Постанова № 73962235, 10.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1466/18 Справа № 175/3613/17 Головуючий у 1 й інстанції - Ребров С. О. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Максюти Ж.І., Пищиди М.М.

при секретарі - Кравцовій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Приватного підприємства «АНСІ» до ОСОБА_2, Державного реєстратора Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області - Сухляк Тетяни Геннадіївни про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «АНСІ»

на ухвалу судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року позовну заяву Приватного підприємства «АНСІ» до ОСОБА_2, Державного реєстратора Дібровської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області - Сухляк Тетяни Геннадіївни про витруювання майна з чужого незаконного володіння та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - повернуто позивачеві для подання до належного суду (а.с.109).

В апеляційній скарзі ПП «АНСІ» посилаючись на незаконність ухвали судді, порушення норм процесуального права, ставить питання про її скасування і передачу питання на новий розгляд до суду 1 інстанції (а.с.113-115).

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді - скасувати, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суддя виходив із того, що вищезазначена позовна заява підлягає розгляду за правилами визначеними положеннями ст.109 ЦПК України (у редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), а тому повернув позов позивачу, роз'яснивши про необхідність звернення до належного суду.

Однак із вказаними висновками судді 1 інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст. 114 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення ухвали), позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. п. 42, 43 Постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року №3, виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо пред'явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об'єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, предметами спору є майно, що за територіальністю відноситься до різних районів міста Дніпра та Дніпропетровської області, а саме:

1) ринок по АДРЕСА_1, що за територіальністю відноситься до Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпра;

2) будівлі підприємства торгівлі з продажу продовольчих і непродовольчих товарів по АДРЕСА_2, що за територіальністю відноситься до Самарського району міста Дніпра;

3) молокозавод по АДРЕСА_3

області, що за територіальністю відноситься до Петриківського району Дніпропетровської області;

4) база відпочинку по АДРЕСА_4,

5) комплекс по переробці сільськогосподарської продукції на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Тобто з даного переліку вбачається, що частина нерухомого майна п. п. 4, 5 знаходиться у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області, а тому колегія суддів вважає хибним висновок судді першої інстанції про те, що дана справа підлягає розгляду за місцем знаходження відповідача, оскільки при вирішенні питання підсудності позову, яке підпадає під правила виключної підсудності, регламентоване ст.114 ЦПК України, загальне правило підсудності за положеннями ст.109 ЦПК України не застосовується.

Таким чином, ухвала судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи до суду 1 інстанції для продовження розгляду та вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 259, 367,368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року - скасувати і направити справу до суду 1 інстанції для продовження розгляду та вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: