Ухвала суду № 73973544, 07.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/731/18

Номер справи місцевого суду: 522/16226/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді: Прібилова В.М.,

суддів: Толкаченко О.О. та Копіци О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Стоянової Л.І.,

прокурора: Рогова В.В.,

підозрюваного: ОСОБА_2,

захисників: ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 21.04.2018 року, про застосування запобіжного заходу,-

встановив

Оскарженою ухвалою було задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ ГУНП в АР Крим та м. Севастополі ОСОБА_5, погоджене з прокурором Роговим В.В. у кримінальному провадженні №12017010000000024 від 16.05.2017 року про застосування відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Обухів Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

підозрюваного у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави у 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 440500 гривень.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1 КК України, а саме в тому, що спільно та за попередньою змовою із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, вчинили дії направлені на переробку та виготовлення зброї шляхом протиправної заміни деталей та механізмів, що дає змогу використовувати вироби, як бойову зброю з відповідним боєприпасам встановленого зразка, а також збут вогнепальної зброї, боєприпасів та вибухонебезпечних речовин. При цьому ОСОБА_2 виконував керівну функцію у вказаній злочинній групі, приймав управлінські рішення, вирішував фінансові питання пов’язані з протиправною діяльністю групи та питаннями побутового забезпечення життєдіяльності, налагодженні каналів збуту та їх конспіративної діяльності.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя вказав, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, є умисним, корисливим, посягає на громадську безпеку, тому суспільний інтерес в даному випадку нівелює принцип поваги до особистої свободи підозрюваного; прийшов до висновку, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1 КК України; встановив наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме ризику можливості підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування, вчинення підозрюваним аналогічних злочинів, незаконно впливати на потерпілого та свідків, знищити, сховати або спотворити будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 440500 гривень, а тому застосування більш м’яких запобіжних заходів неможливе.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисником підозрюваного ОСОБА_2 адвокатом ОСОБА_3 була подана апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, в якій, посилаючись на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_2

При цьому апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не враховані обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що:

- клопотання розглянуто неналежним слідчим суддею, оскільки у відповідності до положень кримінального процесуального закону не було проведено розгляд заявленого слідчому судді Пислар В.П. відводу;

- на думку захисника, ОСОБА_2 не набув у даному кримінальному провадженні статусу підозрюваного станом на дату звернення слідчого до суду з клопотанням про обрання міри запобіжного заходу, як того вимагає ст.ст.276-278 КПК України;

- пред’явлена ОСОБА_2 підозра не є обґрунтованою, оскільки в діях підозрюваного відсутній склад злочинів, передбачених ч.1 ст.263 КК України та ч. 2 ст. 263-1 КК України у зв’язку з тим, що відсутність певного законодавства виключає можливість покарання за його порушення;

- ризики, передбачені ст.177 КПК України - відсутні, оскільки наявність ризиків слідчий обгрунтовує лише тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винним, тоді як жодних доказів того, що ОСОБА_2 буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду надано не було.

В судовому засіданні апеляційного суду захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_4 уточнили вимоги апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 більш м’який запобіжний захід у виді поруки або домашнього арешту.

Заслухавши суддю-доповідача; захисників, які підтримали уточнені вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді виходячи з наступних обставин.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали встановлено, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.263, ч.2 ст.263-1 КК і зазначена підозра на даній стадії досудового розслідування ґрунтується на отриманих органом досудового слідства доказах, які наявні у матеріалах та долучені до клопотання, а саме: висновком експерта № 283-284/6 від 31.12.2017 року, висновком експерта № 64-65/6-20/8 від 23.03.2018 року; висновком експерта № 270-271/6 від 04.12.2017 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9; протоколом добровільної видачі та огляду речових доказів або документів від 15.11.2017 року; протоколом пред’явлення фотознімків для впізнання від 16.11.2017 року; протоколом огляду від 16.11.2017 року та іншими доказами у їх сукупності.

Апеляційний суд вважає, що надані слідчим та прокурором докази, які містяться в матеріалах провадження доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а твердження сторони захисту щодо необґрунтованості підозри є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами, які були вивчені апеляційним судом.

Доводи захисника ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_2 на момент звернення слідчого до суду з клопотанням про застосування до його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не набув у даному кримінальному провадженні процесуального статуту підозрюваного є помилковими та спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів.

Частина 2 статті 278 КПК України передбачає, що письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.

