Постанова № 73966745, 03.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/6590/16 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/783/7247/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1В.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

секретаря: Фейір К.О.

з участю: представника Міністерства оборони України – ОСОБА_2, представника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_3 –ОСОБА_4, прокурора Гостєвої А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 жовтня 2017 року у справі за позовом Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону, діючого в інтересах держави, Міністерства оборони України, національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-

ВСТАНОВИТИ:

Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 жовтня 2017 року позов Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону, діючого в інтересах держави, Міністерства оборони України, Національної академії сухопутних військ ім.Гетьмана ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у вищому навчальному закладі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_3 витрати, пов'язані з його утриманням у зазначеному вищому навчальному закладі у розмірі 37 721 (тридцять сім тисяч сімсот двадцять одна) грн. 58 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір 640,00грн.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_5

В апеляційній скарзі посилається на те, що дана справа не підсудна ОСОБА_6 районному судді м.Львова:в ухвалі Верховного Суду України від 18 травня 2011 року та ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2014 року, 31 жовтня та 6 листопада 2013 року, 21 серпня 2012 року, містяться висновки про те, що спори про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням курсантів (слухачів) у вищих військових навчальних закладах (у тому числі й у вищих військових навчальних закладах СБУ), яке є одним із видів військової служби, та їх утриманням, належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Крім цього зазначає. що судом не з'ясовано усіх обставин справи що мають істотне значення, відтак: у січні 2014 року ним було підписано контракт про проходження військової служби у ВЧ- А0284, в березні 2014 року - направлений в Гончарівськ на полігон з квітня 2014 перебував в скаді сил АТО та території Донецької та Луганської області, 31.07.2014 прибув в частину, 28.08.2014 року, його було зараховано курсантом першого курсу ОСОБА_7 військ імені ОСОБА_3. Однак після участі у бойових діях стан здоров'я різко погіршився і продовжити навчання не було змоги. Однак, розривати контракт за станом здоров'я потребувало багато часу, він розірвав контракт у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, а вже після цього на підставі свідоцтва про хворобу № 1007/2 ОСОБА_5 визнано непридатним до військової служби у мирний час.

Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 жовтня 2017 року скасувати, справу направити за підсудністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Міністерства оборони України – ОСОБА_2, представника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_3 –ОСОБА_4, прокурора Гостєвої А.І. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу ОСОБА_8 сухопутних військ ім.гетьмана ОСОБА_3 №40-КС від 22.08.2014 року ОСОБА_5 зараховано курсантом першого курсу ОСОБА_8 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_3 .

Наказом начальника ОСОБА_8 від 28.08.2014 р. №207 ( по стройовій частині) ОСОБА_5 зараховано у списки особового складу на 1 –курс навчання ОСОБА_8, поставлено на котлове забезпечення з вечері 28.08.2014 р.

З довідки-розрахунку ОСОБА_8 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_3 від 4.09.2015 року за №746 вбачається, що грошове забезпечення складає 37068,74 грн., продовольче забезпечення – 652,84грн., а разом – 37721,58грн.

Наказом начальника ОСОБА_8 від 04.09.2015 №208 (по стройовій частині) ОСОБА_5, у зв’язку з небажанням продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів, знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу ОСОБА_8.

Відповідно до положень ст.ст. 509, 525, 615 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 1 «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачений обов'язок громадян, яких відраховано з військових навчальних закладів Збройних Сил України через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, відшкодувати витрати, пов’язані з їх утриманням відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 8 Порядку, сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони.

Відповідач, всупереч вимогам ст. 526 ЦК України порушив умови контракту та відповідно до ст.623 цього Кодексу повинен відшкодувати збитки. Збитками в цьому випадку є витрати, понесені на навчання та утримання відповідача у військовому навчальному закладі, які понесені державою.

Спір правильно вирішено в порядку цивільного судочинства, оскільки він стосується відшкодування вартості навчання особою, яку звільнено з військової служби через розірвання контракту.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про підставність позову про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в ОСОБА_8 за період з 28.08.2014 по 4.09.2015р.в сумі 37 721 грн. 58 коп.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст, 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14 травня 2018 року.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді Крайник Н.П.

ОСОБА_9