Рішення № 73987100, 10.05.2018, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/1099/17

10.05.18

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого - судді Слободяного О. Є.

із секретарем Медик Л.О.

з участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», третя особа - ОСОБА_4, - про захист прав споживача шляхом визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с.1-5, 97-102), просить:

1) визнати недійсним кредитний договір № 014/035-05/60553 від 15.08.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», з моменту його укладання;

2) застосувати наслідки визнання кредитного договору недійсним, а саме: визнати недійсним договір іпотеки від 15.08.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», та визнати недійсним договір поруки № 014/035-05/4478 від 15.09.2008 року.

Позивачка посилається на те, що Козятинським міськрайонним судом розглядається позовна заява ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" до ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 про солідарне дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №014/035-05/60553 від 15.08.2008 року. Свої вимоги банк мотивує тим, що 15.08.2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/035-05/60553 , відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 30100,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 15.08.2018 року. Умовами договору передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюється щомісячно рівними частинами відповідно до графіку платежів, не пізніше 15 числа кожного місяця. На забезпечення виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором 15.09.2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №014/35-05/4478, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язався відповідати солідарно з позичальником по його зобов'язанням, що виникатимуть з кредитного договору та договору іпотеки. 21.05.2015 року позичальник здійснив останній платіж по погашенню тіла кредиту в сумі 34 долари США, та платежі за кредитним договором припинив, внаслідок чого станом на 02.03.2016 року утворилась прострочена заборгованість за кредитом та відсотками в сумі 28051,69 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 752087,19 гривень, яку банк просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 На вимогу суду представником банку був наданий розрахунок заборогованості за кредитним договором №014/035-05/60553 від 15.08.2008 року, згідно якого: заборгованість за кредитом становить 18997,58 дол. США ( гривневий еквівалент - 477126,90 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 7851,07 дол. США (гривневий еквівалент-258262,01 грн.), - заборгованість за відсотками - 10290,57 дол. США (гривневий еквівалент 258449,12 грн.) в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 10283,12 дол. США (гривневий еквівалент -258262,01 грн.), - пеня - 119229,48 дол. США (гривневий еквівалент 2994465,20 грн.) Всього на суму 148517,63 дол. США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 3730041,22 грн. ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_2 проведено на користь банку загальне фактичне погашення за період з 19.09.2008 року по 26.11.2015 року на суму 30911,87 дол. США (по тілу кредиту -12431,08 дол. США , за відсотками -18480,79 дол.США )

Судом за клопотанням позичальника була призначена судова бухгалтерсько – економічна експертиза. Після ознайомлення з висновком експерта №2108 від 30.01.2017 позичальнику стало достовірно відомо про істотні порушення банком її прав споживача під час укладання зазначеного кредитного договору, які ставлять під сумнів його дійсність.

Договір та інші правочини за своєю сутністю є наміром (домовленістю) про здійснення певних дій, визначених цим договором, іншими правочинами. Грошові зобов'язання сторін, які уклали цей договір, виникають у випадку виконання однією стороною робіт. послуг, надання кредитних коштів, якщо інше не передбачене договором (іншим правочином), а іншою - у випадку перерахування грошових коштів на виконання робі, надання послуг або за виконані роботи, отримані послуги,повернення таких кредитних коштів. Для сторін, що уклали договір, результати від проведення фінансово - господарської діяльності, зокрема вартість отриманих, наданих робіт, послуг, щодо надання кредитних коштів та, відповідно суми нарахованих грошових коштів за вищевказані роботи, послуги, за погашення та користування (погашення) таких кредитних коштів відображаються в бухгалтерському обліку підприємства і підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є бухгалтерські документи (первинні бухгалтерські документи, зведені облікові документи, регістри бухгалтерського обліку), які відображають факти здійснення господарських операцій. Відповідно для підтвердження або спростування проведення господарської операції необхідні документи бухгалтерського обліку в повному обсязі, оскільки саме вони підтверджують факт проведення господарської операції.

Експертом встановлено, що надані Банком на вимогу суду матеріали взагалі не містять первинних документів, які могли б підтвердити факт видачі (отримання) позичальником грошових коштів у відповідності до вимог чинного законодавства, саме в готівковій формі як в іноземній так і в національній валюті, в тому числі в касі банку внаслідок проведення господарської операції за кредитним договором від 15.08.2008р. №014/035-05/60553, при цьому не видається за можливе встановити факт отримання в готівковій формі громадянкою ОСОБА_2 кредитних коштів в розмірі 30100 дол. США за кредитним договором від 15.08.2008р. №014/035-05/60553. У зв'язку з відсутністю первинних документів неможливо також підтвердити відповідність розрахунків заборгованості за кредитним договором від 15.08.2008р. №014/035-05/60553 станом на 02.03.2016 року та 16.08.2016 року виконаних працівником ПАТ "ОСОБА_3 Аваль" щодо отримання, зняття по касі банку в готівковій формі та погашення кредиту за цим кредитним договором. Також в наданих Банком матеріалах відсутні бухгалтерські документи які підтверджують сплату відсотків, погашення заборгованості за тілом кредиту, сплату пені, сплату штрафних санкцій, а також інших витрат, пов'язаних з обслуговуванням кредитного договору від 15.08.2008р. №014/035-05/60553.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, який укладається між позичальником та кредитором у письмовій формі. Згідно з положеннями п.4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»: споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь – які збори, відсотки або інші елементи кредиту, що не були зазначені в договорі. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами. дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством ( в редакції ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про захист прав споживачів від » 08.12.2005 року №3161-IV, яка діяла на момент укладення кредитного договору.

Відповідно до п.2 ст.11 зазначеного Закону, перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача в письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача; г)тип відсоткової ставки; д) суму, на яку кредит може бути виданий; е) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік всіх витрат,пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); ж) строк, на який кредит може бути одержаний; з) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; і) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; к)необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; л) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позивач має право, або відомості про те, від кого споживач може отримати докладнішу інформацію; м)переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання , який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і23 цього Закону (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору від 15.08.2008 року №014/35-05/60553).

Згідно п.3.1 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168, які діяли на момент укладання кредитного договору від 15.08.2008 року №014/35-05/60553, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке:

- значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку;

- перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо;

- перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Згідно п.3.2 Правил кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Згідно п.3.3. Правил, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:

а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, тобто суми коштів, які видаються споживачу або перераховуються на рахунок отримувача в момент видачі кредиту. Чиста сума кредиту розраховується як основна сума кредиту, що визначена згідно з умовами договору, мінус сума коштів, які утримуються банком під час видачі кредиту, а також мінус усі платежі за рахунок власних коштів споживача, що здійснені ним для виконання умов отримання кредиту;

б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, пов'язані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Згідно п. 3.4. Правил, Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: - вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.

Згідно п.3.7 Правил, якщо умовами кредитного договору передбачено або допускається використання кількох альтернативних варіантів надання банківських послуг, які є супутніми до кредитної операції (зокрема погашення заборгованості готівковими коштами до банку або шляхом безготівкового розрахунку), банк зобов'язаний надати клієнту вичерпну інформацію про вартість кожного з альтернативних варіантів надання послуг.

Згідно п.3.8 Правил, у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування.

Позивачка посилається на те, що всупереч вказаним Правилам, додаток №2 до кредитного договору від 15.08.2008 року №014/35-05/60553 містить назву «Сукупна вартість кредиту», проте розмір сукупної вартості кредиту (реальна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту) в наведеному додатку не визначений. Крім цього,при визначенні сукупної вартості кредиту банком не враховані всі необхідні складові, в тому числі: послуги з експертної оцінки нерухомості, яка передається в іпотеку банку; комісії в повному обсяг, в тому числі за розрахунково – касове обслуговування, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів.

Додаток №2 до додаткової угоди від 03.04.2009 року №1 до вказаного кредитного договору містить назву «Сукупна вартість кредиту», де зазначено: реальна процентна ставка -14,42%, абсолютне значення подорожчання кредиту -27378,00 (неможливо визначити в якій саме валюті, національній чи іноземній), проте, не вказана валюта загальної суми страхових платежів по кредиту за період користування кредитом -11055,40, не враховані комісії в повному обсязі, в тому числі: за розрахунково – касове обслуговування, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів.

В додатковій угоді від 06.07.2009 року до наведеного кредитного договору наявний додаток №2, який містить назву «сукупна вартість кредиту», в якому зазначено: реальна процентна ставка -14,36%, абсолютне значення подорожчання кредиту -25349,00 (неможливо визначити в якій саме валюті, національній чи іноземній), не вказана загальна сума страхових платежів по кредиту за період користування кредитом, не враховані комісії в повному обсязі, в тому числі: за розрахунково – касове обслуговування, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів.

До додаткової угоди від 12.08.2010 року №2 до вказаного кредитного договору наявний додаток №2, який містить назву «сукупна вартість кредиту», в якому зазначено: реальна процентна ставка -14,48 %, абсолютне значення подорожчання кредиту -23280,00 (неможливо визначити в якій саме валюті, національній чи іноземній), не вказана валюта загальної суми страхових платежів по кредиту за період користування кредитом -16413,92, не враховані комісії в повному обсязі, в тому числі за розрахунково – касове обслуговування, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів.

Вказані додатки, які названі банком «сукупна вартість кредиту» не містять належних графіків платежів на погашення кредиту, а саме вартості всіх супутніх послуг а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом, не розписана докладно сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

Відповідно до умов кредитного договору від 15.08.2008 року №014/35-05/60553 взагалі не визначена належним чином та в повному обсязі сукупна вартість кредиту: реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту.

Крім цього, кредитний договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на погіршення становища споживача, що, в свою чергу, є підставою для визнання такого договору недійсним.

Несправедливими є наступні умови договору:

Пункт 1.2. Договору передбачає порядок перегляду відсоткової ставки за користування кредитними коштами відповідно до умов Договору. Пункт 4.1 деталізує порядок перегляду відсоткової ставки в сторону збільшення. Умов, що регулюють питання зменшення відсоткової ставки, кредитний договір не містить взагалі, що призводить до дисбалансу інтересів сторін. Оскільки всі наведені пункти договору регулюють питання розрахунків між сторонами, їх несправедливі умови мають суттєве значення для висновку про несправедливість умов договору в цілому.

Відповідачем порушено вимоги діючого законодавства України та приписи Національного Банку України для укладення кредитного договору, які визначені Законом як істотні та є необхідні, зокрема, ч.4 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме: 1. банк належно не виконав вимоги Закону про дотримання істотних умов договору, а саме: не надав позичальнику повної, обєктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту, забезпеченого іпотекою; 2. навмисно приховав та невірно відобразив фактичні дані і відомості, відносно значення реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за кредитом, що обумовлена між сторонами кредитного договору та того розміру абсолютного подорожчання кредиту, які узгоджені між сторонами кредитного правочину в його умовах; 3. у змісті оспорюваного кредитного договору не встановив та не визначив для позичальника умови договору щодо збереження реальної вартості предмету іпотеки. Відсутність в умовах спірного правочину вище зазначених застережень та домовленостей між сторонами кредитного договору суттєво порушує баланс договірних правовідносин позичальника, істотно знецінює вартість предмету іпотеки та значно погіршує становище Іпотекодавця йому на шкоду, що є недопустимим.

Враховуючи вимоги, встановлені ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (із числа інших обовязкових умов, що випливають із суті та умов договору), ці застереження мають бути визначені та розкриті Банком саме в змісті кредитного договору іще до укладення іпотечного договору шляхом оприлюднення таких відомостей у письмовій формі». Вищезазначені вимоги є визначеними законом істотними умовами кредитного договору, укладеного між Позичальником і Банком, а їх зміст та умови є такими, що можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту та являються необхідними і обовязковими для такого виду договорів.

В договорі про надання споживчого кредиту відсутні встановлені законодавством обов'язкові умови, які необхідні для їх укладення, а саме: - не встановлено умов надання кредиту, зокрема про можливі настання валютних ризиків для позичальника; - не встановлено, не розкрито та є відсутніми обовязкові умови щодо основних економічних і правових вимог виникнення іпотечного боргу шляхом оприлюднення їх у письмовій формі ще до укладання такого договору; - не встановлено інфляційного застереження та відсутні належні дані і відомості відносно досягнутої домовленості, про розрахунки індексації інфляційних втрат вартості предмету іпотеки та збереження її реальної вартості; - не надано у письмовому вигляді інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів, чим порушено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168.

Оскільки вище вказані обов'язкові відомості не були встановлені банком в кредитному договорі, кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, а його сторонами в належній формі не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем. Вказаний договір містить несправедливі умови.

Згідно з п. 1.3.1. договору про надання споживчого кредиту, процентна ставка за використання кредитних коштів становить 14,35% річних. Реальна процентна ставка за користування кредитом (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.04.2008) взагалі не зазначена в додатку № 2 до договору про надання споживчого кредиту, в наявності лише відмітка #ДЕЛ01 . В графі "абсолютне значення подорожчання кредиту" (тобто, фактична сума переплати за кредитом) за договором про надання споживчого кредиту в наявності така ж сама відмітка, отже істотні умови кредитного договору навмисно приховані від Позичальника.

Кредитний договір має містити графік платежів у розмірі сум погашення основного боргу. Відповідно до положень ст. ст.638,1054 ЦК України , ст.11 Закону України " Про захист прав споживачів", графік погашення кредиту обов'язково укладається при укладені споживачем кредитного договору, а тому наявність графіку погашення кредиту за договором є істотною умовою цього договору. У разі визнання істотної умови недійсною, весь договір підлягає визнанню недійсним.

В даному випадку, проведення розрахунків за кредитним договором від 15.08.2008 року №014/35-05/60553 передбачає процес приймання передачі грошових коштів в доларах США, при цьому грошове зобов'язання не виражене у грошовій одиниці України – гривні, в договорі не вказується, що передбачені зобов'язання в іноземній валюті виражені саме як грошовий еквівалент, що є незаконним.

Виходячи з положень ст.ст. 203, 215, 230, 548 ЦК України, можна дійти до висновку про те, що в момент підписання кредитного договору між сторонами позичальник був введений в оману банком щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки.

А тому волевиявлення позичальника на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, зазначених у кредитному договорі, суперечили його волевиявленню на його укладання саме на таких умовах. Банк скористався тим, що Позичальнику об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг.

Згідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено: правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Банк приховав від Позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів Позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би Позичальник Банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Якщо застосовувати вимоги ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу Українидо кредитних правовідносин, то у такому випадку Позичальник зобовязується повернути Банку тіло кредиту. В цей же час, ОСОБА_3 має повернути Позичальнику всю суму сплачених ним відсотків за кредитом. За час від підписання Договору до моменту подання позову, Позичальник сплатив на користь Банку 30911,87 дол. США , по тілу кредиту -12431,08 дол. США , за відсотками -18480,79 дол. США )що визнається Банком, тобто фактично сума отримана від Банку у вигляді кредиту Позичальником повернута, таким чином сторони приведені в первісний стан.

Наслідком визнання кредитного договору недійсним є також недійсність договору застави чи іпотеки, адже, відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Недійсність кредитного договору спричинює недійсність договору поруки та іпотеки, які укладалися з метою забезпечення виконання кредитного договору.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та підтвердили зазначені вище обставини, просять позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивачка, укладаючи кредитний договір на вказаних в ньому умовах, погодилась із зазначеними умовами та підписала договір. підтвердивши своїм підписом, що вона повідомленв в письмовій формі про всі умови споживчого кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Позивачка тривалий час виконувала умови договору. що свідчить про те, що вона була згідна з його умовами.

Ознайомившись з умовами кредитування до підписання договору, позивачка отримала повну інформацію про умови договору та підписала договір. Банком на виконання відповідних положень ЗУ «Про захист прав споживачів» надано позивачеві всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, в результаті чого сторони підписали кредитний договір. Документи про загальну вартість кредиту та графік погашення підписані боржником. Вважає позов безпідставним, просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, . врахувавши заперечення відповідача та пояснення третьої особи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» ( правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль») 15.08.2008 року було укладено кредитний договір № 014/035-05/60553, згідно з яким «ОСОБА_3 Аваль» надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 30100 доларів США шляхом видачі готівки через касу на строк до 16.08.2018 зі сплатою 14.35 % річних(а.с.9-14, 155-157). Сторонами було також підписано додаток №2 до кредитного договору «Сукупна вартість кредиту» від 15.08.2008 та додаток №2 «Перелік комісій (тарифів) «ОСОБА_3 Аваль», інших фінансових зобов’язань позичальника, що входять до сукупної вартості кредиту від 15.08.2008(а.с.159-161) Документ під назвою «Графік погашення кредиту» стронами підписаний не був. Сторонами був підписаний також документ без назви, в якому у цифровому виразі зазначені суми боргу та дати погашення боргу та відсотків(а.с.158).

Згідно з п. З ч. 1 ст. З ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України N 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. За змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 цього Закону).

За правилами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не має права включати в договір умови, які є несправедливими. Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. Аналізуючи цю норму, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. б ч. 1 ст. З, ч. З ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.п, 2, 3 ч. З ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору; права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених в договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 8 червня 2016 року № б-330цс15, яка за правилами ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для врахування при розгляді справи судами.

Судом встановлено, що пунктом 7.1 кредитного договору № 014/035-05/60553 від 15.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», передбачено, що позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів (додаток №1 до цього договору)(а.с.155-157).

З наданої представником відповідача кредитної справи та оригіналу кредитного договору( з додатками) вбачається, що документ під назвою «Графік погашення кредиту та інших платежів» - додаток №1 до кредитного договору сторонами підписаний не був та в матеріалах кредитної справи відсутній. Наявні в матеріалах кредитної справи орієнтовні графіки погашення кредиту є додатками не до кредитного договору № 014/035-05/60553 від 15.08.2008 року, а є додатками до додаткових угод, які укладались у 2009 році. Зазначені графіки не містять дати їх підписання.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 2. ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів. їх частоту та обсяги; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Як передбачено п. 3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року, банки зобов’язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов’язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб’єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв’язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках.

Відповідно до п.3.2розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

У кредитному договорі № 014/035-05/60553 від 15.08.2008 року не зазначена сукупна вартість кредиту, тобто відсутня ціна договору. Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах. встановлених договором або законом.

Відсутність у договорі точно визначеної у грошовому виразі суми коштів, які позичальник повинен повернути банку, суд розцінює як фактичну відсутність однієї з істотних умов договору - його ціни.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору№ 014/035-05/60553 від 15.08.2008 року кредитор має право в односторонньому порядку на власний розсуд без згоди позичальника. але не частіше одного разу в шість місяців, змінити процентну ставку за кредитом у разі настання подій, які мають безпосередній вплив на вартість (збільшення вартості кредитних ресурсів установи кредитора та не залежать від волі сторін). Аналогічне право позичальника в договорі відсутнє.

Суд вважає, що зазначена умова договору є несправедливою, порушує принцип добросовісності (п. б ч. 1 ст. З, ч. З ст. 509 ЦК України), призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, зазначена умова договору завдає шкоди споживачеві. Зазначена умова договору – зміна відсоткової ставки в односторонньому порядку також суперечить вимогам ч.2 ст.632 ЦК України, згідно з якими зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зазначення в договорі лише суми, яку банк надає позичальнику – і відсутність в договорі точно визначеної у грошовому виразі суми коштів, які позичальник повинен повернути банку, також є несправедливою умовою договору.

Суд вважає, що зазначені несправедливі умови договору призвели до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. Зміна зазначених окремих положень договору або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, а відтак відповідно до вимог ч. 6 ст. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів" на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Судом також встановлено, що по справі № 133/730/16 за позовом ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості солідарно була проведена судово-економічна експертиза.

Згідно з висновком експерта №2108 від 30.01.2017, у відповіді на п’яте питання експерт зазначив, що «кредитний договір від 15.08.2008 р. № 014/035-05/60553 не містить в собі в повному обсязі необхідні (істотні) умови для договорів даного типу, в тому числі – належної загальної (сукупної) вартості кредиту для споживача та її детального розпису, зокрема як в її процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором ( в тому числі – реальної процентної ставки, абсолютного значення подоржчання кредиту). що є недотриманням вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 №168.» (а.с.29-64).

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності. суд приходить до висновку. що передбачена ч. 2. ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" інформація була надана позичальнику у неповному обсязі, в порушення вказаних норм відповідачем не надана повна інформація про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_2 внаслідок отримання від Банку неповної, нечіткої та недостовірної інформації була позбавлена можливості реально оцінити суму переплати по кредиту та доцільність його отримання, позбавлена можливості здійснити свідомий вибір при укладанні кредитного договору, що призвело до порушення прав позичальника, як споживача фінансових послуг.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного ведення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину. Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовам фактично встановленим з метою отримання прихованого прибутку є умислом в діях позивача.

Ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонена нечесна підприємницька практика, тобто будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману та є агресивною

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника процесу має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що волевиявлення позивачки ОСОБА_2 в момент укладання кредитного договору внаслідок навмисного ведення її в оману іншою стороною щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, не було вільним і не відповідало її внутрішній волі, а тому укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» кредитний договір № 014/035-05/60553 від 15.08.2008 року слід визнати недійсним з моменту його укладання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд вважає, що застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст.216 ЦК України, у даному цивільному процесі неможливо, оскільки ОСОБА_2 здійснювала погашення кредиту протягом тривалого часу, тому внаслідок складності розрахунків питання застосування наслідків недійсності правочину повинно бути предметом іншого позову.

Позивачка також просить застосувати наслідки визнання кредитного договору недійсним, а саме: визнати недійсним договір іпотеки від 15.08.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», та визнати недійсним договір поруки № 014/035-05/4478 віід 15.09.2008 року.

Зазначені вимоги позивачки задоволенню не підлягають, оскільки визнання недійсними договору іпотеки та договору поруки не є законодавчо визначеними наслідками визнання недійсним кредитного договору, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Правовідносини, які склались між сторонами, відповідають вимогам ч.ч.1 та 3 ст. 215 ЦК України, згідно з якими підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним(оспорюваний правочин).

На підставі наведеного, керуючись ст. 3, 203, 215, 229, 230, 509, 627, 628, 632,638 ЦК України, ст.ст. 1,11, 18.19 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним кредитний договір № 014/035-05/60553 від 15.08.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», з моменту його укладання.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької обл. протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 15.05.2018.

Суддя - підпис

Згідно оригіналу:

Суддя

Секретар

Дата документу 10.05.18