Як вбачається з матеріалів провадження, наданих апеляційному суду, зокрема з відміток внизу тексту ували слідчого судді про надання дозволу на затримання (а.с. 123, зворотна сторона), підозрюваний ОСОБА_2 був затриманий 19.04.2018 року та у цей самий день він отримав повідомлення про підозру (а.с. 137), тобто слідчим були виконані вимоги ч. 2 ст. 278 КПК України.

Клопотання про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було розглянуто слідчим суддею 21.04.2018 року (а.с. 219-223), тобто тоді, коли ОСОБА_2 уже перебував у процесуальному статусі підозрюваного в даному кримінальному провадженні, що свідчить про дотримання слідчим суддею вимог ст. 276 КПК України.

Диспозиція ч.2 ст.28, ч.1 ст.263 КК України передбачає кримінальну відповідальність за носіння, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, а ч.2 ст.263-1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за незаконне виготовлення, переробку, чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв, вчинених за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, долучені до клопотання матеріали беззаперечно вказують на причетність підозрюваного ОСОБА_2 до дій, які містяться в диспозиції зазначених вище статей кримінального закону, вчинених за попередньою змовою з іншими особами.

Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри з посиланням на відсутність правового врегулювання питання щодо носіння, придбання, передачі чи збуту вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто диспозиції ст. 263 КК України, а також незаконного виготовлення, переробки чи ремонту вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв, тобто диспозиції ст.263-1 КК України, на даному етапі досудового розслідування є передчасними, спростовуються матеріалами справи, а наявні в матеріалах кримінального провадження докази є вагомими та такими, що об’єктивно зв’язують підозрюваного з інкримінованими йому злочинами та вказують на обґрунтованість висунутої йому підозри.

Під час розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3, діючого в інтересах захисту підозрюваного ОСОБА_2, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до §. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р., заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28. ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 263-1 КК України підтверджується наведеними вище доказами, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для відповідних висновків по суті клопотання слідчого, тому апеляційний суд наголошує, що на даній стадії провадження лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність вказаних вище ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу підозрюваному.

Отже, слідчий суддя або суд, у даному випадку, позбавлений можливості давати оцінку допустимості доказів, оскільки триває досудове розслідування.

Окрім того, відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів повинна та буде надана судом 1-ої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, а підстав для визнання доказів недопустимими на даній стадії процесу, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.

Спростування твердження захисника ОСОБА_3 про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України - відсутні, ґрунтується на тому, що на існування зазначених ризиків вказують наявні у матеріалах справи та встановлені під час апеляційного розгляду дані щодо вчинення підозрюваним протиправних дій, які відносяться до категорії тяжкого злочину, за яке передбачено покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, що свідчить про те, що у разі перебування на свободі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Водночас, апеляційний суд приймає до уваги те, що слідчим та прокурором надано відповідні докази на підтвердження існування ризиків, які знайшли своє відображення в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, зокрема, як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання, підозрюваний ОСОБА_2 вчинив злочин після того, як був притягнутий до відповідальності за аналогічний злочин (а.с. 72-73); останній сам визнав факт того, що він орендував спеціальне приміщення та виготовляв у ньому вогнепальну зброю; в ході обшуку зазначеного приміщення було вилучено зброю, вибухові речовини та боєприпаси, а в ході обшуку автомобіля - гранату.

Окрім того, на існування зазначених ризиків також вказують самі обставини вчинення злочину, у якому підозрюється ОСОБА_2, а саме: причетність його до зберігання значної кількості зброї, в тому числі гранатометів та вибухових пристроїв, що з урахуванням даних про його притягнення до відповідальності за вчинення аналогічного злочину в недалекому минулому, свідчить про усвідомлення підозрюваним незаконності таких дій та водночас повного ігнорування останнім вимог закону та небажання ставати на шлях виправлення.

Зазначені ризики, на думку апеляційного суду підтверджені обставинами вчинення злочину, поведінкою підозрюваного та можливістю розпорядження підозрюваним вогнепальною зброєю, в тому числі і можливості її використання. Більш того, на ігнорування останнім вимог закону свідчить той факт, що підозрюваним та іншими особами, які також підозрюються у вчинені інкримінованих злочинів, вживалися заходи, направлені на неможливість проникнення сторонніх осіб, в тому числі і працівників правоохоронних органів у приміщення, яке використовувалося для виготовлення зброї, на вхідних дверях якого було встановлено вибуховий пристрій, який як надалі було встановлено був імітаційним.

Крім того, наведені ризики підтверджено оголошеними в судовому засіданні слідчим даними протоколів негласних слідчих розшукових дій, які вказують на причетність підозрюваного до вчинених злочинів та безвідповідальну поведінку підозрюваного, ігнорування останнім положень діючого законодавства, а також на систематичне вчинення останнім дій, направлених на незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинами, а також її неправомірний збут.

На додаток, вказані протоколи негласних слідчих розшукових дій, оголошені слідчим в судовому засіданні апеляційного суду, вказують на те, що залишається ризик подальшого вчинення підозрюваним ОСОБА_2 злочину, впливу на свідків (з урахуванням обставин вчиненого злочину), а також можливості тиску на суд та правоохоронні органи.

Окрім того, матеріали клопотання свідчать про те, що підозрюваний намагався ухилитися від органів досудового розслідування (а.с. 80-92), що свідчить про спроби уникнення кримінальної відповідальності та можливості переховування останнього від органів досудового розслідування та суду.

У зв’язку з наведеним, твердження сторони захисту про відсутність доказів щодо існування зазначених у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді ризиків, апеляційний суд вважає безпідставними та вважає обґрунтованими посилання слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, висновки яких належним чином мотивовано та наведено в оскаржуваній ухвалі.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи сторони захисту щодо того, що не було проведено розгляду заявленого слідчому судді Пислар В.П. відводу, оскільки дійсно, відповідно до матеріалів кримінального провадження на стадії судового розгляду клопотання, зокрема, журналу судового засідання Приморського районного суду м. Одеси від 20.04.2018 року (а.с. 110), під час судового засідання захисником ОСОБА_3 було заявлено відвід слідчому судді Пислару В.П., який, всупереч вимогам кримінального процесуального закону, не був розглянутий.

Разом з тим, згідно доповідної записки слідчого судді Пислар В.П. (а.с. 113), останній просив здійснити перерозподіл вказаного клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_2 у зв’язку із тим, що він не є черговим слідчим суддею 21.04.2018 року, після чого судова справа була повторно розподілена та автоматизованим розподілом був визначений слідчий суддя Попревич В.М.

Наведені обставини, не можуть слугувати підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки в подальшому, при розгляді вищевказаного клопотання слідчого ніким із учасників процесу, в тому числі стороною захисту, не було заявлено відводу слідчому судді Попревичу В.М., який розглянув клопотання та прийняв оскаржуване рішення.

Окрім того, апеляційний суд також приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_3 про наявність у підозрюваного ряду захворювань, які отримані ним при участі у бойових діях, що підтверджується значною кількістю наданих стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду виписок з медичних карт хворого ОСОБА_2, однак, на думку апеляційного суду, жоден з цих документів не свідчить про неможливість утримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою в його нинішньому стані.

Водночас апеляційним судом прийняті до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, який є учасником антитерористичної операції та має державні нагороди, однак зазначені обставини, з урахуванням обставин злочинів, у вчинені яких він підозрюється та які є умисними, корисливими, посягають на громадську безпеку не можуть слугувати безумовною підставою для обрання більш м’якого запобіжного заходу, оскільки суспільний інтерес в даному випадку нівелює принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від 20 (двадцяти) до 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», з 01 січня прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1762 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Надаючи правову оцінку рішенню слідчого судді в частині визначення розміру застави, апеляційний суд прийшов до висновку про вмотивованість та обґрунтованість судового рішення щодо визначення застави саме у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 440500 гривень, оскільки клопотання слідчого містить належне обґрунтування необхідності визначення застави в зазначеному розмірі на підставі того, що підозрюваний ОСОБА_2 у скоєному злочині відігравав активну роль організатора, оскільки орендував приміщення, де обладнав майстерню з незаконного виготовлення, переробки вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових пристроїв та вибухових речовин; приймав управлінські рішення, вирішував фінансові питання, пов’язані з протиправною діяльністю групи та питаннями побутового забезпечення життєдіяльності, налагодженні каналів збуту та їх конспіративної діяльності.

При цьому апеляційний суд враховує встановлену апеляційним судом обставину того, що в ході проведення обшуку приміщення за адресою м. Київ, вул. Полковника Шутова 16, де підозрюваний спільно з іншими особами проводив свою незаконну діяльність, було вилучено значну кількість зброї, боєприпасів та вибухових речовин, висока вартість яких дає підстави апеляційному суду прийти до висновку про такий майновий стан підозрюваного ОСОБА_2, який дає йому змогу виплатити розмір застави та свідчить про те, що такий розмір не є непомірним для нього.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що з урахуванням усіх в сукупності встановлених обставин справи, отримання від реалізації зброї відповідного доходу та майнового стану підозрюваного, застава у розмірі, який передбачений ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов’язків, а тому зважаючи на виключність випадку, яке загалом полягає у незаконному розповсюдженні зброї та вибухових речовин серед населення, що в подальшому може призвести до її застосування, визначений підозрюваному ОСОБА_2 розмір застави у сумі 440500 тисяч гривень є справедливим, обґрунтованим та на думку апеляційного суду належним та помірним для підозрюваного.

Також, враховуючи викладені обставини у їх сукупності, а саме те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за попередньою змовою з іншими особами; оголошувався у розшук у зв’язку з тим, що намагався уникнути кримінальної відповідальності; наявні ризики того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або переховуватися від органів досудового розслідування та суду, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість задоволення клопотання керівника відокремленого підрозділу ВПК «Айдар» в Одеській області ОСОБА_11 та заступника відокремленого підрозділу ВПК «Айдар» в Одеській області ОСОБА_12 про передачу на поруки підозрюваного ОСОБА_2, оскільки є всі умови та підстави для застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням вказаного вище розміру застави.

Враховуючи наведені вище обставини, поведінку підозрюваного та його відношення до вчиненого, апеляційний суд вважає, що прокурором надано достатні та переконливі дані, які вказують на те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та підтвердження відсутності обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які не є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а стороною захисту не надано доказів, які свідчать про протилежне та спростовують ці твердження прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Частина 2 вищезазначеної статті передбачає, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, доданих до клопотання слідчого про тримання під вартою, зокрема, з відміток внизу тексту ували слідчого судді про надання дозволу на затримання (а.с. 123, зворотна сторона), підозрюваний ОСОБА_2 був затриманий 19.04.2018 року, а слідчий суддя в резолютивній частині ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 вказав, що ухвала припиняє свою дію 17.06.2018 року (а.с. 222).

Разом з тим, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженню відраховується з 13.04.2017 року, тобто з моменту винесення постанови про повідомлення особи про підозру, що вказує на закінчення цього строку 13.06.2018 року, а тому визначення строку тримання підозрюваного під вартою поза межами строку досудового розслідування не відповідає положенням кримінального процесуального закону.

Таким чином, при визначенні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 слідчий суддя припустився помилки та, всупереч вимогам ч. 2 ст. 197 КПК України, визначив строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу поза межами строку досудового розслідування.

Згідно з п. 3 ч. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Встановлені апеляційним судом обставини, вказують на необхідність часткового задоволення апеляційної скарги захисника, скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування та визначення застави у розмірі у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 440500 гривень.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса від 21 квітня 2018 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу у 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 440500 гривень - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу ГУНП в АР Крим та місті Севастополі ОСОБА_5, у кримінальному провадженні №12017010000000024 від 16.05.2017 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави - задовольнити частково.

В задоволенні клопотання керівника відокремленого підрозділу ВПК «Айдар» в Одеській області ОСОБА_11 та заступника відокремленого підрозділу ВПК «Айдар» в Одеській області ОСОБА_12 про передачу на поруки підозрюваного ОСОБА_2 - відмовити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеському слідчому ізоляторі УДДВП в Одеській області строком на 54 дня.

Строк дії ухвали апеляційного суду Одеської області відраховувати з моменту фактичного затримання, а саме з 19.04.2018 року та до 11.06.2018 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування.

Визначити підозрюваному ОСОБА_2, розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі 250 (двісті п’ятдесят) мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 440500 (чотириста сорок тисяч п’ятсот) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум (Отримувач: Апеляційний суд Одеської області; Код ЄДРПОУ 02892913; Розрахунковий рахунок 37311091005572; МФО 820172; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Призначення платежу: Згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 07 травня 2018 року; Заставна сума за ОСОБА_2; Судді Прібилов В.М., Толкаченко О.О., Копіца О.В.).

Підозрюваний ОСОБА_2ОГ. звільняється з під варти після внесення застави.

У разі внесення застави зобов’язати підозрюваного після звільнення з під варти прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати до слідчого з встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, або інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання указаних обов’язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

В.М.ОСОБА_13ОСОБА_14Копіца