Рішення № 73962313, 08.05.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2018 р. справа №818/1466/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Бикової Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1466/18

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2018 №UA805180/2018/000004/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2018/00012. Свої вимоги мотивує тим, що 09.02.2018 ним було подано до митного оформлення митну декларацію стосовно придбаного ним у нерезидента автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2015 року випуску, вартість якого було визначено декларантом за ціною угоди в розмірі 5500 доларів США. Проте, 12.09.2018 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості та картку відмови у митному оформленні, згідно з якими вартість автомобіля, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) в розмірі 8900 доларів США. Підставами коригування митної вартості відповідачем вказано, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально, не надано копію митної декларації країни відправлення та платіжне доручення на транспортування товару. На думку позивача, декларантом було подано всі необхідні документи, які належним чином були оформлені та містили необхідну інформацію про вартість товару. Жодні розбіжності щодо вартості товару в даних документах були відсутні.

Сумська митниця ДФС, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що в процесі зазначеної перевірки заявлених декларантом позивача у митній декларації відомостей щодо імпортованого товару встановлено необ'єктивність та недостатність документального підтвердження використаних декларантом даних в наданих до митного оформлення документах, зокрема в порушення вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України разом із МД до митниці не надано документів, що підтверджували б вартість перевезення імпортованого товару на митну територію України, та документів, що підтверджували б розмір договірної вартості автомобіля відчужувачеві (платіжний документ про сплату вартості та/або декларація країни відправлення). Тому оскаржуване рішення є правомірним.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача Бикова Р.Ю. позов не визнала, з підстав, викладених у письмовому відгуку на позов.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 26.01.2018 ОСОБА_1, згідно угоди №1357132 від 26.01.2018 про перехід права власності на механічний транспортний засіб, складеної та посвідченої Агентством обслуговування Міністерства внутрішніх справ Грузії, придбав на території Грузії автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2015 року випуску, вартістю 5500 доларів США. На підставі укладеної угоди компетентними органами Грузії йому було видано Свідоцтво автотранспортного засобу НОМЕР_1 від 26.01.2018 із зазначенням транзитного номеру автомобіля та кінцевого терміну доставки в Україну. Транспортування придбаного автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT до України здійснювалось ОСОБА_1 самостійно шляхом його перевезення морським паромом з м. Батум (Грузія) до м. Черноморськ (Одеська митниця), що підтверджується рахунком-фактурою від 31.01.2018 №133Б. При цьому, ОСОБА_1 супроводжував даний автомобіль на паромі, їдучи в каюті.

04 лютого 2018 року вказаний автомобіль ввезено в Україну та доставлено в Сумську митницю ДФС для митного оформлення.

09 лютого 2018 року декларантом ОСОБА_1 подано до митного оформлення митну декларацію (далі по тексту - МД) №UА805180/2018/002454, згідно якої вартість автомобіля визначена декларантом за ціною угоди на підставі примірника даної угоди, що відповідало реальній ціні даного правочину.

Крім самої МД до митного оформлення були подані також і інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме: угода №1357132 від 26.01.2018, свідоцтво автотранспортного засобу НОМЕР_1 від 26.01.2018, рахунок-фактура №133Б від 31.01.2018 про вартість транспортування, висновок експертного дослідження №19/5946/719 від 09.02.2018, сертифікат відповідності №UА008.03639-18 від 06.02.2018р. За результатом проведеного митного контролю митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів товарів від 12.02.2018 №UA805180/2018/000004/1 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2018/00012. Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи. Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, підставою коригування митної вартості відповідачем вказано, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Також митниця, посилаючись на статтю 53 Митного кодексу України, направила позивачу запит про необхідність надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення. Тобто, в рішенні Сумської митниці ДФС взагалі не вказано в чому полягає необ'єктивність та недостатність поданих позивачем документів, а в запиті про надання додаткових документів не вказано які конкретно документи необхідно додатково надати.

При цьому, відповідач не бере до уваги всі подані позивачем разом з митною декларацією документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: угода №1357132 від 26.01.2018, свідоцтво автотранспортного засобу НОМЕР_1 від 26.01.2018, рахунок-фактура №133Б від 31.01.2018 про вартість транспортування, висновок експертного дослідження №19/5946/719 від 09.02.2018, сертифікат відповідності №UА008.03639-18 від 06.02.2018. Враховуючи викладене, суд вважає, що декларант позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до Митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а також витрати на транспортування вантажу від місця завантаження до перетину митного кордону України, тоді як митниця не довела, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1). Посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного суду, яка висловлена в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16. Крім того, суд зазначає, що застосований відповідачем метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів врегульований статтею 59 Митного кодексу України, якою встановлено наступне: 1. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. 2. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. 3. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. 4. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. 5. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. 6. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 - 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. 7. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість. Проте, Сумською митницею ДФС при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу була взята митна декларація, згідно якої вартість операції визначена не за ціною договору (метод №1), а за резервним методом №6. На думку суду, таке визначення відповідачем митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів суперечить змісту статті 59 Митного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Сумська митниця ДФС, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 12.02.2018 №UA805180/2018/000004/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2018/00012. Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 12.02.2018 №UA805180/2018/000004/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2018/00012.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення виготовлений 14.05.2018.