Рішення № 73993289, 05.05.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/288/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представників позивача Войтовича В.А., Мельничука С.М.,

представників відповідача Романової І.Л., Середи О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 06.12.2017 № 743-1 "Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в м. Луцьку у 2018 році", визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" (далі - ПАТ "Луцьке АТП 10701", позивач) звернулося з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі - Виконком Луцької міської ради, відповідач) про визнання протиправними та нечинними рішень від 14.10.2010 № 659-1 "Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку" в частині підпункту 1.3 пункту 1, від 06.12.2017 № 743-1 "Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в м. Луцьку у 2018 році", визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою судді від 07.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10:30 год. 03.04.2018, а в подальшому оголошено перерву в розгляді справи до 15:00 год. 17.04.2018.

Ухвалою суду від 17.04.2018 даний позов в частині позовних вимог про визнання протиправним та нечинним рішення від 14.10.2010 № 659-1 "Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку" в частині підпункту 1.3 пункту 1 залишено без розгляду. Вказану ухвалу суду оскаржено позивачем в апеляційному порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 "Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку" затверджено Типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Однак у затвердженому типовому договорі не зазначено розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезень пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

При цьому рішенням від 06.12.2017 № 743-1 "Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в м. Луцьку у 2018 році", затверджено перелік категорій громадян, яким у 2018 році будуть додатково, окрім держзамовлень на соціально значущі послуги, надаватися безоплатно та бездотаційно послуги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах.

Позивач звертає увагу на те, що одним рішенням відповідач затвердив умови Типового договору, які не відповідають чинному законодавству та прийняв інше рішення, яке ґрунтується на цих умовах.

Отже, такими рішеннями відповідач змушує перевізників перевозити пасажирів пільгових категорій за власний рахунок, що є неприпустимим.

Разом з тим, підприємство у 2017-2018 роках неодноразово зверталося до відповідача щодо перегляду регульованого тарифу у зв'язку із збільшенням вартості палива, однак такий тариф відповідачем не переглянуто, що свідчить про його бездіяльність.

Позивач вказує на те, що виконавчий комітет Луцької міської ради, встановивши регульований тариф на перевезення пасажирів, який не переглядає та не здійснює компенсації витрат автомобільних перевізників внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів, фактично знищує галузь пасажирських автомобільних перевезень у м. Луцьку.

З врахуванням наведеного просив позов задовольнити.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с. 49-56, т.1) позовні вимоги заперечила та зазначила, що при затвердженні Типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом у м. Луцьку було проведено регуляторну процедуру. Жодних зауважень чи порушень зі сторони державної регуляторної служби, чи будь-яких інших суб'єктів господарювання при його затвердженні не було.

При цьому чинним законодавством України не визначено заборону здійснення перевезення пільгових категорій пасажирів безоплатно та бездотаційно, як і не визначено розмір такої компенсації.

У пункті 2.2.15 Типового договору сторони погодили обсяги пільгових перевезень, а саме: не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобусу під час руху на маршруті.

Рішенням від 06.12.2017 № 743-1 "Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в м. Луцьку у 2018 році", затверджено перелік категорій громадян, яким у 2018 році будуть додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, надаватись безкоштовно та бездотаційно вказані послуги.

Вказує на те, що відповідачем як організатором дотримано вимоги чинного законодавства, умови договору не суперечать законодавству та інтересам держави і суспільства. Тому вважає безпідставною позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення від 06.12.2017 № 743-1.

Відповідачем на даний час будь-якої бездіяльності не проявлено.

Крім того прийняття рішень з питань проведення конкурсів, визначення умов та об'єкту конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, затвердження результатів конкурсу на перевезення пасажирів, затвердження форми договору і укладення договору на перевезення пасажирів в м. Луцьку є виключною компетенцією Виконкому Луцької міської ради, а тому суд не може втручатися в діяльність суб'єкта владних повноважень.

Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у відповіді на відзив (а.с. 148-150, т.1) не погоджується з твердженнями представника відповідача, наведеними у відзиві та зазначає, що зобов'язуючи перевізників за власний кошт перевозити пасажирів пільгових категорій і не змінюючи регульований тариф, який є економічно необґрунтованим, відповідач позбавляє суб'єктів господарювання можливості отримувати прибуток та виконувати свої зобов'язання перед третіми особами.

