Постанова № 73966746, 02.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/217/18 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/783/549/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Я.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого- судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник і ОСОБА_2

при секретарі Фейір К.О.

за участю представника ОСОБА_3-ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 22 січня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И Л А :

11.01.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження № 55425737 від 20.12.2017 року.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що виконавчим листом №1кп/463/7/15 від 04.09.2017 року не передбачено, що він як боржник має вчинити певні дії на користь стягувача, а передбачено що вилучене у нього майно має бути передано на виконання цивільного позову. Відтак, вважає, що його обов’язок як боржника відсутній. Враховуючи те, що виконавчий лист не передбачає заходів примусового виконання рішення суду, зазначає, що приватний виконавець мав повернути виконавчий лист стягувачу без прийняття його до виконання. Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження повинна бути скасована.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 22 січня 2018 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Львівської області про відкриття виконавчого провадження №55425737 від 20.12.2017 року відмовлено.

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3. Вважає ухвалу суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Стверджує, що його обов"язок як боржника згідно виконавчого листа – відсутній. Звертає увагу, що виконавчий лист не передбачає заходів примусового виконання рішення, в зв"язку з чим, приватний виконавець мав повернути виконавчий лист стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.7 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". Просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення про задоволення його скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення за участю представника ОСОБА_3-ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення із наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з тих обставин, що відповідно до ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено вимоги до виконавчого документа, відсутність обов»язку боржника до вчинення будь-яких дій не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, а відтак вимоги скарги про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження № 55425737 від 20.12.2017 року є необгрунтованими.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що заходами примусового виконання рішень є: вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Судом встановлено, що 20.12.2017 року до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_5 поступила заява про примусове виконання виконавчого листа № 1кп/463/7/15, виданого 04.09.2017 року Личаківським районним судом м. Львова.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_5 від 20.12.2017 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1кп/463/7/15 від 04.09.2017 року, відповідно до якого майно, вилучене в обвинувачених ОСОБА_6 – ювелірні вироби та ОСОБА_3 – автомобіль, автомобільний причіп, необхідно зберігати до набрання вироком законної сили та після набрання вироком суду законної сили передати для виконання вироку в частині цивільного позову в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», для повернення приватним виконавцем виконавчого документа № 1кп/463/7/15 від 04.09.2017 року без прийняття його до виконання.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстави, передбаченої п.7 ч.4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" для повернення виконавчого документа стягувачу, так як рішення суду не передбачає застосування заходів примусового його виконання у зв»язку з відсутністю у боржника обов»язку до вчинення будь-яких дій, не заслуговують на увагу, оскільки передача майна, вилученого у ОСОБА_3, для виконання вироку в частині цивільного позову є заходом примусового виконання рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального і матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 22 січня 2018 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 22 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 травня 2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2