Постанова № 73967118, 08.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року№ 876/2249/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі №807/1223/17 (суддя Луцович М.М., рішення ухвалене о 10/44 год, м.Ужгород Закарпатська область, повний текст складено 25 січня 2018 року) за його позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання наказів протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП) в якому просив:

визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 05.09.2017 №1493 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області» (далі - Наказ №1493) в частині накладення щодо позивача - старшого слідчого слідчого відділення Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції ГУНП (далі - Старший слідчий, Виноградівське ВП відповідно) капітана поліції, відповідно до пункту 8 статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Закон №3460-IV), дисциплінарного стягнення звільнення зі служби у Національної поліції України (далі - НП);

визнати протиправними і скасувати наказ ГУПН від 15.09.2017 №187 о/с «По особовому складу» (далі - Наказ №187 о/с) в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII);

поновити його на посаді Старшого слідчого;

виплатити позивачу грошове забезпечення за період вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення його на посаді.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із ухваленим судовими рішення, його оскаржив позивач, який із покликанням на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги, наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи, вказує, що прийняття Наказу №187 о/с базується лише на відомостях викладених у висновку службового розслідування за фактом відкриття щодо нього кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК) за відсутності факту доведеної вини у вчиненні такого діяння. Також зазначає, що відповідачем не дотримано встановленої процедури службового розслідування вчинення дисциплінарних проступків, що призвело до винесення незаконних та необґрунтованих оскаржуваних наказів.

Відповідач відзиву на апеляцій скаргу не подав.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують зібрану під час службового розслідування інформацію щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення, а тому висновок відповідача щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції є обгрнутованим.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи з таких міркувань.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 №9 на суд покладено обов'язок охороняти конституційні права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, а відповідно до пункту 18 вказаної Постанови при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 2007 року проходив службу в органах міліції, а в подальшому поліції. На посаді Старшого слідчого працює з 09.12.2016.

19.08.2017 ГУНП прийнято наказ №1426 «Про призначення службового розслідування», яке проводилось у відповідності до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 та пункту 2.6 «Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) від 12.03.2013 №230 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 02.04.2013 за №541/23073; далі - Інструкція), (а.с.33).

Підставою для прийняття вказаного наказу стало відкриття кримінального провадження №42017070000000301 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частинами 2 статей 307 та 317 і частиною 3 статті 368 КК і повідомлення про підозру від 18.08.2017 в одержанні ОСОБА_1 неправомірної вигоди, кваліфікуючими ознаками якої є одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням свого службового становища, вчинене групою осіб та поєднане з вимаганням неправомірної вигоди (частина 3 статті 368 КК) (а.с.123-126).

Згідно доповнення до спецповідомлення від 18.08.2017 за вих.№1797/106/2-2017 19.09.2017 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області у кримінальному провадженні №42017070000000301 позивачу обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у сумі 120000 грн (а.с.38).

За результатами службового розслідування складено висновок, який затверджений начальником ГУПН 04.09.2017 (далі - Висновок; а.с.83-92).

Відповідно до Висновку матеріалами зібраними в ході службового розслідування за фактом відкриття 17.08.2017 слідчим відділом прокуратури Закарпатської області кримінального провадження №42017070000000301 встановлено, що 16.08.2017 окремі поліцейські Виноградівського ВП провели обшук у приміщенні за адресою: м.Виноградів, фермерське господарство «Мускат» (далі - ФГ), земельна ділянка 7, кадастровий номер НОМЕР_1, під час якого виявили наркотичну речовину - марихуану в особливо великих розмірах. У подальшому, співробітники поліції, маючи на меті незаконне збагачення, вимагали незаконну грошову винагороду у сумі 50000 доларів США від зацікавлених осіб за те, щоб наркотична речовина не вилучалась та винних осіб, які причетні до її незаконного обігу не було притягнуто до кримінальної відповідальності.

З метою отримання доказів причетності поліцейських до вимагання неправомірної вигоди та документування їх протиправної діяльності, пов'язаної із незаконним обігом наркотичних речовин, 17.08.2017 працівниками Закарпатського управління Департаменту внутрішньої безпеки НП із працівниками Управління Служби безпеки України в Закарпатській області та прокуратури Закарпатської області затримано двох цивільних осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які знаходилися на території ФГ, були присутні під час обшуку та у яких Старший слідчий ОСОБА_1. вимагав грошові кошти під час проведення обшуку.

Окрім цього, під час проведення обшуку службових кабінетів Виноградівського ВП, зокрема і ОСОБА_1 виявлено та вилучено протоколи обшуку на території ФГ від 16.08.2017 та фотографії вищезазначеного об'єкту, згідно якого працівниками Виноградівського ВП за вказаною адресою нічого не виявлено та не вилучалося. Окрім цього, у зазначеному протоколі обшуку у графі учасники обшуку зазначені прізвища інших поліцейських Виноградівського ВП (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.).

Опитані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що 16.08.2017 вони знаходились у приміщенні «теплиці», в якій вирощувалася марихуана, коли до них зайшли декілька працівників Виноградівського ВП, серед яких був знайомий їм начальник сектору кримінальної поліції Виноградівського ВП ОСОБА_7 Поліцейські повідомили про необхідність проведення обшуку і в процесі його проведення виявили рослини наркотичної речовини - марихуани. Вони повідомили поліцейських, що вказана речовина фактично належить громадянину ОСОБА_8 У ході проведення обшуку, працівники поліції зазначили, що питання, пов'язане із незаконним обігом наркотичних речовин, можна вирішити за певну грошову винагороду, а саме за 200000 доларів США. Почувши від ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що вони таких коштів не мають, поліцейські знизили свої вимоги спочатку до 80000, а потім до 50000 доларів США. Зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в подальшому ОСОБА_7 дійшов згоди із ОСОБА_8 про те, що за 50000 доларів США вони вирішать питання про не документування зазначеної події і не вкажуть, що виявили наркотичні засоби.

Як вказали затримані ОСОБА_2 та ОСОБА_9, після отримання частини грошових коштів у сумі 30000 доларів США ОСОБА_7, який виконував роль старшого групи, дав вказівку ОСОБА_1 скласти формальний протокол обшуку без вилучення наркотичних речовин та відпустити без допиту та затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які знаходились на той час у приміщенні ФГ (а.с.52-55 Висновок).

Позивач під час проведення службового розслідування від надання пояснень щодо даного факту відмовився (а.с.42).

На підставі зазначеного Висновком визначено, що за порушення вимог статей 1 та 7 Закону №3460-IV, Закону №580-VIII, Закону України «Про запобігання корупції» та наказу МВС України «Про затвердження правил етичної поведінки поліцейських» від 09.11.2016 №1179 (зареєстровано в МЮУ 06.12.2016 за №1576/29706), яке призвело до скоєння вчинку ОСОБА_1, який компрометує його, як поліцейського і дискредитує поліцію в цілому, а саме вимаганні, а в подальшому і одержанні частини обумовленої суми неправомірної вигоди за не притягнення правопорушників до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, пов'язане з обігом наркотичних речовин, Старшого слідчого капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 8 статті 12 Закону №3460-IV звільнити зі служби в НП.

З урахуванням цього, 05.09.2017 ГУНП прийнято Наказ №1493, яким позивача наказано звільнити зі служби в НП (а.с.11-13).

15.09.2017 відповідачем прийнято Наказ №187 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до частини 1 статті 77 Закону №580-VIII за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НП) з 18.09.2017 (а.с.10).

Вважаючи вказані накази протиправними позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції визначені Законом №580-VIII та «Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

На момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут НП не був прийнятий, тому на поліцейських відповідно до пункту 9 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 поширюється дія Дисциплінарного статуту.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу (далі - особа РНС) Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У статті 2 Дисциплінарного статуту вказано, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою РНС службової дисципліни.

За змістом частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи РНС несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з статтею 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу РНС: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб РНС органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Звідси, звільнення з органів поліції є найсуворішим заходом дисциплінарного стягнення і повинно застосовуватись у виняткових випадках та за вчинення особливих дисциплінарних проступків.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою РНС, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При цьому, у відповідності до вимог абзацу 10 статті 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

З метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення наказом МВС, затверджено Інструкцію.

Згідно з підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є реєстрація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.

Відповідно до пункту 2.6 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Пунктами 8.1, 8.2, 8.3 та 8.4 Інструкції передбачено. що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається з вступної, описової та резолютивної частин.

З матеріалів справи, видно, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стало відкриття щодо нього кримінального провадження за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 368 КК.

Разом з тим, приписами частини 1 статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП, оскільки такі зроблені лише на підставі обставин Викладених у Висновку.

Крім того, як вірно вказує апелянт, матеріалами службового розслідування, в тому числі поясненнями опитаних в ході розслідування осіб немає будь-яких посилань на те, що ОСОБА_1 під час обшуку ФГ отримав чи вимагав від там затриманих осіб неправомірну вигоду. Більше того, всі опитані особи повідомили, що їм нічого не відомо про обставини обшуку ФГ та про події, які відбулися 16.08.2017 (а.с.42-59).

Суд апеляційної інстанції, також приймає до уваги ту обставину, що стосовно інших осіб, які за матеріалами службового розслідування були разом із позивачем під час обшуку ФГ 16.08.2017 (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.) відповідно до пункту 7 Висновку заходи дисциплінарного впливу будуть застосовані після доведення прокуратурою їх вини у вчиненні кримінального правопорушення, у встановленому законодавством порядку.

Зазначене свідчить про не співмірність застосування до позивача та вказаних осіб заходів дисциплінарного впливу.

Порушення службової дисципліни, яке відображене у Висновку, пов'язане виключно з обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК. Відомостей про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який би міг бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, відповідачем не зазначено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що факт затримання та повідомлення позивачу про підозру у кримінальному провадженні №42017070000000301 не свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку та не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з підстав передбачених пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII.

Крім того, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Відтак, у випадку доведеності вини ОСОБА_1 в порядку кримінального провадження та винесення судом обвинувального вироку він в обов'язковому порядку буде звільнений зі служби на підставі пункту 10 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що Накази №№1493, 187 о/с у відповідній частині щодо позивача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Проте суд першої інстанції в оскарженому судовому рішенні ці докази не врахував, належної оцінки їм не надав та зробив передчасні та протилежні висновки, щодо винних дій позивача та правомірності Наказів №№1493, 187 о/с у відповідній частині.

Враховуючи все вище наведене, суд апеляційної інстанції вважає встановленим, що позивача звільнено з посади: без законних підстав, оскільки відповідачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами скоєння позивачем вчинку, який компрометує його, як поліцейського і дискредитує поліцію в цілому, за який його звільнено.

Разом з тим, безпідставними є посилання скаржника на порушення процедури службового розслідування, так як судом апеляційної інстанції не встановлено порушення щодо призначення та проведення такого.

Згідно із пунктом 24 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР 29.07.1991 №114 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) далі - Положення), яке відповідно до пункту 4 розділу XI «Прикінцевих та перехідних» положеннь Закону №580-VIII застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Оскільки ОСОБА_1 було протиправно звільнено зі служби в поліції з 18.09.2017, тому він підлягає поновленню на посаді Старшого слідчого з дня протиправного звільнення.

За пунктом 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 цього ж Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно з довідкою ГУНП від 24.10.2017 №626 позивачу було нараховано заробітну плату в т.ч. у натуральній формі за липень 2017 року - 12754,47 грн, серпень 2017 року - 10253,79 грн. Загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням, з врахуванням календарних днів, становить 23008,26 грн, середній заробіток позивача складає 377,18 грн (а.с.119).

Кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 219 календарних днів, а грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке підлягає стягненню з ГУНП на користь позивача, складає 82602,42 грн (377,18 грн х 219).

Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги статті 77 Закону №580-VIII і статей 1, 7 12, 14 Закону №3460-IV суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення позивача є передчасними та непідтвердженими встановленими обставинами справи, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області від 05 вересня 2017 року №1493 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області» в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в Національній поліції України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області області від 15 вересня 2017 року №187 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого слідчого слідчого відділення Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 18 вересня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 82602 (вісімдесят дві тисячі шістсот дві) гривні 42 (сорок дві) копійки.

Постанова в частині поновлення на посаді у відносинах публічної служби та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 7543 (сім тисяч п'ятсот сорок три) гривні 60 (шістдесят) копійок підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повний текст виготовлений 14 травня 2018 року.