Рішення № 73993573, 23.03.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

23.03.2018 Єдиний унікальний номер 205/7345/16-ц

Провадження № 2/205/1379/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

за участю секретаря Романової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить стягнути з відповідача на його користь борг за розпискою у загальному розмірі 1 475 880,16 грн., що складається з: заборгованості за договором позики у розмірі 809 726,67 грн. (еквівалент 30 000,00 доларів США); відсотків за договором позики у розмірі 456 146,02 грн. (еквівалент 16 900,00 доларів США); відсотків за період з 05.08.2016р. по 19.02.2018р. у розмірі 172 471,78 грн. (еквівалент 6 390,00 доларів США) та 3 % річних за час прострочення зобов’язання у розмірі 37 535,69 грн. (еквівалент 1 390,68 доларів США). Позовна заява мотивована тим, що позивач позичив під розписку відповідачу грошові кошти у загальній сумі 30 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 04.08.2016р. та сплатою відсотків у розмірі 16 900,00 доларів США. Однак відповідач порушує взяті на себе зобов’язання щодо повернення грошових коштів, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість.

Позивач надав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

У судове засідання 02.03.2018р. відповідач та його представник за договором адвокат ОСОБА_3 не з’явились. Представником відповідача через канцелярію суду 02.03.2018р. надано заяву, у якій він посилаючись на погане самопочуття просить відкласти розгляд справи (а.с.84).

23.03.2018р. відповідач та його представник у судове засідання не з’явились. Про причини своєї неявки не повідомили.

Беручи до уваги розумність строків розгляду цивільних справ, враховуючи не надання відповідачем суду доказів поважності причин неявки у судові засідання 02.03.2018р. та 23.03.2018р., суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

04.08.2015р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 30 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків в розмірі 16 900,00 доларів США та кінцевим терміном повернення до 04.08.2016р. (а.с.7)

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Всупереч вищевикладеним положенням, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення грошових коштів та сплати процентів за користування ними, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за договором позики від 04.08.2015р. у загальному розмірі 46 900,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 19.02.2018р. становить 1 265,872,69 грн. та складається з суми основного зобов’язання у розмірі 30 000,00 доларів США, та відсотків встановлених договором позики у розмірі 16 900,00 доларів США.

Відповідач всупереч положенням статті 81 ЦПК України не надав суду жодних доказів, які б спростовували факт існування вказаної заборгованості перед позивачем.

Позивачем нараховані відповідачу 3 % річних за прострочення виконання зобов’язань за договором позики від 04.08.2015р. за період з 05.08.2016р. по 19.02.2018р. у розмірі 1 390,68 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 19.02.2018р. становить 37 535,69 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову також в частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої заборгованості за договором позики від 04.08.2015р. на користь позивача за період з 05.08.2016р. по 19.02.2018р. у розмірі 1 390,68 доларів США (30 000,00 доларів США * 564 дні * 3 % : 365), що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 19.02.2018р. становить 37 535,69 грн.

Стосовно нарахування позивачем відсотків за користування відповідачем грошовими коштами за період з 05.08.2016р. по 19.02.2018р. у розмірі 6 390,00 доларів США, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи кінцевий строк дії договору позики, а також те, що позивач звернувся до суду з позовом про повернення грошових сум визначених договором позики 30.09.2016р., суд доходить висновку, що договір позики припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача передбачених ст.1048 ЦК України відсотків за період починаючи з 30.09.2018 року.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду № 564/2199/15-ц від 14.02.2018р.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача відсотки на рівні облікової ставки Національного банку України за користування грошовими коштами за період з 05.08.2016р. по 30.09.2016р. у сумі 720,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 19.02.2018р. становить 19 368,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що ним частково сплачено заборгованість позивачу у розмірі 3 000,00 доларів США, оскільки у наданій ним розписці ОСОБА_4 отримав такі кошти у 2012 році, а спірний договір позики укладено у 2015 році.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.15-16, 525-526, 610, 612, 625, 1046-1049 Цивільного кодексу України ст.ст.4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: 49000, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 49000, АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_2) заборгованість за договором позики від 04.08.2015р. у загальному розмірі 1 322 776,38 грн., що складається з: заборгованості за договором позики у розмірі 809 726,67 грн. (еквівалент 30 000,00 доларів США); відсотків за договором позики у розмірі 456 146,02 грн. (еквівалент 16 900,00 доларів США); відсотків за період з 05.08.2016р. по 30.09.2016р. у розмірі 19 368,00 грн. (еквівалент 720,00 доларів США) та 3 % річних за час прострочення зобов’язання за період з 05.08.2016р. по 19.02.2018р. у розмірі 37 535,69 грн. (еквівалент 1 390,68 доларів США).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: 49000, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 49000, АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 6 890,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 02 квітня 2018 року.

СуддяОСОБА_5