Рішення № 73959866, 08.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 447/135/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Львів

11 год. 46 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради Львівської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради Львівської області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, просив визнати дії управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради Львівської області щодо не встановлення правового статусу «Інваліда війни» та невидачі посвідчення «Інваліда війни» ОСОБА_1 протиправними, зобов'язати відповідача встановити позивачу правовий статус «Інваліда війни» та видати посвідчення «Інваліда війни».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період аварії на Чорнобильській АЕС позивач працював водієм в Прип'ятському АТП-31015, та його було залучено в склад формувань Цивільної оборони в період з 26.04.1986 року по 07.07.1986 року. Приймаючи участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач отримав дозу опромінення та захворювання, пов'язані з відповідними роботами, що стало причиною його інвалідності. Враховуючи вимоги п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач вважав, що має право на надання статусу інваліда війни, та 05.12.2017 року звернувся до управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради Львівської області з відповідною заявою, до якої долучив довідку МСЕК. Листом від 09.01.2018 року відповідач відмовив позивачу у наданні статусу «Інвалід війни» посилаючись на те, що встановлення такого статусу на підставі доданої довідки МСЕК чинним законодавством не передбачено. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 16.01.2018 року справу № 447/135/18 за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради Львівської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, направлено за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2018 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з викликом сторін.

13.03.2018 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду від управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради Львівської області надійшов відзив проти адміністративного позову, у якому відповідач не заперечує факту статусу позивача як ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС та те, що встановлення позивачу інвалідності 3 групи пов'язано із захворюваннями, пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Однак, відповідач зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів його участі у формуваннях Цивільної оборони, відтак, вважає відмову позивачу в отриманні статусу інваліда війни та видачі йому посвідчення інваліда війни правомірною. Крім того, відповідач вказав, що надання статусу інваліда війни належить до виключної компетенції управління соціального захисту населення, а не до компетенції суду, відтак, просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

03.04.2018 року на адресу Львівського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що доказів його участі у формуванням Цивільної оборони, ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС більш ніж достатньо, що підтверджується довідками та документами, долученими до матеріалів справи, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання Львівського окружного адміністративного суду 08.05.2018 року з'явився позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, які доводи, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, підтримали в повному обсязі, просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Суд заслухав пояснення позивача та його представника, дослідив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

Копією посвідчення Серії НОМЕР_2 (категорія 1) від 30.10.2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.37).

Копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.08.2017 року Серії 12ААА № 383273 (а.с.38) та копією експертного заключення № 2958 (а.с.19) підтверджується, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, причиною інвалідності є виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

05.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради Львівської області із заявою, в якій просив встановити йому статус «інваліда війни» та видати посвідчення «інваліда війни».

Листом від 09.01.2018 року № 02-2/48 управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради Львівської області повідомило позивача, що встановлення правового статусу «інваліда війни» на підставі довідки МСЕК від 10.08.2017 року серії 12ААА № 383273, в якій причиною інвалідності зазначено роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, чинним законодавством не передбачено.

Позивач вважаючи вказані дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Стаття 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, статус інваліда війни може бути наданий особі, яка залучалась до складу формувань Цивільної оборони та яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Стаття 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлює, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 (далі - Положення).

Згідно з п. 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни - інвалід».

Згідно з абз. 2 п. 7 Положення «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до п. 10 Положення «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що Положення визначає підставу для отримання посвідчення інваліда війни наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а уповноваженою особою щодо видачі останнього є органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Тобто, необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Долучені до матеріалів справи письмові докази підтверджують, що згідно з інформаційною довідкою Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2017 року, адресованою ОСОБА_1, формування Цивільної оборони, у тому числі невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих, а тому громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони (а.с.18).

Факт того, що ОСОБА_1 працював у Прип'ятському АТП № 31015 (м. Прип'ять) та в період з 26.04.1986 року по 07.07.1986 року приймав активну участь у роботах служби Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджено відповідними довідками та іншими копіями документів, що долучені до матеріалів справи (а.с.20-38).

Чинне на момент аварії на Чорнобильській АЕС законодавство з питань Цивільної оборони, зокрема Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 року № 201-78; накази заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 року № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 року № 92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (Сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року № 01, від 30.04.1986 року № 02, від 04.05.1986 року № 16, від 19.05.1986 року № 52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.

При цьому жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони.

На переконання суду, факт залучення до складу формувань Цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС, на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях до складу Цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення.

Враховуючи викладене, особа, інвалідність якої пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і яка залучена до складу формувань Цивільної оборони у вказаний період, за наявності відповідних документів, що підтверджують право на отримання статусу інваліда війни, має право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Наведеним вище підтверджено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а отже має право на встановлення статусу інваліда війни із видачею посвідчення інваліда війни.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради Львівської області у встановленні статусу позивачу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення є протиправною, що є підставою для зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії.

Стосовно посилань відповідача на те, що надання статусу інваліда війни належить до виключної компетенції управління соціального захисту населення, а не до компетенції суду, суд зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки при зверненні до відповідача позивачем було надано всі необхідні документи, необхідні для надання статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, та у відповідача законодавчо не передбачено повноважень діяти на власний розсуд у такій ситуації, однак, відповідачем не вчинено дій щодо надання особі статусу інваліда війни та видачі посвідчення, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, не довів правомірність своєї відмови у встановленні статусу позивачу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач станом на час звернення до суду з даним позовом був звільнений від їх сплати в установленому порядку, а ст.139 КАС України не передбачено їх стягнення в цьому випадку.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 294, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати дії управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради Львівської області щодо не встановлення правового статусу «Інваліда війни» та невидачі позивачу посвідчення інваліда війни - протиправними.

3. Зобов'язати управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради Львівської області (81652, Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Чорновола, 7; ЄДРПОУ 26483846) встановити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) правовий статус «Інвалід війни» щодо позивача та видати йому посвідчення «Інвалід війни».

4. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2018 року.

Суддя Качур Р.П.