Постанова № 73973499, 19.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/930/18

Номер справи місцевого суду: 523/11821/17

Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2018 року м. Одеса

Справа № 523/11821/17

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_4,

- відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», подану через представника ОСОБА_5, на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Шепітка І.Г. 26 вересня 2017 рокув м. Одесі,

встановила:

У серпні 2017 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - Товариство) на його користь сплачені ним на виконання угоди № 0321718 від 07.08.2010 р. чисті внески, що підлягають поверненню у зв'язку із розірванням угоди в сумі - 132 125,63 грн..

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 07.08.2010 р. між ним та товариством укладено угоду № 0321718, предметом якої є - надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах.

Угода була укладена з метою придбання легкового автомобіля марки «KIA Rio», на суму - 98 400,00 грн.. Він певний час сплачував внески за автомобіль, однак так і не отримавши його, подав заяву про розірвання угоди та повернення сплачених внесків. Відповідач, порушуючи його права споживача послуг, не повертає сплачені ним кошти у зв'язку з розірванням угоди.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26.09.2017 р. позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (код ЄДРПОУ - 35509011) на користь ОСОБА_4 (ІПН - НОМЕР_1) сплачені ним на виконання угоди № 0321718 від 07.08.2010 р. чисті внески, що підлягають поверненню у зв'язку із розірванням угоди у сумі - 132 125, 63 грн..

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що товариство порушило умови формування фонду для повернення коштів та порушило права споживача послуг з користування його майном, оскільки договір про надання послуг з придбання автомобіля розірвано, а сплачені гроші не повертаються (а. с. 136 - 138).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 24.11.2017 р. залишено без задоволення заяву товариства від 15.11.2017 р. про перегляд вищевказаного заочного рішення.

Товариство в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Товариство вказує, що угодою передбачено подію, з настанням якої відбувається повернення сплачених коштів - настання черги. Товариство повинно повернути кошти чотирьом учасникам, які раніше позивача розірвали угоди. Помилковим є посилання суду на порушення ліцензійних умов, оскільки вони були затверджені пізніше ніж було укладено договір.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки не повідомив. Відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надав.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у вирішенні спору, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності ОСОБА_4.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справі, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду вищевказаним вимогам законодавства не відповідає. Погодитися з вищевказаними висновками суду першої інстанції не можна. Цих висновків суд першої інстанції дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. ст. 11, 509, 525, 526, 627, 651, 652, 653 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 60, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

07.08.2010 р. між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» укладено угоду № 0321718, предметом якої є надання учаснику послуг системи «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах. Угода укладена з метою придбання легкового автомобіля марки «KIA Rio», на суму - 98 400,00 грн. (а. с. 12 - 22).

Відповідно до п. п. 13.1, 13.3 ст. 13 «Розірвання угоди. Формування фонду для повернення коштів. Повернення коштів» додатку №2 до угоди від 07.08.2010 р. учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» у письмовій формі.

Сума чистих внесків, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий учасник повідомив про розірвання угоди за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі двох цілих чистих внесків.

Згідно з п. 13.4 із фонду повернення коштів товариство повертає чисті внески, дотримуючись наступних пріоритетів: - в першу чергу учасникам, які розірвали Угоду з причин отримання ним інвалідності або смерті свого подружжя, або набуття статусу безробітного; - в наступну чергу - тим учасникам, які розірвали Угоду, не посилаючись на вищевказані обставини. При цьому пріоритет у групі надається тому Учаснику, який першим подав письмову заяву про розірвання Угоди, а в разі коли такі заяви було подано одночасно кількома Учасниками, пріоритет надається Учаснику, номер Угоди якого є меншим; - потім повертаються чисті внески тим Учасникам, які не одержали право на отримання автомобіля і з якими Авто Просто розірвало Угоду.

ОСОБА_4 у січні 2015 р. звернувся до товариства з вимогою про розірвання Угоди та повернення сплачених ним коштів. Товариство листом від 12.02.2015 р. (а. с. 22) повідомило про розірвання Угоди. Вказало, що поверненню підлягає сума у розмірі - 124 513,20 грн.. Кошти будуть повернені після накопичення коштів у фонді для повернення чистих внесків. Перед ОСОБА_4 знаходяться 9 учасників, повернення коштів яким відбуватиметься раніше.

Між сторонам виникли правовідносини з приводу розірвання договору.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 651, 652, 653 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладені договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше на встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки сторони у договорі визначили порядок повернення сплачених коштів при його розірванні - згідно встановленої черговості, відповідні положення договору є чинними на час розгляду справи, колегія суддів вважає що повернення коштів позивачу повинно відбуватися з врахуванням цих положень договору.

Колегія суддів вважає хибними посилання суду першої інстанції на порушення товариством Ліцензійних умов щодо формування та підтримання резервного капіталу в розмірі, встановленому установчими документами ліцензіата, але не менше 15% його статутного капіталу. До досягнення встановленого установчими документами ліцензіата розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5% від суми чистого прибутку ліцензіата за рік. Резервний капітал ліцензіата може бути використаний виключно на покриття можливої нестачі коштів для придбання товарів у групах у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань учасниками групи; на повернення коштів учаснику групи у разі розірвання договору про адміністрування.

Вищевказані Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах затверджені розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09.10.2012 р. № 1676, тобто після виникнення правовідносин між сторонами, а тому не можуть бути застосовані.

Суд першої інстанції не врахував вищевказаного, дійшов хибного висновку про задоволення позову.

Доводи апелянта про те, що угодою передбачено подію, з настанням якої відбувається повернення сплачених коштів - настання черги, попереду позивача є чотири учасника, які раніше розірвали угоди, і яким товариство також повинно повернути кошти, помилковим є посилання суду на порушення ліцензійних умов, оскільки вони були затверджені пізніше ніж було укладено договір, є обґрунтованими. Апеляційна скарга товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», подану через представника ОСОБА_5,- задовольнити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2017 року- скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживачів та стягнення коштів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 07 травня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова