Рішення № 73987828, 03.05.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа 635/3141/17

Провадження 2/635/701/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Грищук Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим ,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду шляхом пред’явлення позову до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 14513,79 доларів США, з яких: 9660,92 доларів США – заборгованість за кредитом, 4852,86 доларів США – заборгованість по процентам та судовий збір у розмірі 5718,31 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 27 жовтня 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №833/33-27/33/5-240, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 18500 доларів США, а відповідач зобов’язується погашати заборгованість за кредитом та всі платежі відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 27 жовтня 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, за яким останній як поручитель поручився за виконання ОСОБА_1 обов’язків, що виникли на підставі основного договору. Однак, в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов’язання виконувала не належним чином, у зв’язку з чим станом на 13 квітня 2017 року виникла заборгованість за кредитним договором №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року у розмірі 14513,79 доларів США, з яких: 9660,92 доларів США – заборгованість за кредитом, 4852,86 доларів США – заборгованість по процентам. Також, у зв’язку з систематичним порушенням боржником своїх обов’язків зі сплати кредиту відповідно до норм чинного законодавства боржнику банком була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту, яка станом на 13 квітня 2017 року становить 2462,04 доларів США та пеня за несвоєчасне повернення відсотків, яка станом на 13 квітня 2017 року становить 1300,37 доларів США. Однак з огляду на принцип розумності та справедливості ПАТ «Укрсоцбанк» не враховує суму нарахованої неустойки в суму заборгованості.

03 жовтня 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_1, який в подальшому уточнив та в остаточній редакції просив визнати припиненою поруку за договором поруки №833/34-27/33/5-419 від 27 жовтня 2005 року.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилався на те, що зміст забезпеченого порукою зобов’язання включає зокрема вимогу про сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 13,25% річних. Однак, до матеріалів цивільної справи позивачем додано копію додатковою угоди від 14 січня 2009 року про внесення змін до договору кредиту, відповідно до умов якої сторони збільшили процентну ставку за користування кредиту на рівні 14 процентів річних, про що відповідачу стало відомо вже після подання вищевказаного позову ПАТ «Укрсоцбанк». Ані позивачем, ані відповідачем ОСОБА_1 не було повідомлено відповідача про збільшення процентної ставки, на екземплярі такої угоди також відсутній підпис останнього, що свідчить про відсутність будь-якої погодженості з ним зазначених змін до кредитного договору. Оскільки такі зміни до кредитного договору призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя, відповідач вважає, що порука припинилася. Крім того зазначає, що припинення поруки пов’язане також із закінченням строку її чинності, оскільки в договорі поруки від 27 жовтня 2005 року не міститься положень щодо строку її дії, у зв’язку з чим вона діє протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання. Враховуючи, що ОСОБА_1 останній раз виконала свої зобов’язання за кредитним договором 10 грудня 2012 року, а вимогу позивач відповідачу направив лише 23 травня 2017 року, останній вважає, що порука за договором припинилася.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 липня 2017 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 листопада 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим об’єднано в одне провадження з первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно і належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги за основним позовом підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, причини неявки суду не повідомила.

Будь яких заяв та клопотань від відповідача ОСОБА_1 не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив відмовити в задоволенні основного позову стосовно нього та задовольнити у повному обсязі зустрічну позовну заяву.

Враховуючи, що в судове засідання не з’явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

27 жовтня 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (статут Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», затверджений рішенням Загальних зборів акціонерів від 31 жовтня 2016 року (протокол №6), Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Серії А01 №365338, відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №833/33-27/33/5-240, за умовами якого банк надає ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру, а саме для придбання нерухомого майна – трикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: Україна, Харківська область, Харківський район, смт. Рогань, вул.. Горького, буд.1/4, кв. 47 у користування грошові кошти в сумі 18500 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 13,25 процентів річних з порядком погашення основної суми заборгованості згідно Графіку та кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 10 жовтня 2020 року на умовах, визначених договором, а позичальник, в свою чергу, зобов’язується суворо дотримуватися положень цього договору, використовувати кредит на цілі, визначені договором, сплачувати проценти за користування кредитом, своєчасно і в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному договором.

Відповідач ОСОБА_1 особисто поставила свій підпис у зазначеному кредитному договорі, тим самим підтвердила факт її ознайомлення з умовами договору та погодилася з усіма умовами договору. В матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності будь-яких зауважень та заперечень з боку відповідача ОСОБА_1 з приводу умов кредитного договору.

В п.1.1 зазначеного договору встановлений графік погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до вимог п.п. 2.1,2.2 договору, надання кредиту проводиться шляхом видачі позичальнику готівкових грошей в іноземній валюті (долари США), моментом надання кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових грошей в сумі кредиту. При цьому, згідно з п. 3.1.1 договору, кредитор зобов’язаний протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договору і за умови виконання позичальником своїх обов’язків, передбачених п.п. 3.3.1, 3.3.18 договору, відкрити останньому в Павлівському відділенні ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» позичковий рахунок №22133833721900 і видати позичальнику готівкові грошові гроші в сумі кредиту в порядку, визначеному договором.

За змістом п. 2.3 договору, моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкції, визначених договором, якщо інше не випливає з умов Договору.

Згідно з п. 2.4. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту за фактичну кількість днів у періоді щомісячно в останній день місяця, при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок №22188833721900 в павлівському відділенні ХОФ КБ «Укрсоцбанк» до десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов’язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно з п. 2.4 договоруу попередній робочий день.

Згідно з п..2.5 договору, у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів за його використання, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених процентів за його використання.

Відповідно до п.2.6 договору, у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішеннями Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету Кредитора, кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів, визначеного в п. 1.1 договору. Про намір змінити розмір процентів кредитор зобов’язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за 10 робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду. У разі, якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів, він зобов’язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1 договору підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до договору та повернути її кредитору.

Пунктами 3.3.8, 3.3.9 договору визначено, що позичальник зобов’язаний сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному договором та своєчасно, в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному договором.

Статтею 4 кредитного договору передбачена відповідальність сторін за порушення виконання зобов’язань за кредитним договором.

Відповідно до вимог п.7.3 кредитного договору, він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (статут Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», затверджений рішенням Загальних зборів акціонерів від 31 жовтня 2016 року (протокол №6), Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Серії А01 №365338, відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 жовтня 2005 року укладений договір поруки №833/34-27/33/5-419, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 зобов’язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 особисто поставили свої підписи у зазначеному договорі поруки, тим самим погодилися з усіма умовами договору. В матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності будь-яких зауважень та заперечень з боку відповідачів з приводу умов договору поруки.

Статтею 2 зазначеного договору поруки визначений зміст зобов’язання забезпеченого порукою. Так відповідно до п. 2.1.1 змістом зобов’язання забезпеченого порукою є погашення основної суми заборгованості за договором кредиту у розмірі 18500 доларів США згідно графіку погашення, наведеному в договорі, з кінцевим терміном погашення до 10 жовтня 2020 року та зі сплатою нарахованих відсотків у розмірі 13,25 процентів річних.

14 січня 2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (статут Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», затверджений рішенням Загальних зборів акціонерів від 31 жовтня 2016 року (протокол №6), Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Серії А01 №365338, відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України) та ОСОБА_1 укладена додаткова угода про внесення змін до договору кредиту №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року, за умовами якого сторони домовились про збільшення процентної ставки за використання кредитом та з 14 жовтня 2009 року встановити процентну ставку за користування кредитом у розмірі 14 процентів річних.

Відповідач ОСОБА_1 особисто поставила свій підпис у зазначеній додатковій угоді, тим самим погодилася з її умовами, будь-яких зауважень та заперечень з боку відповідача ОСОБА_1 з приводу умов зазначеної угоди не мається.

27 жовтня 2005 року банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 18500 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №01 від 27 жовтня 2010 року та запитом на тримання кредиту ОСОБА_1

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 13 квітня 2017 року заборгованість за кредитним договором №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року складає 14513,79 доларів США, з яких: 9660,92 доларів США – заборгованість за кредитом, 4852,86 доларів США – заборгованість по процентам..

20 травня 2017 року на адресу відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були направлені вимоги про усунення порушень за кредитним договором №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року (вих..№17.05/13).

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за основним позовом та задоволення зустрічних позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач виконав свої зобов’язання за кредитним договором №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 18500 доларів США.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У вищевказаних кредитному договорі та додатковій угоді до нього, у договорі поруки визначені всі суттєві умови щодо виду банківських послуг, строку дії договорів, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші. Зі змісту зазначених договорів вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила своїм особистим підписом, що ознайомилася і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також з Графіком повернення кредиту та визначення сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у строк, відповідно до умов договору та вимог закону, а згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому посилання відповідача на те, що у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем він не мав можливості сплачувати заборгованість за кредитним договором, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена обставина не є підставою, що звільняє позивальника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 допустила порушення грошового зобов’язання за кредитним договором щодо погашення чергової частини та процентів за користування кредитом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума заборгованості за кредитним договором №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року складає 14513,79 доларів США, з яких: 9660,92 доларів США – заборгованість за кредитом, 4852,86 доларів США – заборгованість по процентам.

В ході судового розгляду відповідачами не наданий альтернативний розрахунок заборгованості за кредитним договором, а тому суд приймає розрахунок позивача як достовірний.

Щодо позовних вимог ПАТ «Украсоцбанк» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором солідарно з відповідачів, суд зазначає наступне.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, що передбачено ч. 1 ст. 553 ЦК України.

Відповідно до ч.1,2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

У статті 559 ЦК України передбачені спеціальні підстави та умови припинення поруки.

Так, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов’язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 січня 2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (статут Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», затверджений рішенням Загальних зборів акціонерів від 31 жовтня 2016 року (протокол №6), Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» Серії А01 №365338, відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України) та ОСОБА_1 укладена додаткова угода про внесення змін до договору кредиту №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року, за умовами якої сторони домовились про збільшення процентної ставки за використання кредитом та з 14 жовтня 2009 року встановити процентну ставку за користування кредитом у розмірі 14 процентів річних. Тобто зазначеною додатковою угодою був підвищений розмір процентів за користування кредитними коштами, що по суті є збільшенням обсягу відповідальності поручителя за договором поруки.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо надання відповідачем ОСОБА_2 згоди на підвищення розміру процентів за кредитним договором №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року, відомості щодо ознайомлення останнього з умовами вищевказаної додаткової угоди також відсутні, зазначена угода не підписана відповідачем ОСОБА_2, в ході судового розгляду представником позивача не спростовані зазначені обставини, а тому суд погоджується з доводами відповідача ОСОБА_2 про те, що зміни до основного кредитного договору, які призвели до збільшення обсягу його відповідальності як поручителя, відбулися без його згоди.

Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобов’язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов’язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов’язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов’язання).

Крім того, обов’язковою умовою припинення поруки за нормою частини першої статті 559 ЦК України має бути відсутність згоди поручителя на внесення змін до забезпеченого порукою зобов’язання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов’язання таких змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку – поручителя).

Згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Тобто випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов’язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

Отже порука за договором поруки №833/34-27/33/5-419 від 27 жовтня 2005 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, припинилася, оскільки в додатковій угоді до кредитного договору, укладеній без згоди поручителя, закладені умови, що всупереч положенням частини першої статті 559 ЦК України збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Крім того, порука за договором поруки №833/34-27/33/5-419 від 27 жовтня 2005 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, припинилася також у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Так, згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов’язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов’язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Умовами договору поруки взагалі не передбачений строк її дії, а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов’язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов’язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов’язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов’язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред’явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, договором чи законом установлено строк її дії, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Вимогу до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки слід пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Умовами кредитного договору №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року передбачено погашення кредиту періодичними платежами згідно Графіку, встановленому в самому договорі кредиту.

Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач ОСОБА_1 сплатила останній платіж за зазначеним кредитним договором 25 червня 2014 року, які були направлені на сплату прострочених процентів за користування кредитом. Позивач звернувся до відповідача ОСОБА_2 з письмовою вимогою щодо стягнення заборгованості 20 травня 2017 року, а до суду із зазначеним позовом – 08 червня 2017 року, тобто після спливу шестимісячного строку з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням.

Враховуючи викладене, суд вважає поруку за договором поруки №833/34-27/33/5-419 від 27 жовтня 2005 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 припиненою також на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.

Викладені вище висновки суду повністю узгоджуються з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом України в постановах від 13 вересня 2017 року у справі 6-1539цс17, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, від 05 червня 2013 року у справі № 6-43цс13.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні основного позову в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 із зазначених вище підстав.

Отже, загальна сума заборгованості за кредитним договором №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року складає 14513,79 доларів США, з яких: 9660,92 доларів США – заборгованість за кредитом, 4852,86 доларів США – заборгованість по процентам, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,– стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» має всі необхідні ліцензії та дозволи на здійснення валютних операцій відповідно до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Виходячи з того, що виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією, а є платою за користування кредитом.

На час розгляду справи судом відповідачами не надано даних, що свідчать про задоволення вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, направленої відповідачу ОСОБА_1 20 травня 2017 року, у добровільному порядку.

Суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача ОСОБА_1 від відповідальності за порушення зобов’язання, відповідно до ст.. 617 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав — це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звернення особи до суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена, на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012 р. у справі № 6-134цс12). У разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов’язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК, таке право підлягає судовому захисту за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою, виходячи із основних засад цивільного судочинства.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Слід мати на увазі, що способом судового захисту є не вимога про припинення договору поруки, а вимога про визнання поруки припиненою, оскільки порука припиняється не з моменту ухвалення судом рішення про це, а з моменту настання підстав, з якими законом пов’язане припинення поруки (постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 р. у справі № 6-69цс11).

За змістом статей 559, 598 ЦК припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати. Вживаний законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК термін «порука» використовується в розумінні зобов’язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Враховуючи ту обставину, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні основного позову в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2В.з підстав припинення поруки відповідно до вимог ч.ч. 1,4 ст. 559 ЦПК України, суд, виходячи з положень ст.ст. 2,5 ЦПК України, вважає можливим задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 у повному обсязі та захистити його права шляхом визнання поруки за договором поруки №833/34-27/33/5-419 від 27 жовтня 2005 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, припиненою.

Згідно платіжного доручення № НОМЕР_1 від 25 травня 2017 року позивачем при пред’явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 5718,31 гривень.

Питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та стягує на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» суму заборгованості за кредитним договором №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року у розмірі 14513,79 доларів США, з яких: 9660,92 доларів США – заборгованість за кредитом, 4852,87 доларів США – заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 5718,31 гривень.

В задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором №833/33-27/33/5-240 від 27 жовтня 2005 року – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим – задовольнити частково.

Визнати поруку за договором поруки №833/34-27/33/5-419 від 27 жовтня 2005 року, укладеним між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, припиненою.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», місцезнаходження: 03150, Україна, м. Київ, вул.. Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00039019.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Обручево Заалинського району Джизакської області, паспорт серії МН №674770, виданий Первомайським РВ УМВС України в Харківській області 06 квітня 2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування): Харківська область, Харківський район, с. Рогань, вул.. Горького, буд.1/4, кв. 47.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії МК №072372, виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 23 квітня 1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце проживання (перебування): м. Харків, пров. Далекосхідний, 11.

Повне рішення складено 14 травня 2018 року.

Суддя Т.В. Бобко