Постанова № 73982581, 15.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року

м. Рівне

Справа №2/564/57/2018

Провадження №22ц/787/689/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Левчук В.В.

Рішення суду першої інстанції ухвалено в м. Костопіль Рівненської області

Дата складення повного судового рішення: 05.02.2018 р.

Дата і час ухвалення судового рішення: 29.01.2018 р. о 18 год. 13 хв.

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Шимків С.С., Бондаренко Н.В.

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

за участі: позивача і його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" на рішення Костопільського районного суду від 29 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" про визнання незаконним і скасування наказів про відсторонення від роботи, про накладення дисциплінарних стягнень, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" (далі - ТОВ "Свиспан Лімітед" або Товариство) про визнання незаконними наказів відсторонення від роботи, про накладення дисциплінарних стягнень, про звільнення з роботи і їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи позов, посилався на необґрунтованість оспорюваних наказів, відсутність підстав для застосування дисциплінарних стягнень через те, що його вини у виникненні фактів, за які притягнуто до юридичної відповідальності, не було.

Рішенням Костопільського районного суду від 29 січня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково:

Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ "Свиспан Лімітед" №474 від 12.04.2017 року про відсторонення від роботи в частині відсторонення від роботи позивача.

Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ "Свиспан Лімітед" №480 від 13.04.2017 року про продовження терміну відсторонення від роботи в частині продовження терміну відсторонення від роботи позивача.

Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ "Свиспан Лімітед" №507 від 14.04.2017 року про продовження терміну відсторонення від роботи позивача.

Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ "Свиспан Лімітед" №478 від 12.04.2017 року про застосування дисциплінарного стягнення.

Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ "Свиспан Лімітед" №523 від 18.04.2017 року про застосування дисциплінарного стягнення.

Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ "Свиспан Лімітед" №524 від 18.04.2017 року про застосування дисциплінарного стягнення.

Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ "Свиспан Лімітед" №525 від 18.04.2017 року про застосування дисциплінарного стягнення.

Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ "Свиспан Лімітед" №527 від 18.04.2017 року про застосування дисциплінарного стягнення.

Визнано незаконним і скасовано наказ ТОВ "Свиспан Лімітед" №528 від 18.04.2017 року про припинення трудового договору (контракту).

Поновлено ОСОБА_2 на посаді контролера-ревізора служби промислової безпеки ТОВ "Свиспан Лімітед" від 19.04.2017 року.

Стягнуто із відповідача (код ЄДРПОУ: э32358806) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_2) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2017 року по 29 січня 2018 року включно у розмірі 53 441 (п'ятдесят три тисячі чотириста сорок одна) гривні 96 копійок, без виключення сум на податки, збори та інші обов'язкові платежі, справляння і сплата яких є обов'язком роботодавця.

Стягнуто із відповідача (код ЄДРПОУ: э32358806) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; АДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_2) 10 000 гривень (десять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді контролера-ревізора служби промислової безпеки ТОВ "Свиспан Лімітед" допущено до негайного виконання.

В задоволенні решти вимог позивачу відмовлено.

Стягнуто із ТОВ "Свиспан Лімітед" (код ЄДРПОУ: э32358806) в дохід держави 7 680 (сім тисяч шістсот вісімдесят) гривень судового збору за подання позовної заяви.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позову, оскільки права позивача на працю порушені роботодавцем через незаконність звільнення працівника. Відсутність мотивів притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення призвело до відсутності підстави його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто в зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

На рішення суду ТОВ "Свиспан Лімітед" подано апеляційну скаргу, де фактично покликається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначалося про суперечність та хибність висновків суду щодо оспорення наказів відповідача №474 від 12.04.2017 року "Про відсторонення від роботи", №480 від 13.04.2017 року "Про продовження терміну відсторонення від роботи", №507 від 14.04.2017 року "Про продовження терміну відсторонення від роботи ОСОБА_2." положенням ст. 46 КЗпП України. Відсторонення відбулося за аналогією права з додержанням Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року №950.

Не згоден як із такими, що не обґрунтовані доказами та є припущеннями, і з твердженнями суду про незаконність наказу ТОВ "Свиспан Лімітед" №523 від 18.04.2017 року "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким позивача притягнуто до відповідальності у виді догани за порушення посадової інструкції під час чергування 27 березня 2017 року в період часу з 20 год. 51 хв. до 20 год. 55 хв. Послався на недодержання правил ч. 1 ст. 21, 30, 139 КЗпП України, п. 14 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Свиспан Лімітед", пунктів 1.1., 1.10., 2.1., 2.7., 2.23. Посадової інструкції №98 контролера-ревізора служби промислової безпеки ТОВ "Свиспан Лімітед".

Судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_3, який вказав, що до обов'язків контролера-ревізора не відноситься виключний обов'язок стежити лише за моніторами камер спостереження, адже він зобов'язаний взагалі стежити за обстановкою на території підприємства, охоронювати прилеглу територію та об'єкти, що там розташовані. Тобто ці камери є допоміжними засобами у роботі.

Вважає неправильними висновки суду про незаконність наказу відповідача №527 від 18.04.2017 року "Про застосування дисциплінарного стягнення", а також наказу №528 від 18.04.2017 року, яким звільнено позивача в зв'язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (п. 3 ст. 40 КЗпП України). Вказував, що ст.ст. 147, 149 КЗпП України передбачають чітку процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, що роботодавцем виконано повністю. Про це роз'яснено і в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року №9.

Щодо вимоги про поновлення на роботі, то вона повністю пов'язується із обґрунтованістю попередніх - про систематичність чи безсистемність вчинених проступків.

При нарахуванні і стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом допущено помилкове застосування ст. 235 КЗпП України та ст. 27 Закону України "Про оплату праці". Усупереч Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, проведений судом розрахунок є хибним. Тому вважає, що правильним є розмір середнього заробітку у 25 226, 10 гривень.

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, розмір моральної шкоди, що присуджений судом, не ґрунтується на доказах і не відповідає обставинам справи, а саме ступеню погіршення відносин та втраті нормальних життєвих та професійних зв'язків, втраті віри в майбутнє, значному погіршенню матеріального становища, потерпанню від чуток про його звільнення за систематичне вчинення правопорушень.

Зважаючи на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції в задоволеній частині і ухвалити судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

У поданому відзиві представник позивача - адвокат ОСОБА_4, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому покликався на правильність зроблених висновків суду, а також відповідність заснованих норм матеріального права спірним правовідносинам з урахуванням їх характеру, специфіки та об'єктивності.

До початку засідання апеляційного суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він представляє в той самий день і в той самий час інтереси свого довірителя - ТОВ "Свиспан Лімітед" в Житомирському апеляційному адміністративному суді в іншій справі.

Оскільки в Товаристві діє такий структурний підрозділ як юридичний відділ, тому його інтереси міг би представляти інший представник, явку якого не було забезпечено до апеляційного суду. Крім того, на обґрунтування свого клопотання представник відповідача не надав будь-яких доказів про перебування його в іншому суді при розгляді іншої справи, що колегією суддів не може бути визнано поважною причиною відсутності в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи та їх представників, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Як правильно встановлено судом попередньої інстанції, 1 жовтня 2014 року на підставі наказу №2315 ОСОБА_2 прийнято на посаду контролера-ревізора промислової безпеки, що сторонами і не оспорюється (а.с. 20).

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу накладення дисциплінарних стягнень та звільнення позивача за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, відмовивши тільки у задоволенні вимоги про визнання незаконним і скасування наказу №526 від 18.04.2017 року "Про застосування дисциплінарного стягнення" (за прогул).

Наказом ТОВ "Свиспан Лімітед" №474 від 12.04.2017 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_2." разом з іншими працівниками служби промислової безпеки відповідно до доповідної записки керівника структурного підрозділу та вимог ст. 46 КЗпП України позивача відсторонено від роботи на період проведення службового розслідування з 12 по 13 квітня 2017 року (а.с. ).

13 квітня 2017 року роботодавцем видано наказ №480, яким продовжено термін відсторонення ОСОБА_2 та інших осіб від роботи до 14 квітня 2017 року через необхідність проведення ретельнішого службового розслідування порушень посадових обов'язків працівниками служби промислової безпеки (а.с. ).

14 квітня 2017 року ТОВ "Свиспан Лімітед" знову продовжено термін відсторонення від роботи ОСОБА_2 до 18 квітня 2017 року, про що видано відповідний наказ №507 (а.с. ).

Вимогами ст. 46 КЗпП України перераховано підстави для відсторонення працівника від роботи, серед яких: поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, відмова або ухилення від обов'язкових медичних огляді, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, в інших випадках, передбачених законодавством.

У Товаристві відсутні локальні нормативні акти щодо порядку проведення службових розслідувань. Беручи до уваги цю обставину, а також що час відсторонення працівників не може перевищувати терміну проведення службового розслідування, роботодавець зробив хибний висновок про безпідставну відсутність працівника 14 квітня 2017 року, тоді як його на той період часу було відсторонено від роботи. Правильно ураховано, що інших працівників, стосовно яких теж проводилося службове розслідування, було звільнено ще 14 квітня 2017 року. Тобто після їх звільнення щодо ОСОБА_2 не проводилося окреме службове розслідування.

Отже, зазначені оспорювані три накази ТОВ "Свиспан Лімітед" про відсторонення позивача від роботи обґрунтовано визнано незаконними, а тому аргументи автора скарги про їх необґрунтованість не заслуговують на увагу.

Щодо накладення на позивача п'яти дисциплінарних стягнень, то колегія суддів, погоджуючись із висновками суду місцевого, не бере до уваги і відхиляє доводи апеляційної скарги з цього приводу.

Так, 12 квітня 2017 року ТОВ "Свипан Лімітед" видано наказ №478, яким оголошено ОСОБА_2 догану за те, що він 8 квітня 2017 року під час виконання трудових обов'язків знаходився на робочому місці з ознаками алкогольного сп'яніння. Ця обставина спростована тим, що він пройшов обстеження медичним працівником за допомогою алкотестера "Драгер", який показав відсутність алкоголю в крові позивача. Сама по собі його вказівка у письмовому поясненні про вживання 150 грамів алкоголю напередодні увечері не свідчать, що ОСОБА_2 знаходився наступного дня у стані алкогольного сп'яніння. При цьому показання свідків про вживання позивачем спиртного того ж дня - не ґрунтувалися на фактах, заперечувалися даними спеціального технічного пристрою для визнання наявності алкоголю в крові, а тому їх слід вважати припущенням.

Таким чином, цей наказ правильно визнано незаконним.

Щодо наказу роботодавця від 18.04.2017 року №523, яким оголошено ОСОБА_2 догану за те, що 27 березня 2017 року в період з 20:15 по 20:55 відбулася передача через паркан біля прохідної №1 начальником варти служби промислової безпеки із припаркованого поруч автомобіля двох ємностей (каністр) контролеру-ревізору. Останній згодом транспортував каністри на велосипеді на територію підприємства. Однак позивач цей факт не зафіксував, пояснивши відсутністю монітора з камерою відеоспостереження біля прохідної №1.

Оскільки в наказі ТОВ "Свиспан Лімітед" відсутні конкретні підстави для накладення стягнення, не зазначено, які саме трудові обов'язки позивачем порушено (не додержано), а також не встановлено вину (умисел чи необережність) працівника, тому оспорюваний наказ теж є незаконним. При цьому враховується, що посилання на недодержання працівником пунктів 2.14 і 2.36 посадової інструкції контролера-ревізора (обов'язок повідомити начальника варти у разі виявлення розкрадання майна та заборону приймати від сторонніх осіб та передавати іншим будь-які предмети) не заслуговують на увагу, адже суперечать з'ясованим судом обставинам.

З приводу оспорення наказів №№524-525 від 18.04.2017 року, то, як правильно встановлено судом, ці накази є аналогічними за своїм змістом із наказом №523; відмінність між ними полягає у часі переміщення ємностей (з 23:06 по 23:10 - у наказі №524, з 00:40 по 00:41 - у наказі №524).

Тому в основу висновків про визнання незаконними та скасування наказів №№524-525 від 18.04.2017 року судом обґрунтовано покладено ті ж самі мотиви - позивач не спостерігав даних фактів, не з'ясовано, які саме трудові обов'язки він порушив та не доведено його вини.

Наказом ТОВ "Свиспан Лімітед" від 18.04.2017 року №527 "Про застосування дисциплінарного стягнення" до ОСОБА_2 застосовано стягнення у виді звільнення з роботи. В наказі було зазначено про систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього посадовою інструкцією, а саме обставин, зафіксованих в наказах №№523-525 від 18.04.2017 року. За змістом оспорюваного наказу, під час чергування позивача на посту №1 (КПП-1) на камеру відеоспостереження на прохідній заводоуправління встановлено як 28 березня 2017 року протягом часу із 04:07 по 04:10 з території підприємства через прохідну №1 (КПП-1) виїхав вантажний транспортний засіб, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, номерний знак причепа НОМЕР_3, завантажений ламінованованою деревостружковою плитою без огляду його ОСОБА_2 на предмет відповідності умовам переміщення через КПП-1 та супровідним документам, без перевірки супровідних документів на вантаж, без реєстрації транспортного засобу у книзі обліку товарно-матеріальних цінностей, які вивозилися з підприємства за 27 - 28 березня 2017 року.

ОСОБА_2 пояснював, що документи на вантажний автомобіль було перевірено раніше, документи по завантаженню перевіряє пост №4, а сам водій ночував на території заводу. Задовго до його звільнення за фактом виїзду автомобіля провадилася перевірка і було встановлено відсутність порушень по вивозу продукції, за наслідками чого йому було зроблено усне зауваження і роз'яснено недопустимість подібної поведінки. Дані доводи позивача відповідачем спростовано не було.

Тоді ж, 18 квітня 2017 року, ТОВ "Свиспан Лімітед" видано наказ за №528, яким зазначено про систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, тобто за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Як підставу для звільнення, вказано про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у виді звільнення від 18.04.2017 року №527.

Як правильно зазначено судом, для розірвання трудового договору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідними є такі умови: належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків; порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника та випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків мало систематичний характер (тобто до працівника протягом року вже було застосовано дисциплінарне або громадське стягнення) і є чинним на момент звільнення працівника.

До застосування дисциплінарного стягнення (в т.ч. і звільнення) роботодавець повинен зажадати від працівника письмові пояснення згідно з правилами ч. 1 ст. 149 КЗпП України. На порушення цієї норми за фактом незареєстрованого виїзду автомобіля через пост №1 у ОСОБА_2 письмові пояснення не відбиралися.

При цьому суд належним чином урахував принцип дії презумпції винуватості роботодавця у спірних правовідносинах. Тобто за правилами трудового законодавства, працівник вважається невинуватим доти, доки роботодавець не доведе, що він винен у невиконанні чи неналежному виконанні прийнятих на себе обов'язків. Презумпція невинуватості викликана тим, що працівник виконує свою роботу за договором з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов'язаний забезпечувати йому умови праці, необхідні для виконання, тоді як останній зобов'язаний своєчасно і точно їх виконувати.

Щоби поставити працівнику у вину невиконання чи неналежне виконання взятих на себе обов'язків і притягнути його до відповідальності, роботодавець повинен довести, що воно мало місце не внаслідок його неналежного керівництва і забезпечення необхідних умов праці, а через вину працівника. Презумпція невинуватості є заходом захисту трудового правовідношення, прав працівника від суб'єктивної оцінки його дій, поведінки з боку роботодавця і безпідставного притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на незаконність оспорюваних наказів про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності суд зробив правильний висновок про відсутність ознаки систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин підлягають скасуванню як незаконні й накази ТОВ "Свиспан Лімітед" від 18.04.2017 року №527 та №528 "Про застосування дисциплінарного стягнення" і "Про припинення трудового договору (контракту)". Тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає помилковими.

Погоджується апеляційний суд і з обґрунтуванням відмови в позові в частині визнання незаконним та скасування наказу роботодавця від 18.04.2017 року №526, яким оголошено позивачу догану за прогул. Так, обов'язок позивача з'явитися на роботу і заступити на чергування 16-17 квітня 2017 року стверджується відповідним графіком роботи промислової служби і пожежної охорони підприємства. При цьому покликання ОСОБА_2 продовження дії наказу про відсторонення його від роботи до 18 квітня 2017 року судом правильно не враховані, оскільки наведені ним обставини не є поважними причинами його неявки на робоче місце, що спростовано відповідними висновками суду.

Тобто в цій частині вимог правильно відмовлено в позові.

Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган. який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Приходячи до переконання про відхилення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що при вирішенні спірних правовідносин судом правильно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". Відповідно до пунктів 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках. передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд попередньої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за період з 19 квітня 2017 року по 29 січня 2018 року заробітна плата позивачу не нараховувалась через його звільнення. Тому розрахунок середньоденної заробітної плати здійснено виходячи з двох календарних місяців, що перебували звільненню відповідно до довідки №1-11 від 09.01.2018 року. Середньоденний заробіток ОСОБА_2 склав 186, 86 гривень, а час вимушеного прогулу - 286 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2017 року по 29 січня 2018 року становить 53 441, 96 гривень, що вираховується у спосіб множення середньоденного заробітку - 186, 86 гривень на кількість днів, тобто на 286. Тому зазначена сума підлягає стягненню з ТОВ "Свиспан Лімітед" на користь позивача.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів не згодна з доводами апеляційної скарги про її відсутність та завищений розмір, оскільки судом повно і правильно встановлено існування факту грубого порушення роботодавцем права ОСОБА_2 на працю, що призвело до виникнення моральної шкоди. Ця шкода полягала у погіршенні відносин та втраті нормальних життєвих і професійних зв'язків, втраті віри в майбутнє, значному погіршенні матеріального становища. Суд звернув увагу на те, що позивач потерпає від поширення чуток в населеному пункті щодо звільнення його за вчинення ряду дисциплінарних проступків, внаслідок чого погіршилася репутація та не може через це влаштуватися на роботу.

Згідно із ч. 1 ст. 237 (1) КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у різі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зваживши на вимоги закону та обставини справи, а також урахувавши принципи справедливості і розумності, розмір моральної шкоди визначено у 10 000 гривень, з чим погоджується й апеляційний суд.

Не може колегія суддів погодитися і з доводами апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, оскільки відповідачем не наведено тих фактів процесуально-правових дефектів, за яких рішення суду підлягало би обов'язковому скасуванню чи зміні. Апеляційним судом також не було здобуто доказів про таке.

Решта доводів відповідача про незаконність рішення через неврахування показань свідків і неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не заслуговують на увагу через їх необґрунтованість.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи згідно із ст. 5 (1) КЗпП України є одними із гарантій забезпечення права громадян на працю.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед" залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду від 29 січня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 15.05.2018 р. о 13 год. 45 хв.

Головуючий:

Судді: