Постанова № 73963295, 14.05.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2018 року справа № 808/3069/17 головуючий суддя І інстанції - Конишева О.В.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі № 808/3069/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерії Валеріївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра і гарантія", Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерії Валеріївни (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.01.2017 року, індексний номер 18621183, щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року було відкрито провадження у адміністративній справі № 808/3069/17.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року клопотання представника Приватного нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерії Валеріївни (69035, АДРЕСА_1) про закриття провадження у справі задоволено.

Закрито провадження у справі.

Повернуто ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 100 грн., який сплачено 10.10. 2017 на підставі квитанції №6 та судовий збір у сумі 540 грн., який сплачено 17.10. 2017 на підставі квитанції №0.0.871914824.1 на загальну суму 640 грн. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Запорізькій області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначену ухвалу про закриття провадження у справі як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що даний спір виник у зв'язку із здійсненням відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та є публічно-правовим, оскільки дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень. Наявність у справі серед інших доказів договору іпотеки не свідчить про пов'язаність спірних правовідносин із невиконанням умов цивільно-правової угоди, оскільки такий договір відповідно до норм статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» може розглядатися як підстава для державної реєстрації прав.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив останню залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. Зауважено, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин та має вирішуватися судами за правилами ЦПК України, оскільки в даному випадку має бути вирішено питання щодо належності способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що застосований іпотекодержателем, належності порядку набуття останнім такого права за укладеними договорами та в подальшому набуття ним права власності на нерухоме майно, про що прийняте оскаржуване рішення та вчинено реєстраційні дії реєстратором.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 13 лютого 2008 року було підписано кредитний договір № КР-07/Ф, відповідно до умов якого, банк зобов'язаний був надати грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 65 000,00 (шістдесят п'ять тисяч) доларів США, на строк до 12.02.2028.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між позивачем та ВАТ ВТБ БАНК» укладено договір іпотеки від 13.02.2008 № 01, відповідно до умов якого в іпотеку передано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2.

24.12.2012 року між ПАТ «ВТБ Банк», що є правонаступником ВАТ «ВТБ Банк» та TOB "КРЕДЕКС ФІНАНС» було укладено договір про відступлення права вимоги № 241212ІВ відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором № КР-07/Ф від 13.02.2008 року та договором іпотеки № 01 від 13.02.2008 перейшло до TOB «КРЕДЕКС ФІНАНС».

Крім того, 17.02.2014 між TOB «КРЕДЕКС ФІНАНС» та TOB «Фінансова компанія Довіра та Гарантія» також було укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами, відповідно до якого право вимоги за вказаними вище кредитним договором та договором іпотеки перейшло до TOB Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

В подальшому, TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан Валерії Валеріївни із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок.

За наслідками розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, відповідачем прийнято рішення від 16.01.2017 року за номером 18621183, про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна державним реєстратором внесено відповідний запис про державну реєстрацію права власності за TOB «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», на підставі договору іпотеки від 13.02.2008 № 01, посвідченого Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гришиною В.І.

Незгода позивача з діями відповідача щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, оформленої рішенням від 16.01.2017 року, індексний номер 18621183, і було предметом судового розгляду.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки реєстраційні дії здійснено на основі юридичних фактів, щодо яких існує або може існувати спір про цивільне право, то захист таких прав має здійснюватися за правилами цивільного судочинства. В межах вирішення такого спору можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на нерухоме майно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції до 15.12.2017 року) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Так, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що іпотекодержателем була порушена процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, що існує мораторій на стягнення майна наданого як забезпечення кредиту, крім того, станом на 16.01.2017 маються заборони на відчуження майна позивача у вигляді арештів, які були чинними на час реєстраційної дії.

Таким чином, з установлених фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третіми особами) у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - житлового будинку позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року (справа № 815/6956/15).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року у справі № 808/3069/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі у відповідності до приписів ст. ст. 328,329 КАС України.

Постанову підписано складом суду 14 травня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко