Ухвала суду № 73970661, 05.04.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3032/18

Провадження №4-с/369/55/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

секретаря Раситюк М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Заступник директора Департаменту Начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, ПАТ Акціонерний банк «Синтез», про визнання протиправною бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 заінтересовані особи: Заступник директора Департаменту Начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, ПАТ Акціонерний банк «Синтез» звернувся до суду з даною скаргою про визнання протиправною бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби та зобов’язання вчинити дії; просить суд зобов'язати Заступника директора Департаменту, Начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 зняти арешти з усього рухомого та нерухомого майна, коштів, яке належить ОСОБА_1, накладених у виконавчому провадженні ВП№ 25739605 із примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990/09 р. від 18.11.2009 р. про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В обґрунтування зазначених вимог заявник посилається на те, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП № 25739605 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990/09р. від 18.11. 2009 р. про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В ході виконання зазначеного вище виконавчого листа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_3 було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 25739605 від 08.08.2011 р. Відповідно до якої стягнуто з боржника ОСОБА_1 , адреса 16500, Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Тургенева, 2/1 виконавчий збір у розмірі 3 385 473,35 грн.

13.06.2013 р. старшим державним виконавцем Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві АБ «Синтез».

Відповідно до якої виконавчий лист Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990 від 18. 11.2009р. про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на підставі п.1. ч.1. ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в ред. що діяла на той час № 606-14) було повернуто стягувачеві.

ОСОБА_1 стало відомо, що арешти, накладені у виконавчому провадженні ВП № 25739605 з рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 зняті не були, не дивлячись на те, що виконавчий лист Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990 від 18. 11.2009р. було повернуто стягувачу, а постанова про стягнення виконавчого збору від 08.08.2011 р. взагалі не була пред'явлена як виконавчий документ до виконання. Окрім того, відповідно до ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (в ред. що діяла на той час № 606-14) визначено строк на пред'явлення такого виконавчого документу до виконання в 1 рік, а з її винесення пройшло більше 6 років.

23 серпня 2017 р. через свого представника ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив зняти всі арешти з рухомого та нерухомого майна, коштів. Однак письмової відповіді так і не отримав.

19.12.2017 р. представнику ОСОБА_1 при поданні заяви на ознайомлення із матеріалами ВП№ 25739605 стало відомо, що матеріали зазначеного ВП були знищені, а тому ознайомитися з ними не має можливості.

При повторному зверненні до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.01.2018 р., в якому ОСОБА_1 через свого представника повторно просив зняти зазначені вище арешти, а також надати письмову інформацію щодо наявності матеріалів виконавчого провадження ВП № 25739605 - 06.03.2018 р. представником було отримано відповідь, де відмовлено у знятті арештів з майна заявника, не дивлячись навіть на той факт, що було письмово підтверджено відсутність матеріалів ВП № 25739605, оскільки вони були знищені відповідно до Акту від 27.02.2017 р. Підставою для відмови, зокрема посилання суб'єкта оскарження на чинність постанови про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, така бездіяльність суб'єкта оскарження щодо не зняття арсинів із рухомого та нерухомого майна, коштів яке належить ОСОБА_1 є такою, що порушує права заявника.

Строк на пред'явлення постанови про стягнення виконавчого збору № 25739605 від 08.08.2011 р. пропущено.

Більш того, у зв'язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження ВП № 25739605 слід розуміти, що і постанова про стягнення із Боржника виконавчого збору також була знищена, тобто і виконавчий документ на сьогодні відсутній, однак арешти з рухомого та нерухомого майна не зняті.

Окрім того, стягувач (суб'єкт скарження) пропустив строк на пред'явлення виконавчого документу - постанови про стягнення виконавчого збору № 25739605 від 08.08.2011р. про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору, оскільки після винесення такої постанови вона взагалі не пред'являв її до виконання, до сьогоднішнього дня суб'єкт оскарження не звертався із заявою про поновлення такого строку, більш того, закон і не передбачає для такого виду виконавчого документу процедури поновлення строку на пред'явлення, матеріали виконавчого провадження ВП№ 25739605 знищені, а тому зазначені вище арешти нерухомого та рухомого майна, коштів накладені у ВП № 25739605 є, такими що порушують право власності заявника.

Враховуючи вищевикладене просили зобов'язати Заступника директора Департаменту, Начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 зняти арешти з усього рухомого та нерухомого майна, коштів, яке належить ОСОБА_1, накладених у виконавчому провадженні ВП №25739605 із примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990/09р. від 18. 11.2009 р. про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до положень ст.ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У судовому засіданні предствник скаржника скаргу підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 проти скарги заперечувала, просила в задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

Представник ПАТ «Акціонерний банк «Синтез» в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки не повідомили, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Суд, переконавшись у відсутності перешкод у розгляді скарги, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Як вбачається і матеріалів справи, у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП № 25739605 з примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990/09 р. від 18.11.2009 р. про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В ході виконання зазначеного вище виконавчого листа державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_3 було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 25739605 від 08.08.2011р.

Відповідно до якої стягнуто з боржника ОСОБА_1, адреса 16500, Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Тургенева, 2/1 виконавчий збір у розмірі 3 385 473,35 грн.