Вважає доводи представника відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, безпідставними.

Представник відповідача у додаткових письмових поясненнях (а.с. 225-228, т.1) зазначила, що бездіяльність - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи.

З метою перегляду діючого тарифу на перевезення пасажирів автобусами загального користування по місту у звичайному режимі дане питання було внесене до Плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2018 рік, який затверджений рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 15.11.2017 № 699-1, строк підготовки регуляторного акту зазначено - І-ІІ квартал 2018 року.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 31.10.2017 № 175 щодо затвердження тарифу на перевезення пасажирів автобусами у звичайному режимі. Листом від 01.12.2017 № 1.1.-15/7500 проінформовано останнього щодо необхідності подачі розрахунку відповідного тарифу окремо по кожному маршруту з відповідними підтверджуючими документами, та листом від 19.02.2018 № 21-8/53 повідомлено щодо необхідності подання документів, що підтверджують витрати, які враховуються при розрахунку тарифу.

Отже, на момент звернення до суду позивачу було відомо про вжиті заходи відповідачем з метою перегляду тарифу на перевезення пасажирів автобусами загального користування по місту у звичайному режимі.

Також вказує на те, що законодавство України не містить імперативних норм, які зобов'язують відповідача вчинити дії, зазначені у позовній заяві. Затвердження Типового договору на перевезення пасажирів, розробка порядку розмірів та механізму компенсації витрат автомобільних перевізників внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів є правом відповідача, а не його обов'язком. А тому суд не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень.

Представник позивача у запереченні на письмові пояснення представника відповідача (а.с. 236-238, т.1) вказує на те, що відповідач всупереч вимогам Закону України «Про ціни і ціноутворення» не виконав свого обов'язку щодо підтримання економічно обґрунтованого регульованого тарифу, тобто проявив бездіяльність, яка призвела до нанесення збитків позивачу. Основною метою роботи підприємства є отримання прибутку, а вчинена відповідачем бездіяльність позбавила його можливості досягнення цієї мети.

Затвердження Типового договору є правом відповідача, але оскільки він скористався цим правом, то зобов'язаний привести його у відповідність до чинного законодавства України, що унеможливить подальше порушення прав позивача та інших перевізників-претендентів, які будуть брати участь у конкурсах на перевезення пасажирів в м. Луцьку.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з підстав наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, в задоволенні позову просили відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до статті 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на: забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності; забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту; розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту; визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту; визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту; захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування; захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту; створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції; забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці; раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів; охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Відповідно до статті 7 Закону № 2344-III забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Як встановлено частиною другою статті 29 Закону № 2344-III, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Частиною першою статті 31 Закону № 2344-III визначено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Згідно з статтею 37 Закону № 2344-III пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно до пункту 3 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Пунктом 12 статті 30 цього Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку.

Із аналізу вказаних нормативних актів вбачається, що виконавчі комітети є організаторами конкурсів на перевезення пасажирів на міських маршрутах, відносини між ним та перевізником визначаються договором. Також виконавчим комітетам міських рад надано повноваження щодо визначення кола осіб, які мають право на безоплатний проїзд в межах міських маршрутів.

Судом встановлено, що виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення від 14.10.2010 № 659-1 "Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку", яким затверджено порядок проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування в м. Луцьку та Типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081 "Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування".

Згідно з пунктами 2.2.4, 2.2.15, 2.2.16 Типового договору перевізник укладає договір з підприємством, що визначене для забезпечення функцій з організації та управління рухом автобусів і підготовки інформації про роботу перевізників; додатково, окрім держзамовлення на соціально-значущі послуги, безкоштовно та бездотаційно перевозить пасажирів пільгових категорій згідно з переліком, встановленим рішенням виконавчого комітету на відповідний рік, не більше семи пасажирів одночасно в салоні автобуса під час руху на маршруті; перевізник надає послуги з перевезення пасажирів за тарифом відповідно до своїх конкурсних пропозицій. Перевізник має право змінити тариф на проїзд після надання організатору розрахунку тарифу, здійсненого відповідно до вимог законодавства України. Організатор розглядає наданий перевізником розрахунок тарифу та у разі його відповідності вимогам законодавства погоджує.

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 02.03.2016 № 119-1 внесено зміни в додаток 3 до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 «Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку», зокрема, пункти 2.2.4, 2.2.15, 2.2.16 Типового договору викладено в новій редакції.

