Постанова № 73967144, 08.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року № 876/2362/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року у справі №809/331/18 (суддя Могила А.Б., м.Івано-Франківськ) за його позовом до приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка Василя Івановича та відділу державної реєстрації Яремчанського міськвиконкому Яремчанської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ) звернулося до суду із позовом до приватного нотаріуса Яремчанського міського нотаріального округу Питлюка В.І. (далі - Приватний нотаріус) та відділу державної реєстрації Яремчанського міськвиконкому Яремчанської міської ради (далі - Відділ; Міська рада відповідно) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погодившись з постановленою ухвалою її оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить таку скасувати і передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги відповідач наводячи норми матеріального та процесуального права вказує, що підставою для звернення до суду з даним позову стало недотримання посадовою особою (Приватним нотаріусом) норм законодавства під час прийняття рішень щодо вилучення обтяжень на нерухоме майно та іпотеку. А відтак, вказаний спір є публічно-правовим, оскільки дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який в межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Відповідачі відзиву на апеляцій скаргу не подавали та просили проводити розгляд справу без їх участі.

Позивач та треті особи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд виходив із того, що предметом спору у даній справі є право власності на нерухоме майно, який виник між позивачем та ОСОБА_2, а доведення ПАТ правомірності оскаржуваних рішень Приватного нотаріуса є спором щодо виконання чи невиконання умов цивільно-правових угод.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Зі змісту позовної заяви видно, що 30.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №185-014/ФКВ-08, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит на суму 75000,00 доларів США на строк до 26.05.2023.

У якості забезпечення виконання зобов'язань між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №185-014/Zфквіп-08. На забезпечення виконання основного зобов'язання ОСОБА_2 передав ТОВ належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 0,3120 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору, яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, Яремчанська міська рада, с.Яблуниця, уч. Горішків.

Обтяження нерухомого майна іпотекою була зареєстрована банком у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

30.06.2010 між ТОВ та ПАТ укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ продав (відступив) права вимоги та передав їх, а ПАТ купив (набув) права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі й по кредитному та іпотечному договорах, укладених із ОСОБА_2

01.02.2012 Приватним нотаріусом було вилучено обтяження - заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 7296656) та 24.07.2012 вилучено обтяження - іпотеку (реєстраційний номер обтяження 7296896). Підставою вилучення обтяжень зазначено заяву ТОВ про вилучення обтяжень нерухомого майна від 01.02.2012.

Позивач вважає, вказані вище рішення Приватного нотаріуса щодо вилучення обтяжень - заборони на нерухоме майно та іпотеки протиправними та такими що прийняті з порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС).

За змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто, вимоги стосовно реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства за умови, якщо такі вимоги є похідними від основної вимоги щодо спору стосовно такого майна або майнових прав. Отже, при відсутності спору щодо майна або майнових прав самостійна вимога стосовно реєстраційних дій не може бути розглянута судом у порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, відповідно до яких той посилаючись на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 14 червня 2016 №21-41а16, сказав, що у розглядуваному випадку спір є приватно-правовим, оскільки виник з договірних відносин.

Однак, у межах спірних правовідносин питання виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки чи договору про передання активів) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Звідси, суд апеляційний суд вважає обґрунтованими аргументи апелянта, згідно яких ним оскаржується рішення Приватного нотаріуса щодо вилучення обтяження - заборони на нерухоме майно та іпотеки з мотивів відсутності правових підстав для реєстрації таких рішень через недотримання останнім порядку перевірки поданих документів, що стали причиною прийняття таких рішень.

Таким чином, у даній справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації рішень про вилучення обтяжень - заборони на нерухоме майно та іпотеку, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Аналогічна правова позиція щодо подібної категорії справи викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 квітня 2018 року №11-195апп18.

Відповідно до статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги статтей 4, 19, 170, 320 КАС суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 6 березня 2018 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повний текст виготовлений 14 травня 2018 року.