “Про державну службу” у нього наявне право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 “Про державну службу”.

3. Позивач стверджує про незаконність дій відповідача, оскільки ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу”, серед іншого, передбачає порядок призначення пенсії по інвалідності державного службовця. Зазначає, що має необхідний стаж роботи на державній службі, відповідно до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1082991 від 11.12.2017 встановлено другу групу інвалідності, а тому дотримані всі обставини, з якими Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 899 “Про державну службу” пов’язують наявність у фізичних осіб права на призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу”.

4. В поданому відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що чинна редакція Закону України від 10.12.2015 № 899 “Про державну службу” передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу” виключно за дотримання такими особами умов, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723, а саме щодо віку, загального стажу, спеціального стажу.

5. Також як на підставу для відмови в задоволенні позову відповідач посилається на Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, п. 3 якого визначено, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу”, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 “Про державну службу” не призначалася пенсія відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу”, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік – які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців – які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

6. Додатково відповідач зазначив, що постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії згідно з п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 “Про державну службу”, серед яких відсутня форма довідки для призначення пенсії державного службовця по інвалідності. Тому підстави для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" позивач набуде при досягненні віку 62 років.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

7. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.02.2018 позовну заяву залишено без руху.

8. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

9. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.03.2018 клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін - залишено без задоволення.

10. Суд 26.03.2018 провадження у справі зупинив до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/23/18 за позовом ОСОБА_4 до Кам'янець - Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

11. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2018 поновлено провадження у справі.

12. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2018 замінено відповідача - Кам'янець-Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

13. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - ОСОБА_5 № 1058-ІV).

14. Позивач 30.01.2018 звернувся до відповідача з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до вимог ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII з урахуванням довідки управління від 31.01.2018 року №1867/06.

15. Листом від 31.01.2018 №1866/06 Кам'янець - Подільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відмовило позивачу в призначенні пенсії державного службовця.

IV. ОЦІНКА СУДУ

16. Позивач просить суд зобов’язати відповідача призначити йому пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу” (далі – ОСОБА_5) на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 “Про державну службу” (далі – ОСОБА_6).

17. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Попереднього Закону на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

18. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

19. При цьому для чоловіків зазначений вік становить шістдесят два роки.

20. Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності ОСОБА_6 Законом) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

21. Після 01.05.2016, відповідно до ст. 90 ОСОБА_6 Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

22. При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону.

23. Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_6 Закону державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

24. Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_6 Закону для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

25. Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями ОСОБА_6 Закону передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

26. Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст. 37 Попереднього Закону передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

27. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, судом встановлено, що обов’язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Попереднього Закону і Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_6 Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

28. Таким чином, ОСОБА_1, хоча і має стаж державного службовця однак, не має права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_6 Закону, оскільки на час звернення до відповідача з відповідною заявою не досяг 62 років.

29. Позивач вважає, що з прийняттям ОСОБА_6 Закону його право було звужено, і на обґрунтування порушення своїх прав посилається також на положення ст. 22 Конституції України, за яким при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

30. Суд звертає увагу, що в ч. 9 ст. 37 Попереднього Закону, що діяла до 01.05.2016, передбачено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

31. Тобто особи зі стажем державної служби 10 і більше років, яким була встановлена інвалідність I або II групи, за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мали право на отримання пенсії по інвалідності у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Попереднього Закону.

32. Відповідно до ст. 90 ОСОБА_6 Закону з 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

33. Відповідно до ст. 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону.

34. Розмір пенсії по інвалідності визначено ст. 33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та залежно від групи інвалідності становить: інвалідам I групи – 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи – 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 27 і 28 цього Закону.

35. Тобто у зв’язку зі змінами у законодавстві особи з числа держслужбовців, які мають інвалідність, зберегли право на призначення пенсії по інвалідності, проте змінився порядок її обчислення та нарахування.

36. У Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (п. 5.2) зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод – це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини – це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

37. У Рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011 (п. 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.

38. Крім того, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 (п. 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

39. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

40. Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

41. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

42. Суд дійшов висновку, що у зв’язку з втратою чинності нормою, яка передбачала право осіб на призначення пенсії по інвалідності державного службовця, не відбулося звуження обсягу існуючого права позивача на призначення пенсії по інвалідності, оскільки таке право збереглося відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Так само і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

43. Частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

44. Справа, яка розглядається є типовою та за всіма ознаками, відповідає зразковій справі №Пз/9901/23/18 за позовом ОСОБА_4 до Кам'янець - Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а тому суд враховує правові висновки Верховного суду, викладені в рішенні від 04.04.2018.

45. В рішенні Верховного суду від 04.04.2018 зроблено правові висновки про те, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 “Про державну службу”) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу” лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 899 “Про державну службу”, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу” вік і страховий стаж.

46. Особи з числа держслужбовців, яким встановлено інвалідність, з 01.05.2016 втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 “Про державну службу”, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у встановлених ст. 33 цього Закону розмірах.

47. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (32307, Хмельницька область, м. Кам'янець - Подільський, вул. Привокзальна, 18/45, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_7