13.06.2013 р. старшим державним виконавцем Кедою М.В. відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві АБ «Синтез». Відповідно до якої виконавчий лист Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990 від 18. 11.2009 р. про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на підставі п.1. ч.1. ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в ред. що діяла на той час № 606-14) було повернуто стягувачеві.

ОСОБА_1 стало відомо, що арешти, накладені у виконавчому провадженні ВП № 25739605 з рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 зняті не були, не дивлячись на те, що виконавчий лист Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990 від 18. 11.2009 р. було повернуто стягувачу, а постанова про стягнення виконавчого збору від 08.08.2011 р. взагалі не була пред'явлена як виконавчий документ до виконання. Окрім того, відповідно до ст. 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (в ред. що діяла на той час № 606-14) визначено строк на пред'явлення такого виконавчого документу до виконання в 1 рік, а з її винесення пройшло більше 6 років.

23 серпня 2017 р. через свого представника ОСОБА_1 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив зняти всі арешти з рухомого та нерухомого майна, коштів. Однак письмової відповіді гак і не отримав.

19.12.2017 р. представнику ОСОБА_1 при поданні заяви на ознайомлення із матеріалами ВГІ№ 25739605 стало відомо, що матеріали зазначеного ВП були знищені, а тому ознайомитися з ними не має можливості.

При повторному зверненні до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.01.2018 р., в якому ОСОБА_1 через свого представника повторно просив зняти зазначені вище арешти, а також надати письмову інформацію щодо наявності матеріалів виконавчого провадження ВП № 25739605 - 06.03.2018 р. представником було отримано відповідь, де відмовлено у знятті арештів з майна Заявника, не дивлячись навіть на той факт, що було письмово підтверджено відсутність матеріалів ВП №25739605, оскільки вони були знищені відповідно до Акту від 27.02.2017 р. Підставою для відмови, зокрема посилання суб'єкта оскарження на чинність Постанови про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, така бездіяльність суб'єкта оскарження щодо не зняття арештів із рухомого та нерухомого майна, коштів яке належить ОСОБА_1 є такою, що порушує права заявника.

Строк на пред'явлення постанови про стягнення виконавчого збору по ВП № 25739605 від 08.08.201 1р. пропущено.

Більш того, у зв'язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження ВП № 25739605 слід розуміти, що і постанова про стягнення із Боржника виконавчого збору також була знищена, тобто і виконавчий документ на сьогодні відсутній, однак арешти з рухомого та нерухомого майна не зняті.

Також слід зазначити, стягувач (суб'єкт скарження) пропустив строк на пред'явлення виконавчого документу - постанови про стягнення виконавчого збору № 25739605 від 08.08.2011 р. про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору, оскільки після винесення такої постанови вона взагалі не пред'являв її до виконання, до сьогоднішнього дня суб'єкт оскарження не звертався із заявою про поновлення такого строку, матеріали виконавчого провадження ВП№ 25739605 знищені, а тому зазначені вище арешти нерухомого та рухомого майна, коштів накладені у ВП № 25739605 є, такими що порушують право власності заявника.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.06.2014 року строк на пред'явлений постанови про стягнення виконавчого збору по ВП№ 25739605 закінчено, оскільки відомостей про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання з матеріалів справи не вбачається.

Відповідно до положень ст.ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно частини 4 статті 81 ЦПК України - у разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

За правилами ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з-під арешту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Згідно Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати наданні йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

На час розгляду справи виконавче провадження завершене, однак унеможливлює звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.

З огляду на зазначене вище слід зробити висновок, що стягувач (Суб'єкт скарження) пропустив строк на пред'явлення виконавчого документу - постанови про стягнення виконавчого збору по ВП № 25739605 про стягнення із ОСОБА_1 виконавчого збору, після пропущення такого строку повторно не звертався із заявою про відкриття виконавчого провадження, як і не звертався із заявою щодо поновлення такого строку, матеріали виконавчого провадження ВП № 25739605 знищені, а тому зазначені вище арешти нерухомого та рухомого майна, накладені по ВП№ 25739605 порушують право власності скаржника.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно скаржника, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та те, що скаржник не може захистити своє порушене право, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог скарги та необхідність захисту їх права шляхом: зобов'язати Заступника директора Департаменту, Начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 розглянути питання, щодо зняття арештів з усього рухомого та нерухомого майна, коштів, яке належить ОСОБА_1, накладених у виконавчому провадженні ВП № 25739605 із примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990/09 р. від 18. 11.2009 р. про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 259, 260, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1, заінтересовані особи: Заступник директора Департаменту Начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2, ПАТ Акціонерний банк «Синтез», про визнання протиправною бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби та зобов’язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Заступника директора Департаменту, Начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 розглянути питання, щодо зняття арештів з усього рухомого та нерухомого майна, коштів, яке належить ОСОБА_1, накладених у виконавчому провадженні ВП №25739605 із примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2990/09 р. від 18.11.2009 р. про стягнення солідарно зокрема із ОСОБА_1 на користь АБ «Синтез» заборгованості у розмірі 33 853 003,47 грн., 1700 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У решті скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя: А.Я.Волчко