Рішення № 73980394, 02.05.2018, Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1791/17

Провадження № 2/732/73/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2018 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючої судді Лиманської М.В.,

за участі секретаря Бруй І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великодирчинської сільської ради Городнянського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Городнянська районна державна адміністрація Чернігівської області,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 22.11.2017 року звернувся до суду з позовом до Великодирчинської сільської ради Городнянського району Чернігівської області та просив визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті 31.05.2016 року ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Лісовій, 28 в с. Малий Дирчин Городнянського району Чернігівської області.

З позову виходить, що 31 травня 2016 року в м. Чернігів помер батько позивача ОСОБА_2. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина. До складу спадщини ОСОБА_2 увійшло домоволодіння № 28 по вул. Лісовій в с. Малий Дирчин, Городнянського району Чернігівської області. Нерухоме майно не було зареєстровано за життя спадкодавця. ОСОБА_2 за життя склав заповіт на ім'я позивача. Позивач звернувся до державного нотаріуса Городнянського районного нотаріального округу Чернігівської області із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яким є спірне домоволодіння. Проте державний нотаріус повідомила позивача про те, що вона не може видати свідоцтво про право на спадщину з тих підстав, що відсутній правовстановлюючий документ на спірне домоволодіння. В зв'язку з цим позивач звертається до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 06 грудня 2017 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви відкрито провадження у зазначеній справі.

У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи останній повідомлявся належним чином, надав до суду письмову заяву від 13.03.2018 року з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити ( а.с.43 ).

Відповідач по справі - Великодирчинська сільська рада Городнянського району Чернігівської області, про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, представник відповідача в судове засідання не з'явився. Від представника відповідача до суду надійшла письмова заява від 10 січня 2018 року за № 17 з проханням розглянути справу без участі представника сільської ради, проти позову не заперечують. (а.с. 36).

Згідно положень ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Городнянська районна державна адміністрація Чернігівської області про дату, час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За правилами частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши письмові докази, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За даними паспорта громадянина України серії НК № 392201, виданого Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівській області 03 вересня 1997 року, встановлено, що його видано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в селі Малий Дирчин Городнянського району Чернігівської області (а.с.4).

Дослідженням свідоцтва про смерть серії І-ЕЛ № 267922 встановлено, що ОСОБА_2 помер 31 травня 2016 року у віці 87 років в місті Чернігів. (а.с.18).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина за заповітом на все належне йому майно.

З дослідженого в судовому засіданні заповіту від 23.02.2012 року встановлено, що ОСОБА_2 все своє майно заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заповіт складений та посвідчений 23 лютого 2012 року секретарем виконкому Великодирчинської сільської ради Городнянського району Чернігівської області ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 5 ( а.с. 14 ).

З довідки виконкому Великодирчинської сільської ради Городнянського району Чернігівської області від 07 листопада 2016 року № 397 встановлено, що в будинку №28 по вул.Лісовій в селі Малий Дирчин Городнянського району Чернігівської області на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав один з 03 січня 1950 року по 31 травня 2016 року, виписаний 31 травня 2016 року у зв'язку зі смертю (а.с.15).

Після смерті ОСОБА_2 позивач, як спадкоємець за заповітом, 21.11.2016 року звернувся до Городнянської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області з відповідною заявою про прийняття спадщини. 21.11.2016 року Городнянською районною державною нотаріальною конторою Чернігівської області була заведена спадкова справа № 154/2016 до майна ОСОБА_2, який помер 31 травня 2016 року. Спадщину за заповітом ОСОБА_2 прийняв позивач ОСОБА_1. Осіб, що мають право на обов’язкову частку у спадщині, та пережившого подружжя спадкодавця немає.( а.с. 52-57).

Дослідженням довідки Великодирчинської сільської ради Городнянського району Чернігівської області встановлено, що згідно записів в погосподарській книзі в будинку № 28 по вулиці Лісовій в с. Малий Дирчин Городнянського району Чернігівської області станом на 01.07.1990 року були постійно зареєстровані та постійно проживали: ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Дане домоволодіння мало статус колгоспного двору, членами колгоспного двору являлись ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та їм належало по 1/2 частині вказаного домоволодіння, які не втратили право на частку в його майні ( а.с. 63 ).

