Ухвала суду № 73970181, 10.05.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/3894/17

провадження № 2/361/315/18

10.05.2018

УХВАЛА

10 травня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретаря ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника відповідача ОСОБА_3 примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 примусового виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі – ОСОБА_3 УДВС), Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_5” (далі – ПАТ “ОСОБА_5” або ОСОБА_5), треті особи: ОСОБА_6, Державне підприємство “СЕТАМ” про визнання недійсним та скасування акту і постанови державного виконавця про передачу стягувачу нерухомого майна в рахунок погашення суми боргу.

У жовтні 2017 року представник відповідача ОСОБА_3 УДВС ОСОБА_7 подав до суду клопотання про закриття провадження у даній справі, мотивуючи тим, що у поданій до суду позовній заяві ОСОБА_4 фактично оскаржує рішення державного виконавця, винесені в межах виконавчого провадження № 29217601 з примусового виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2011 року у цивільній справі № 2-142/11, відкритого на підставі виконавчого листа виданого судом у справі 16 травня 2011 року.

За змістом ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 384 ЦПК України, у редакції, на час подання клопотання, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

Виходячи з наведеного вище, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах оскаржуються до суду, який видав виконавчий документ, виключно лише шляхом подачі скарги.

Подана до суду позивачем ОСОБА_4 позовна заява, яка за своїм змістом є фактично скаргою на рішення державного виконавця, підлягає розгляду судом у порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України у редакції, на час подання, яким регламентовано порядок розгляду таких скарг, тому дана позовна заява ОСОБА_4 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки провадження у справі відкрито помилково, провадження у цій справі підлягає закриттю згідно із п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України у редакції, чинній на час подання клопотання.

Представник ОСОБА_3 УДВС ОСОБА_7 у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, у якій просив задовольнити подане ним клопотання про закриття провадження у справі та розглянути клопотання за його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі не підтримав, проти його задоволення заперечував, посилаючись на те, що воно є необґрунтованим та безпідставним, оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами не на дії чи бездіяльність державного виконавця, а про визнання недійсними та скасування акту державного виконавця і постанови про передачу стягувачу нерухомого майна в рахунок погашення суми боргу.

Крім того, одним із відповідачів у цій справі є стягувач ПАТ “ОСОБА_5”, який отримує на підставі оскаржуваних правоустановчих документів у власність об’єкт нерухомості, право ОСОБА_9 на нерухоме майно позивачем оспорюється, тому цей спір має розглядатися саме в позовному провадженні.

Представник відповідача ОСОБА_9 ОСОБА_10 у суді клопотання підтримала, просила суд його задовольнити та закрити провадження у справі, оскільки подана ОСОБА_4 позовна заява є фактично скаргою на дії державного виконавця, тому провадження у даній справі підлягає закриттю.

Інші учасники справи у судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

З’ясувавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

За змістом положень ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків можуть бути як правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України), так і інші юридичні факти (п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

У ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати недійсними акт та постанову державного виконавця від 15 травня 2017 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення суми боргу, якими задоволено бажання стягувача ПАТ “ОСОБА_5” залишити за собою у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором нереалізоване з прилюдних торгів належне останньому нерухоме майно – житловий будинок та земельну ділянку площею 0,06 га, що знаходяться за адресою: місто Бровари Київської області, вулиця Весняна, 15.

Не погоджуючись з актом і постановою державного виконавця Безруких С.А. звернувся до суду з цим позовом, у якому просить визнати їх недійсними.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів.

Враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів – це оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за ст. ст. 203, 215 ЦК України.

У ч. 6 ст. 61 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Предметом судового розгляду у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_4 є дії державного виконавця, пов’язані з реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків інших осіб, зокрема стягувача ПАТ “ОСОБА_5”, тому суд вважає, що до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред’явлення відповідного позову.

Цивільні справи, у яких наявний спір про цивільне право, не можуть розглядатися судом у порядку провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, оскільки у випадку передачі нерухомого майна стягувачу, який оформить право власності на це майно, ефективним способом захисту прав боржника може бути лише пред’явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів.

Із позовної заяви ОСОБА_4 вбачається, що участь у даній справі як відповідачі беруть ОСОБА_3 УДВС та ПАТ “ОСОБА_5”.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України у редакції, чинній на час подання клопотання, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у редакції на час розгляду клопотання, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що клопотання представника ОСОБА_3 УДВС ОСОБА_7 про закриття провадження у справі на тій підставі, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 182, 255, 259, 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 примусового виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 примусового виконанням рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_5”, треті особи: ОСОБА_6, Державне підприємство “СЕТАМ” про визнання недійсним і скасування акту держаного виконавця та постанови про передачу стягувачу нерухомого майна в рахунок погашення боргу відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дутчак І. М.