Постанова № 73982586, 15.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м. Рівне

справа № 569/2825/18

провадження № 22-ц/787/865/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Григоренка М.П., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі -Головне управління національної поліції в Рівненській області, Державна казначейська служби України

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області в складі судді Харечка С.П. від 16 березня 2018 року,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської від 16 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління національної поліції в Рівненській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду повернуто позивачу.

Ухвала мотивована тим, що законодавством визначений порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що суд безпідставно повернув їй позовну заяву за п.7 ч.4 ст.185 ЦПК України, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» та Положенням про застосування вказаного Закону, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 4.032.1996року не передбачено заходи досудового врегулювання спору про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.

Просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" ліквідовано Апеляційний суд Рівненської області та утворено Рівненський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Рівненську область, з місцезнаходженням у місті Рівному.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що оскаржується ухвала суду про повернення позовної заяви позивачу, розгляд апеляційної скарги на неї здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін у відповідності до положень ч.2 ст.369 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, виходячи з таких підстав.

Встановлено, що 17 березня 2005 року начальником відділення СВ УМВС України в Рівненській області було порушено кримінальну справу за фактом розтрати службовими особами Рівненського обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення за ч.2 ст.191 КК України

4 травня 2005року постановою начальника СВ УМВС України в Рівненській області винесена постанова про затримання ОСОБА_3, а 7.05.2005року вона була звільнена з під - варти під заставу. Згодом відносно неї було порушено ряд кримінальних справ, накладено арешт на все рухоме та нерухоме її майно, проведені обшуки тощо. Справа перебувала на розгляді у суді і постановою Рівненського міського суду від 8.04.2015 року справа була направлена на додаткове розслідування.

20 травня 2015року постановою слідчого СУ ГУНП в Рівненській області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.366, ч.3 ст.191, ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України закриті за відсутністю в діях лікарів РОСДРЗН, зокрема - ОСОБА_3 складу злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

Повертаючи заяву ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, суд першої інстанції керувався пунктом 7 частини четвертої статті 185 ЦПК України, зазначивши в ухвалі про те, що до компетенції суду не віднесено встановлення розміру моральної шкоди, завданої незаконними діями цих органів.

Такий висновок суду першої інстанції не відповідає нормам ЦПК України, з огляду на наступне.

Пунктом 7 частини четвертої статті 185 ЦПК України передбачено, що заява повертається у випадку не подання до неї доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, і випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом,

Основні положення досудового врегулювання спору визначено частиною першою статті 16 ЦПК України, а саме: сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Тобто, заходи досудового врегулювання спору у разі його наявності вживаються сторонами за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).

Зазначений закон не містить вимог щодо обов'язкового досудового врегулювання сторонами спору про стягнення моральної шкоди.

Крім цього, відповідно до п.5 ст.3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12 Закону № 266/94-ВР.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що питання відшкодування моральної шкоди вирішується судом, не залежно від того яким органом вчинені незаконні дії.

У цій справі позивачка, з дотриманням вищезазначених вимог закону подала до Рівненського міського суду Рівненської області позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. До заяви позивач долучила копію постанови про закриття провадження у кримінальній справі, прийняту слідчим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив: фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>».

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивача на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 березня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: Бондаренко Н.В.

Григоренко М.П.

Шимків С.С.

.