Постанова № 73963465, 10.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1327/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання незаконним акту, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 №00041771306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 560 448 грн 75 коп. та визнати незаконним Акт перевірки від 12.07.2016 №6954/26-52-13-06/НОМЕР_1.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки, оскільки вони є надуманими та необґрунтованими, так як він не укладав договору купівлі-продажу цінних паперів та не отримував доходу, а тому у нього не виникло обов'язку щодо декларування такого доходу і сплати податку на доходи з фізичних осіб. Позивач вважає Акт перевірки необґрунтованим та незаконним, висновки безпідставними, відтак податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі таких висновків, є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.08.2016 №00041771306.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в частині задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилався на те, що перевіркою встановлено отримання позивачем доходу у вигляді заборгованості перед ТОВ «Інтервіамонт» за укладеним договором купівлі-продажу цінних паперів, за яким минув строк позовної давності.

При цьому, податкова декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік позивачем не подавалась.

Оскільки позивачем отримано дохід у вигляді заборгованості за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності, що підлягає оподатковуванню у 2014 році в розмірі 2430980 грн, податок з доходів фізичних осіб не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету.

На підставі викладеного, відповідач вважає правомірними висновки перевірки щодо збільшення позивачу суми податку на доходи фізичних осіб, а спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду апеляційної інстанції не надано.

10 травня 2018 року представником позивача ОСОБА_4 через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки 10.05.2018 представник позивача ОСОБА_4 буде приймати участь в іншому судовому засіданні в Верховному Суді.

Однак, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не є обов'язковою, колегія суддів відповідно до частини другої статті 313 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Відповідно до частини першої ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним Акту перевірки від 12.07.2016 №6954/26-52-13-06/НОМЕР_1, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі вимог підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 09.06.2016 №395 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_3 з питань отримання доходу у вигляді заборгованості перед ТОВ «Інтервіамонт» (код ЄДРПОУ 34794214) за укладеним договором купівлі-продажу цінних паперів №Б250-1 від 18.03.2011, за якою минув строк позовної давності та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт перевірки від 12.07.2016 №6954/26-52-13-06/НОМЕР_1 (а.с. 8-16).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено обсяги оподаткованого доходу за перевіряємий період на загальну суму 2 430 980 грн та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 413 023 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 №0041771306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 516448 грн 75 коп. (а.с. 7).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що судовими рішеннями у цивільній справі №754/18119/13-ц встановлено та підтверджено, що заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Інтервіамонт» немає, оскільки останнім не доведено укладання та підписання між ними договору купівлі-продажу цінних паперів та акту приймання-передачі, відтак податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 №00041771306 підлягає скасуванню. При цьому, оскільки акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, тому позовні вимоги про визнання незаконним акту від 12.07.2016 №6954/26-52-13-06/НОМЕР_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Відповідно до положень пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

У відповідності до підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

При цьому, у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено безнадійну заборгованість як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до отриманої інформації від ТОВ «Інтервіамонт» (код ЄДРПОУ 34794214) фізичною особою ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б250-1 від 18.03.2011 з ТОВ «Інтервіамонт», відповідно до умов якого Продавець (ТОВ «Інтервіамонт») зобов'язується передати у власність Покупця (ОСОБА_3.), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери (а.с. 12).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що сума договору становить 2430980 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передача Продавцем Покупцю цінних паперів здійснюється безпосередньо Продавцем не пізніше 6 робочих днів з дати підписання Договору.

Згідно Акту перевірки від 12.07.2016 №6954/26-52-13-06/НОМЕР_1 ТОВ «Інтервіамонт» свої обов'язки виконав та передав ОСОБА_3 цінні папери у загальній кількості 3 штук, але остання грошові кошти у передбачений Договором строк не сплатила (а.с. 13).

Відтак, внаслідок невиконання ОСОБА_3 умов Договору у неї виникла заборгованість перед ТОВ «Інтервіамонт» у розмірі 2430980 грн.

На підставі викладеного, податковим органом зроблено висновок про те, що перевіркою правильності визначення об'єкту оподаткування та обчислення суми податку з доходів фізичних осіб встановлено, що ОСОБА_3 отримано дохід у вигляді заборгованості перед ТОВ «Інтервіамонт» за укладеним договором купівлі-продажу цінних паперів №Б250-1 від 18.03.2011, за якою минув строк позовної давності в загальній сумі 2 430 980 грн.

Однак, як зазначено а Акті перевірки, в порушення вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України позивачем не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інтервіамонт» звернулось до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа - ТОВ «Аверс-Сіті», про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, зокрема, що 18.03.2011 між ОСОБА_3 та ТОВ «Інтервіамонт» був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № Б250-1, відповідно до умов якого Товариство зобов'язалося передати у власність відповідача, а останній - прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери (прості векселі). При цьому, ТОВ «Інтервіамонт» передав цінні папери у загальній кількості 3 штук, однак ОСОБА_3 грошові кошти у передбачений Договором строк не сплатила.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.07.2016 у цивільній справі №754/18119/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.11.2016, у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтервіамонт» відмовлено (а.с. 17-25).

Так, зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не укладали та не підписували з ТОВ «Інтервіамонт» ані Договорів купівлі-продажу цінних паперів, ані Актів приймання-передачі цінних паперів у тій формі та на тих умовах, що визначені у позовній заяві.

У своїх нотаріально посвідчених заявах від 07.05.2014, поданих до суду, відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_6.) вказують про те, що не укладали та не підписували з ТОВ «Інтервіамонт» Договори купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 та Акти приймання-передачі цінних паперів від 18.03.2011, при цьому підписи на вказаних документах від їх імені виконані невідомим особами без наявності на те волевиявлення відповідачів.

Для перевірки вказаних відомостей судом призначались судово-почеркознавча та судово-технічна експертизи, але жодна із них проведена не була. На виконання вимог експерта судом неодноразово витребовувалися документи, зокрема, оригінали договорів від 18.03.2011 та актів приймання-передачі від 18.03.2011, але в установлений експертами строк вказані документи, що знаходяться у розпорядженні ТОВ «Інтервіамонт», на дослідження експертам надані не були, що позбавило експертів можливості провести відповідне дослідження. Відтак, у зв'язку з невиконанням вимог експерта до суду направлено повідомлення від 24.02.2016 про неможливість надання висновку комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів.

Враховуючи наведене, суд під час вирішення справи №754/18119/13-ц дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованості ОСОБА_3 перед ТОВ «Інтервіамонт» немає, оскільки останнім не доведено укладання та підписання між ними договору купівлі-продажу цінних паперів та акту приймання-передачі.

Відтак, відповідачем у порядку, визначеному частиною другою статті 77 КАС України не доведено, що позивач отримав дохід від купівлі-продажу цінних паперів за договором від 18.03.2011 №Б25-1, та у нього наявний обов'язок щодо його оплати.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 25.08.2016 №00041771306, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 15 травня 2018 року.