Постанова № 73992203, 16.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/18997/17

Провадження № 22-ц/772/844/2018

Категорія: 32

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 рокуСправа № 127/18997/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Панасюка О.С. (суддя - доповідач), суддів: Шемети Т.М., Зайцева А.Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_3,

відповідач Публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування»,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді Вохмінової О.С., ухвалене 14 лютого 2018 року в м. Вінниці о 17 год. 26 хв. (дата складання повного тексту рішення у справі відсутня), -

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (далі - ПАТ «Вінницяобленерго»), за яким просив стягнути солідарно з відповідача та ОСОБА_7 на його користь 24689 грн 00 к., з яких:14689 грн 00 к. у відшкодування майнової шкоди та 10000 грн 00 к. моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП).

09 жовтня 2017 року ПАТ «Вінницяобленерго» подало клопотання про залучення в якості третьої особи на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»).

18 січня 2017 року ОСОБА_3 подав заяву про уточнення позовних вимог та залучення до участі у справів якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2018 року прийнято заяву ОСОБА_3 про уточнення позовних вимог та цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 09 квітня 2017 року 05 квітня 2017 року о 15 год. 30 хв. в м. Вінниці по вул. Пирогова, 143 водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем ГАЗ 5327, державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ПАТ «Вінницяобленерго», у стані алкогольного сп`яніння, при виїзді з прилеглої території не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ 21033, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів. ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у виді штрафу, в розмірі 10 200 грн 00 к. на користь держави з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Внаслідок ДТП позивачеві заподіяні тілесні ушкодження, він перебував на стаціонарному лікуванні, витратив кошти на придбання ліків, обстеження в сумі 4 857 грн.

Крім того, з 05 квітня 2017 року по 20 травня 2017 року (47 днів) позивач знаходився на лікуванні і не працював за місцем своєї основної роботи. Згідно з довідкою АТП 0128 його середньоденний заробіток становить 209 грн 21 к. Таким чином, за вказаний період він втратив 9832 грн 00 к. заробітку.

Також, внаслідок ДТП позивачеві спричинено моральну шкоду, яку він оцінив в 10000 грн 00 к., оскільки через ушкодження здоров`я майже 2 місяці не міг активно та продуктивно працювати, множинні забійні рани тіла, струс головного мозку, супроводжувались фізичним болем, запамороченнями, що позбавляло його можливості довгий час керувати транспортним засобом. Він зазнав негативних почуттів обурення та гніву, зокрема через те, що ні ОСОБА_7, ні представники ПАТ «Вінницяобленерго» не цікавились станом його здоров`я, не надали матеріальної допомоги. Просив врахувати, що є єдиним годувальником в сім`ї, дружина має інвалідність другої групи з дитинства, власного заробітку не має, перебуває на його утриманні.

Відтак, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з ПАТ «Вінницяобленерго», як власника джерела підвищеної небезпеки, яким керував працівник ОСОБА_7, матеріальну шкоду, що полягає у витратах на ліки - 4857 грн 00 к., втрачений заробіток - 9832 грн 00 к. та 10000 грн 00 к. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року у позов задоволено частково.

Стягнуто ПАТ «Вінницяобленерго» на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 1350 грн 00 к., у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн 00 к. Вирішено питання про судові витрати у справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що стягненню з відповідача підлягають суми в розмірі 150 грн. за проведення ехокардіографії 03 травня 2017 року (а. с. 7, 11), в розмірі 700 грн. за проведення СКГ головного мозку ТОВ «Слаомед» (а. с. 12), оскільки проведення таких медичних досліджень саме в період лікування ОСОБА_3 підтверджено випискою з медичної карти ОСОБА_3 (а. с. 5), а витрати доведені відповідними квитанціями. Також стягненню підлягають витрати за послуги евакуатора в сумі 500 грн. (а. с. 12).

Решту квитанцій на придбання в мережах аптек різних лікарських препаратів, на придбання бензину, на внесення благодійної допомоги (а. с. 10 - 13) суд визнав неналежними доказами, оскільки медичного висновку із призначенням саме таких препаратів, які зазначені в квитанціях, для лікування травм ОСОБА_3 не надав.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення заробітку (доходу) за період тимчасової втрати працездатності з 05 квітня 2017 року по 20 травня 2017 року в сумі 9 823 грн 00 к. суд першої інстанції виходив з того, що у встановленому порядку ступінь втрати працездатності ОСОБА_3 не встановлювався, він офіційно працевлаштований, отримав листки непрацездатності, які підлягали оплаті у порядку встановленому законом.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд погодився із тим, що внаслідок вчинення ОСОБА_7, який перебував у трудових відносинах з ПАТ «Вінницяобленерго» адміністративного правопорушення ОСОБА_3 зазнав моральної шкоди, яка полягала у порушенні нормальних життєвих зв'язків та стосунків, у душевних хвилюваннях і стражданнях, перенесеному болі, що пов'язаний з отриманими травмами, тривалим перебуванням на лікуванні тощо, відтак вважав обґрунтованим розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн 00 к.