Відносини між позивачем та відповідачем на здійснення пасажирських перевезень також регламентуються договорами, які розроблені на основі Типового договору, в тому числі, в них визначено порядок та кількість пасажирів, які перевізник перевозить безоплатно та бездотаційно.

На момент розгляду справи договори на перевезення пасажирів на міських маршрутах укладені між позивачем та відповідачем є чинними.

Виконавчим комітетом Луцької міської ради на підставі статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 7, 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» та рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 14.10.2010 № 659-1 "Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку" із внесеними змінами, а також з метою надання якісних послуг з перевезень, 06.12.2017 прийнято рішення № 743-1 «Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах у м. Луцьку у 2018 році». Вказаним рішенням затверджено перелік категорій громадян, яким у 2018 році будуть додатково, окрім держзамовлення на соціально значущі послуги, надаватися безоплатно та бездотаційно послуги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах (при пред'явленні відповідного посвідчення): інваліди війни (з одним супроводжуючим інваліда першої групи); учасники бойових дій; особи, на яких поширюється статус члена сім'ї загиблого; діти-інваліди до 18-ти років (з одним супроводжуючим) та інваліди з дитинства першої та другої груп; інваліди по зору та інваліди з ураженням опорно-рухового апарату першої та другої груп (з одним супроводжуючим; постраждалі від аварії на ЧАЕС першої категорії та учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії; ветерани ОУН-УПА; особи, визнані жертвами нацистських переслідувань, та потерпілі від політичних репресій; почесні громадяни м. Луцька; бійці-добровольці АТО; громадяни, яким за рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради видано посвідчення на право безоплатного проїзду в міських автобусах; працівники департаменту муніципальної варти Луцької міської ради.

Суд вважає, що оспорюване рішення прийнято відповідачем на підставі наданих йому повноважень, у відповідності до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про автомобільний транспорт» та ніяким чином не порушує права позивача.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні доказів, прийнявши зазначене рішення, відповідач фактично не змінив умов перевезення пасажирів пільгової категорії громадян, зазначених в договорах на перевезення (пункт 2.2.15) в кількості семи чоловік одночасно в салоні автобуса під час руху на маршруті, які в тому числі узгодженні з перевізником, а лише розширив коло таких осіб.

Фактична реалізація даного рішення виконавчого комітету Луцької міської ради відбувається не на пряму, а за рахунок укладених із перевізником договорів, умови яких, як зазначалося вище, прийнятим рішенням змінені не були.

Позивач, беручи участь в конкурсі на перевезення пасажирів, знав про умови його проведення, в тому числі і в частині перевезення пільгової категорії громадян,погодився із договорами без застережень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що підставою для звернення до адміністративного суду є наявність у позивача порушених прав, свобод або інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень. В такому випадку порушені права підлягають захисту судом у спосіб, що дозволить відновити таке порушене право.

Як вбачається з матеріалів справи, прийняте виконавчим комітетом Луцької міської ради оспорюване рішення ніяким чином прав позивача не порушує.

Не може бути взято до уваги посилання позивача на порушення відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення норм статей 11, 29, 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині відповідної компенсації замовником перевізникам вартості перевезення пільгової категорії громадян.

Зазначеним Законом визначені загальні норми перевезення пасажирів та порядок компенсації за перевезення пільгової категорії громадян. За змістом зазначених норм, вирішення питань такої компенсації нормативним актом не передбачено та фактично віднесено до відання виконавчих комітетів відповідних рад.

Порядок та умови перевезення пільгової категорії громадян, відповідної компенсації перевізникам можливе у різних формах, зокрема, прийняттям виконавчим комітетом відповідних документів, які будуть регламентувати ці питання, або визначатися в кожному конкретному випадку договором.

У даному випадку питання перевезення пільгової категорії громадян та порядок компенсації між позивачем та відповідачем визначено договорами на перевезення. Умови пункту 2.2.15 договору, на думку суду, не суперечать вимогам зазначених статей Закону України «Про автомобільний транспорт».

Також не може бути взято судом до уваги твердження позивача про те, що даним рішенням порушено його право на здійснення підприємницької діяльності, оскільки, виходячи із зазначеного змісту рішення, воно ніяким чином не впливає на здійснення господарської діяльності ПАТ "Луцьке АТП 10701" та регламентує її.

З врахуванням викладеного в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 06.12.2017 № 743-1 «Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах у м. Луцьку у 2018 році» необхідно відмовити.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити дії, то вони також не підлягають до задоволення, враховуючи наступне.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що затверджений відповідачем Типовий договір на перевезення пасажирів не відповідає законодавству і виконавчим комітетом Луцької міської ради не вживаються заходи щодо його приведення у відповідність до вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із Законом України «Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Також вказаним Законом визначено поняття регуляторний орган. Ним є Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.

Регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

У даному випадку виконавчий комітет Луцької міської ради є регуляторним органом в розумінні даного закону, який наділений повноваженням щодо прийняття відповідних регуляторних актів в сфері транспортних перевезень.

Виконавчим комітетом Луцької міської ради від 14.10.2017 прийнято рішення № 659-1 "Про конкурси на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Луцьку", яким затверджено порядок проведення конкурсів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування в м. Луцьку та Типовий договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом

Тобто, прийняттям вказаного рішення відповідач здійснив правове регулювання відносин з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Луцьку.

Вказане рішення у відповідності до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» є регуляторним актом та пройшло відповідні процедури при його затвердженні і на час розгляду справи є чинним.

У даному випадку будь-яким документом не встановлено, що затверджений відповідачем Типовий договір на перевезення пасажирів не відповідає чинному законодавству. Внесення змін до Типового договору має бути зумовлене відповідними обставинами. Зокрема, це може бути скасування регуляторного акту, визнання його таким, що не відповідає нормам законодавства, зміни в законодавстві, які регламентують спірні правовідносини.

Таких обставин при розгляді даної справи судом не встановлено.

Твердження позивача про невідповідність зазначеного Типового договору вимогам статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» до уваги судом не беруться, оскільки вказане виходить за межі заявлених позовних вимог, які є предметом судового розгляду.

Що стосується вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії - затвердити Типовий договір на перевезення пасажирів автомобільними транспортом, який відповідатиме вимогам законодавства та привести до нього діючі договори з перевізниками; розробити порядок розрахунків та механізм компенсації витрат автомобільним перевізникам внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів; переглянути регульований тариф на послуги з перевезення одного пасажира автобусами на міських маршрутах загального користування та розробити порядок перегляду регульованого тарифу, який унеможливлював порушення інтересів перевізників при зміні незалежних від нього факторів, то вони також не підлягають до задоволення.

Суд зазначає, що для того, щоб зобов'язати відповідача вчинити певні дії, слід констатувати перед цим наявність в його діях, бездіяльності чи прийнятих рішеннях ознак протиправності, чого в даному випадку немає.

По суті Типового договору та внесення відповідних змін до нього, судом була надана правова оцінка вище.

Щодо вимог про розроблення порядку розрахунків, механізму компенсації та переглянути регульований тариф на перевезення одного пасажира, то суд звертає увагу на те, що ці питання віднесені до виключних повноважень органів місцевої влади та є дискреційними.

Прийняття відповідних рішень, актів органами місцевого самоврядування, зокрема, які регламентують спірні правовідносини, мають пройти відповідну процедуру розробки, підготовки та затвердження.

Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи по суті відповідачем включено до Плану діяльності з підготовки регуляторних актів на 2018 рік рішення виконавчого комітету «Про вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах у режимі маршрутного таксі та звичайному режимі руху, оприлюднене повідомлення в засобах масової інформації про підготовку зазначеного регуляторного акту, проведено громадські слухання, для підготовки вказаного рішення витребовувалися у перевізників відповідні розрахунки вартості проїзду одного пасажира, що свідчить про вжиття виконавчим комітетом Луцької міської ради відповідних заходів до перегляду тарифу на проїзд у 2018 році.

Всі інші доводи позивача та його представників не спростовують висновків суду, зроблених в даному судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність винесення рішення від 06.12.2017 № 743-1 "Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в м. Луцьку у 2018 році", недопущення ним протиправної бездіяльності та що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями статтями 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Луцьке автотранспортне підприємство 10701" до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 06.12.2017 № 743-1 "Про перелік категорій громадян, яким додатково надаватимуться пільги при здійсненні перевезень пасажирів у автобусах на міських маршрутах в м. Луцьку у 2018 році", визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 15 травня 2018 року.