Ці дані підтверджуються записами в погосподарській книзі по с. м.Дирчин Городнянського району Чернігівської області ( а.с. 64 ).

Статтею 120 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ) було передбачено, що колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. За положеннями ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року ) розмір частки члена двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року N 20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме : а ) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б ) розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

З інформаційної довідки Городнянського РГ БТІ від 14.08.2017 року № 992, що міститься в інвентаризаційній справі на спірний будинок, встановлено, що станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: с. Малий Дирчин, вул. Лісова, буд. 28, не зареєстровано.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав та прав власності на нерухоме майно дані про реєстрацію будинку № 28 по вулиці Лісовій в селі Малий Дирчин Городнянського району Чернігівської області відсутні ( а.с. 42 ).

Суд бере до уваги особливість забудови спірного будинку, який було збудовано в системі колгоспного двору. Частина 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року N 1952-IV передбачає, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Оскільки реєстрація прав власності на нерухоме майно в сільській місцевості на момент закінчення будівництва спірного будинку законодавчо передбачена не була, а за даними погосподарської книги спірний будинок мав статус колгоспного двору, право власності, яке виникло у членів цього колгоспного двору, визнається дійсним і при відсутності його державної реєстрації.Т

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, станом на момент прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність», члени колгоспного двору ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мали на праві власності кожний по 1/2 частині спірного домоволодіння.

Доказами справи підтверджено, що станом на момент смерті ОСОБА_2 мав у власності спірний будинок вцілому. 1/2 вказаного будинку належала ОСОБА_2 як частка у колгоспному дворі (а.с.63-64), а друга половина успадкована ним після смерті його дружини ОСОБА_4, яка померла 11.05.1999 року. (а.с. 84-90, спадкова справа №159 від 11.05.1999 року)

Вказане право спадкодавця ОСОБА_2 в силу ст.1218 ЦК України перейшло до його спадкоємця - позивача.

Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.04.2015 року № 79, передбачає, що документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (присадибних) житлових будинків, господарських будівель і споруд є технічний паспорт.

З виготовленого Городнянським РГ БТІ технічного паспорта встановлено, що житловий будинок № 28 по вул. Лісовій в с. Малий Дирчин Городнянського району Чернігівської області позначений на плані: А-1 житловий будинок загальною площею 57,7 кв.м., в т.ч. житловою площею 21,1 кв.м., допоміжною площею 36,6 кв.м., а-1 веранда, Б-1 сарай, В погріб, Г-1 сарай, № 1 ворота з хвірткою. ( а.с. 20-21).

Згідно звіту про оцінку майна № WR27-171020-002 встановлено, що вартість житлового будинку, що знаходиться по вулиці Лісовій, буд. 28 в селі Малий Дирчин Городнянського району Чернігівської області становить 56421,95 грн. (а.с.6-13).

Відповідно до вимог статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов‘язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Письмовими доказами підтверджено, що завідувач Городнянської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 04.12.2017 року за вих. № 2657/02-14 відмовила позивачеві у видачі свідоцтва на спадщину на спірний будинок, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності спадкодавця на цей житловий будинок ( а.с. 29 ).

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати правовстановлюючого документу на майно.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що спадкове право позивача на спірне майно підтверджене документально, але не визнається, суд дійшов об’єктивного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вважає, що за встановлених судом обставин визнанням відповідачем позову не порушуються права та законні інтереси інших осіб.

Враховуючи наведене, керуючись ст.1216-10218, 1223,1261,1268-1270, 1297, 392 ЦК України, ст.4, 5, 17, 206, 247, 264, 268, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок № 28 по вулиці Лісовій в с. Малий Дирчин Городнянського району Чернігівської області, що зазначений в плані в цілому під літерою ”А-1”, житловий будинок, із дерева, загальною площею 57,7 квадратних метрів, в тому числі житловою 21,1 квадратних метрів, з господарськими будівлями та спорудами: верандою ”а-1”, із дерева, сараєм ”Б-1”, із дерева, погрібом ”В”, із цегли, сараєм ”Г-1”, із дерева, ворота з хвірткою № 1, із дерева, в порядку спадкування за заповітом після смерті 31 травня 2016 року ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Суддя М.В. Лиманська