В апеляційній скарзі ПАТ «Вінницяобленерго», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що покладені в основу рішення виписки із медичних карток стаціонарного хворого, зокрема виписка від 4 травня 2017 року, а також листок непрацездатності з 6 квітня 2017 року по 14 квітня 2017 року не є належними доказами отримання ОСОБА_3 відповідних тілесних ушкоджень саме під час ДТП 5 квітня 2017 року (до стаціонару 18 квітня 2017 року ОСОБА_3 потрапив через 3 дні після закінчення амбулаторного лікування, відповідно за цей час міг отримати інші тілесні ушкодження, копія виписки містить виправлення, які не завірені підписом та печаткою лікаря, листок непрацездатності не містить діагнозу, який би відповідав діагнозу у медичній карті амбулаторного хворого). Вважало, що єдиним допустимим доказом на підтвердження тілесних ушкоджень мав бути висновок судово-медичної експертизи, а доказом глибини і тривалості моральних страждань, а також розміру відшкодування моральної шкоди - висновок судово-психологічної експертизи.

ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, за яким вважав рішення суду законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм процесуального права, у відповідності до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Частиною першою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди , у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином справа підлягає апеляційному розгляду апеляційним судом Вінницької області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Вінницький районний суд Вінницької області, за правилами, що діють після набрання чинності ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 квітня 2017 року о 15 год. 30 хв. в м. Вінниці по вул. Пирогова, 143 водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем ГАЗ 5327, державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ПАТ «Вінницяобленерго», у стані алкогольного сп`яніння, при виїзді з прилеглої території не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ 21033, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Автомобіль марки ГАЗ 5327, д.н НОМЕР_3, зареєстрований за ВАТ «АК «Вінницяобленерго». Водій ОСОБА_7 станом на момент ДТП перебував в трудових відносинах з цим підприємством.

Наказом ПАТ «Вінницяобленерго» від 10 травня 2017 року № 180-к водія (спецавтомобіля ГАЗ-53 в/п 4,5т) ОСОБА_7 першого класу автоколони служби транспорту і логістики звільнено 10 травня 2017 року за появу на роботі в нетверезому стані на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Цим наказом, зокрема встановлено, що 05 квітня 2017 року водій автотранспортних засобів (спецавтомобіля ГАЗ-53 в/п 4,5т) першого класу автоколони служби транспорту і логістики ОСОБА_7 у робочий час о 15 год. 30 хв. керував службовим транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння і скоїв правопорушення (ДТП). Медичний огляд проводився за допомогою алкотесту Драгер 6820. По даному факту складені протоколи про адміністративне правопорушення від 05 квітня 2017 року № 247875 та № 267327. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року № 127/7667/17 ОСОБА_7 позбавлений права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.

Відразу після ДТП ОСОБА_3 був доставлений до Вінницької міської клінічної лікарні швидкої допомоги, де перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: множинні забійні рани правого надбрів'я, садна, синці носа, забої інших частин тіла. Згідно з анамнезом травми отримані внаслідок ДТП, що сталась 05 квітня 2017 року у м. Вінниці по вул. Пирогова.

З 06 квітня 2017 року по 15 квітня 2017 року ОСОБА_3 продовжував лікування амбулаторно.

З 18 квітня 2017 року по 4 травня 2017 року за направленням лікаря ОСОБА_3 проходив стаціонарне лікування у Вінницькій районній лікарні з діагнозом: стан після перенесеної закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (05 квітня 2017 року), стійкий цефалгічний синдром, гіпертонічна хвороба І ступеню.

З 05 травня 2017 року до 19 травня 2017 року ОСОБА_3 продовжував лікування амбулаторно.

Як видно з виписки № 2324 із медичної карти стаціонарного хворого від 04 травня 2017 року ОСОБА_3 була призначена спіральна комп'ютерна томографія (СКТ) головного мозку, за проведення якої він сплатив товариству з обмеженою відповідальністю «Слаомед» 700 грн 00 к, а також ультразвукове дослідження, за яке сплатив 150 грн 00 к.

05 квітня 2015 року за послуги евакуатора ОСОБА_3 сплатив 500 грн 00 к.

Внаслідок ДТП позивач зазнав фізичного болю та страждань у зв'язку із ушкодженням здоров'я, тривалих негативних переживань, пов'язаних із хвилюванням за своє життя і здоров'я, переніс емоційний стрес під час самої ДТП, тривалий час був позбавлений можливості вести усталений (звичний) спосіб життя, оскільки фактично 47 днів проходив лікування, з яких з 18 днів стаціонарно.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини.

За загальним правилом відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, проводиться особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, ордени тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (стаття 1178 ЦК України).

Як роз'яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа може бути притягнута до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 1187 ЦК України на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контакту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю в зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, встановивши, що внаслідок спричиненої працівником відповідача під час виконання ним трудових обов'язків ДТП позивач зазнав збитків у виді витрат на евакуацію власного транспортного засобу в розмірі 500 грн 00 к., а також у зв'язку із ушкодженням здоров'я під час ДТП, зокрема у виді закритої черепно-мозкової травми витратив 700 грн 00 к. на проведення спіральної комп'ютерної томографії головного мозку та 150 грн 00 к. на проведення ультразвукового дослідження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Так само правильним є висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн 00 к. у відшкодування моральної шкоди, оскільки такий розмір її відшкодування відповідає глибині та тривалості моральних страждань, яких ОСОБА_3 зазнав внаслідок ДТП, а також узгоджується із встановленими статтею 3 ЦК України вимогами розумності і справедливості.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої - третьої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до частин першої та другої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Отже, неналежними доказами є ті, що не стосуються предмету доказування, а недопустимими є ті, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

При цьому, закон не обмежує встановлення обставин щодо розміру заподіяних збитків та причинного зв'язку між діями заподіювача шкоди та відповідними наслідками, зокрема й у виді витрат на лікування певними засобами доказування і не передбачає особливого порядку одержання таких доказів.

Таким чином, оскільки у виписці із медичної карти стаціонарного хворого № 2324 від 4 травня 2017 року зазначено діагноз: стан після перенесеної закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку (5 квітня 2017 року), тобто вказаний день ДТП, як день отримання відповідних травм, у цій же виписці зазначено про направлення ОСОБА_3 на проведення спіральної комп'ютерної томографії головного мозку та ультразвукового дослідження, за які відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів він сплатив, відповідно 700 грн 00 к. та 150 грн 00 к., то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ці витрати перебувають у причинному зв'язку із заподіяними саме внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями.

Натомість відповідач, всупереч приписам частини першої статті 81 ЦПК України, жодних доказів на спростування цих обставин не надав, клопотання про призначення судово-медичної експертизи не заявляв, як і не заявляв клопотання про витребування оригіналу зазначеної виписки з медичної карти стаціонарного хворого (частини шоста статті 95 ЦПК України). Незавірене виправлення у цій виписці стосується лише дати (числа) виписки ОСОБА_3 і оскільки вказана дата - 04 травня 2017 року підтверджується листком непрацездатності від 05 травня 2017року, то будь-якого значення для вирішення спору таке виправлення не має.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що з 15 квітня 2017 року по 17 квітня 2017 року ОСОБА_3 на лікуванні не перебував, тобто приступив до роботи і травми, зокрема й закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку міг отримати в цей період, то апеляційний суд зазначає, що амбулаторне лікування ОСОБА_3 закінчилось 15 квітня 2017 року, у п'ятницю - останній робочий день тижня, а вже з 18 квітня 2017 року, у вівторок він розпочав стаціонарне лікування у Вінницькій районній клінічній лікарні, тобто лікування переривалось лише на вихідні дні та понеділок. Жодних даних про те, що позивач у цей період міг отримати будь-які травми у справі немає.

Так само не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про відсутність допустимих доказів заподіяння ОСОБА_3 внаслідок ДТП моральної шкоди, яким відповідач вважає виключно висновок судово-психіатричної експертизи, оскільки закон не встановлює обов'язкового призначення у справах про відшкодування моральної шкоди такої експертизи і не обмежує доведення факту її заподіяння та розміру відшкодування певними засобами доказування. Натомість обставини справи, зокрема сама подія ДТП, яка безумовно є негативним психоемоційним чинником для її учасників, особливо потерпілого, отримані у зв'язку із цим тілесні ушкодження та необхідність тривалого лікування, що доведено наведеними вище і належним чином оціненими судом першої інстанції доказами, однозначно вказують на те, що ОСОБА_3 у зв'язку із ДТП переніс негативні відчуття фізичного болю, тривоги за своє життя і здоров'я, невпевненості, смутку, роздратування, погіршились якість та рівень його життя для відновлення яких знадобились додаткові психо-вольові зусилля, час та кошти. При цьому ні відповідач, ні винний у ДТП ОСОБА_7 жодних заходів щодо зменшення цих негативних наслідків не вживали.

Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на підставі повно встановлених обставин справи, яким відповідають висновки суду, без порушення норм процесуального чи неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго» залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий /підпис/ О.С. Панасюк

Судді: /підпис/ Т.М. Шемета

/підпис/ А.Ю. Зайцев

Згідно з оригіналом О.С. Панасюк