Рішення № 73973618, 14.05.2018, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/465/18

Номер провадження 2/573/234/18

РІШЕННЯ

іменем України

14 травня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

при секретарі: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2018 року представник ОСОБА_3 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Воронівської сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом. ОСОБА_4 вимоги мотивовані тим, що 08 грудня 1999 року в с. Воронівка Білопільського району Сумської області померла мати позивача – ОСОБА_5. Після смерті останньої відкрилась спадщина на все належне їй майно, в тому числі на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Агрофірми ім. Ватутіна, розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0234717 від 12 березня 1997 року, виданого на ім’я померлої на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 17 лютого 1997 року № 57. За життя ОСОБА_5 заповіла все своє майно сину – ОСОБА_1. Маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну частку (пай), належну ОСОБА_5, позивач звернувся до приватного нотаріуса, але у видачі вказаного свідоцтва йому було відмовлено по причині втрати правовстановлюючого документа на зазначену земельну частку (пай). На даний час ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом і вільно розпоряджатися спадковим майном, а тому звернувся до суду із захистом своїх спадкових прав. Посилаючись на викладені вище обставини, представник позивача просить визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після матері ОСОБА_5, яка померла 08 грудня 1999 року, право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Агрофірми ім. Ватутіна, розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0234717, виданого на ім’я померлої на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 17 лютого 1997 року № 57.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, його представник за довіреністю ОСОБА_3 надав до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність (а. с. 49 ).

Представник відповідача – Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області в підготовче засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справу без участі представника сільської ради, позов визнають у повному обсязі (а. с. 47).

Третя особа – приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_2 у підготовче засідання також не з’явилась, надіслала письмову заяву про розгляд справи без її участі (а. с. 31).

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. ОСОБА_3 особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Стосовно визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом, суд враховує наступне .

Суд вважає, що згідно з п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року до правовідносин щодо прийняття спадщини після ОСОБА_5, яка померла 08 грудня 1999 року, слід застосовувати і норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на час їх виникнення, і норми нині діючого Цивільного кодексу України, так як спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року та продовжують існувати на даний час.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим – день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Зі змісту ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що матір’ю позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-БП № 222263 (а. с. 9).

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області 04 липня 1996 року, зареєстрованого в реєстрі за № 146, ОСОБА_5 все своє майно заповіла своєму сину – ОСОБА_1 (а. с. 11).

Дублікат заповіту від 04 липня 1996 року, зареєстрованого в реєстрі за № 146 від заповідача ОСОБА_5, внесено до Спадкового реєстру 13 лютого 2018 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а. с. 12-13).

ОСОБА_5 померла 08 грудня 1999 року в с. Воронівка Білопільського району Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-БП № 073850 (а. с. 8).

Зі змісту довідки відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 26 січня 2018 року за № 44/162-18 вбачається, що ОСОБА_5 мала право на земельну частку (пай) розміром 4,57 умовних кадастрових гектарів на території Воронівської сільської ради, Агрофірма імені Ватутіна для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0234717 від 12 березня 1997 року, виданого згідно розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 17 лютого 1997 року № 57. Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), сертифікат виданий на руки (а. с. 17).

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки № ОЗП-180209-1 станом на 09 лютого 2018 року оціночна вартість об’єкта оцінки – земельної часки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Воронівської сільської ради, розміром 4,57 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) складає 115 830 грн. (а. с. 18-19).

За даними довідки –характеристики Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 11 січня 2018 року № 30 ОСОБА_5 до дня свої смерті 08 грудня 1999 року постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (колишня вул.Ватутіна), буд. 23 Білопільського району Сумської області. Заповіт від імені ОСОБА_5 виконкомом сільської ради, який посвідчувався і зареєстрований в реєстрі за № 146 від 04 червня 1996 року, не змінювався і не відмінявся. ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину шляхом управління спадковим майном, розпоряджався речами померлої, користувався земельною ділянкою, зберігав документи на спадкове майно (а. с. 10).

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до п.п 4.20 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та витягу з Державного земельного кадастру.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_2 від 26 лютого 2018 року вбачається, що оформлення спадщини після померлої 08 грудня 1999 року ОСОБА_5, не вдається можливим у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа, який посвідчує право власності спадкодавця на майно (а. с. 15-16).

У відповідності до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру та копії спадкової справи вбачається, що спадкова справа після ОСОБА_5, яка померла 08 грудня 1999 року заводилась нотаріальною конторою за № 2/2018 за заявою ОСОБА_1 (а. с. 32-43).

Зокрема, статтею 1216 ЦК України 2003 року визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В силу ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у п. 11 своєї постанови "Про судову практику справах про спадкування» від 30 травня 2008 року роз'яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, який посвідчує право на земельну частку (пай) також є: рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та визнати за ним право власності на земельну частку (пай), розміром 4,57 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, в порядку спадкування за заповітом після померлої 08 грудня 1999 року матері ОСОБА_5.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 524, 525, 534, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, ст. ст. 316, 328, 373, 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1233, 1235, п. 4 Перехідних положень ЦК України 2003 року, ст. 81 Земельного Кодексу України, ст. ст. 10, 81, 200, 206, 247, 259, 265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 Івановича (паспорт серія МВ № 016114, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) до Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області (ЄДРПОУ: 04389972, місце знаходження: 41840, Сумська область, Білопільський район, с. Воронівка, вул. Центральна, буд. 14), третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_2 (місце знаходження: 41800, м. Білопілля, вул. Торгова площа, 4/1), про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після матері ОСОБА_5, яка померла 08 грудня 1999 року, право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Агрофірми ім. Ватутіна, розміром 4,57 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Воронівської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ № 0234717, виданого на ім’я померлої на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 17 лютого 1997 року № 57.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :