Рішення № 73959505, 15.05.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року справа № 811/993/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - Управління) (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Панчівська сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області (далі - Рада)) про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з заявою до відповідача про зобов'язання надати дозвіл на виготовлення технічної документації щодо виділення земельної частки (паю) для ведення товарного селянського господарства.

Водночас, просив затвердити технічну документацію щодо виділення земельної частки (паю) (а.с.31).

У позовній заяві та уточнені до неї зазначає, що Управління відмовило у наданні згаданого дозволу на підставі, яка не передбачена законом.

Стверджує, що право на земельну частку (пай) визнано судом.

Управління заперечило стосовно позову, подавши відзив на нього (а.с.24-26).

Зазначило, що суд не зобов'язував його передавати у власність позивача земельну ділянку.

Третя особа не надіслала до суду пояснень (а.с.21).

28 березня 2018 року суд прийняв ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.2-3).

Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.

Так, 25 лютого 2000 року ОСОБА_1 отримав сертифікат на право на земельну частку (пай), як член КСП Агрофірми «Панчеве» Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (далі - Фірма) (а.с.9).

Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 27 жовтня 2017 року зобов'язано Новомиргородку районну державну адміністрацію Кіровоградської області (далі - Адміністрація), Раду виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 6,07 умовних кадастрових гектарів на території Ради, яка належить йому на підставі сертифікату про право на земельну частку (пай) і перебуває у колективній власності Фірми (а.с.10-11).

Постанова суду набрала законної сили 19 січня 2018 року (а.с.35-37).

18 грудня 2017 року Рада надала висновок №11, яким погодила надання земельної ділянки із земель резервного фонду (а.с.12-13).

13 лютого 2018 року Адміністрація відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, пояснивши, що земельна ділянка належить до земель державної власності, розпорядником якої є Управління (а.с.14).

21 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Управління про на дання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 6,07 га на території Ради у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.15).

20 березня 2018 року (у місячний строк) Управління прийняло рішення, яким відмовило у задоволенні заяви (а.с.16).

Так, відповідач зазначив, що рішення суду не зобов'язує його вчиняти жодні дії.

ОСОБА_1 не надав доказів звернення до Управління з заявою про затвердження проекту землеустрою.

Водночас, матеріали справи не містять доказів і його виготовлення.

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, позивач оскаржує не бездіяльність Управління стосовно виконання судового рішення, а розгляд заяви про надання певного дозволу.

Судовим рішенням визнано за ОСОБА_1 право на отримання у власність земельної ділянки.

Рада погодила місцезнаходження земельної ділянки (землі резерву, що відносяться до земель державної власності).

Приписами частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, є Управління.

Це встановлено приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України.

Проаналізувавши ці норми права, суд зробив висновок, що відмова Управління у наданні дозволу не ґрунтується на приписах закону і має юридичне значення, оскільки прийнята в межах строку, який встановлено законом (місячний строк).

У позивача не виникло право замовити проект землеустрою внаслідок бездіяльності відповідача щодо несвоєчасності розгляду звернення.

Фактично відповідач відмовився розглядати заяву, вважаючи, що його змушують виконати судове рішення, яке ні до чого не зобов'язувало.

А тому, оскаржене рішення порушує право ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки.

Земельна ділянка, яку прагне отримати у власність позивач, не обтяжена жодним сервітутом, а її розмір встановлено судом.

Відповідач не надав доказів, які б спростували такий факт.

Отже, оскаржене рішення Управління прийнято не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Це ж є ознакою його протиправності відповідно до припису пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України.

Таким чином, суд зобов'язує Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1

За таких обставин суд не вправі зобов'язувати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд позбавлений права зобов'язати Управління затвердити проект землеустрою, оскільки позивач не надав доказів звернення з таким клопотанням до нього.

Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позов належить задовільнити частково.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області від 20 березня 2018 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо виділення земельної частки (паю) у власність на підставі заяви від 21 лютого 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо виділення земельної частки (паю) у власність для ведення особистого селянського господарства від 21 лютого 2018 року.

В іншій частині позову відмовити у задоволенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. Брегей