Рішення № 73954923, 15.05.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2018 року м. ЧернігівСправа №927/251/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/251/18, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021

фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005

До відповідача: Квартирно - експлуатаційного відділу м.Чернігова

вул. В. Дрозда, 19, м. Чернігів, 14007

Про стягнення 1742512,03 грн.

За участю:

Представника позивача: Кулик Н.Д., довіреність №007.1Др-3-0318 від 13.03.2018

Представника відповідача: Антоненко Н.В., довіреність №246 від 29.01.2018, представник

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" подано позов до Квартирно - експлуатаційного відділу м.Чернігова про стягнення 1724464,22 грн боргу; 16063,50 грн пені та 1984,31 грн трьох відсотків річних.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018.

Також позивачем подано письмове клопотання №Crz 007.1-СК2523/1-0318 від 27.03.2018 про повернення судового збору в розмірі 10,54 грн, сплаченого згідно з платіжним дорученням №709 від 22.03.2018, у зв'язку з переплатою вказаної суми.

Ухвалою суду від 29.03.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.04.2018 о 11:30.

У поданому відзиві на позов №905 відповідач підтверджує наявність заборгованості за поставлений у лютому 2018 природний газ у розмірі 1724464,22 грн, а також зазначає, що розмір пені, визначений позивачем у позовній заяві в сумі 16063,50 грн, є надмірно великим і її стягнення може спричинити ускладнення фінансового стану відповідача. КЕВ м. Чернігів, як бюджетна установа, внесена до реєстру неприбуткових організацій з 11.02.2008, згідно з Законом України "Про джерела фінансування органів державної влади" та Бюджетним кодексом України фінансується виключно за кошти Державного бюджету України в межах, передбачених Законом України "Про державний бюджет" на відповідний рік. Враховуючи незначний період прострочки, часткову оплату вартості спожитого природного газу, а також те, що сплата пені в повному обсязі може спричинити ускладнення фінансового стану, відповідач просить суд зменшити суму нарахованої за спірним договором пені на 90%.

Позивач, у відповіді на позов №Crz007.1-СК-3567-0418 зазначає, що клопотання відповідача про зменшення суми нарахованої за спірним договором пені на 90% є необґрунтованим з огляду на приписи ст. 233 Господарського кодексу України та є засобом для уникнення відповідальності, оскільки підписуючи спірний договір відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору. Крім того, позивач вказує на те, що внаслідок несвоєчасного розрахунку споживачів за поставлений природний газ, позивач сам не в змозі вчасно розраховуватись та постійно сплачує штрафні санкції за придбаний природний газ для забезпечення постачання населенню, бюджетним установам та організаціям, промисловим підприємствам, а також за надання іншим юридичним особам послуг з постачання природного газу на території Чернігівської області.

У поданих додаткових поясненнях №Crz007.1-СК-3755-0418 позивач вказує на те, що віднесення відповідача до бюджетних установ та неприбуткових організацій не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання та зменшення нарахованої пені. Посилання відповідача на ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, якими передбачено можливість зменшення штрафних санкцій є безпідставним, оскільки заявлені до стягнення суми штрафних санкцій значно менші у порівнянні з сумою боргу і тому вказані норми застосуванню не підлягають.

Ухвалою суду від 24.04.2018 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2018 року о 10:30.

У судовому засіданні 15.05.2018 розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача виклала позовні вимоги та клопотання про повернення судового збору в розмірі 10,54 грн, у зв'язку з переплатою вказаної суми.

Представник відповідача підтвердила наявність основного боргу у розмірі 1724464,22 грн за поставлений у лютому 2018 природний газ та посилаючись на часткову сплату боргу просила зменшити суму нарахованої за спірним договором пені на 90%, у зв'язку з складним фінансовим станом.

Щодо зменшення розміру нарахованої пені представник позивача заперечувала.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

17.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів (споживач) було укладено Договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18.

Відповідно до п. 1.1. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018, постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, 09120000-6 - Газове паливо (Природний газ) (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 16,940 тис.куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях: січень - 14,940; лютий - 1,000; березень - 1,000 (п.1.2.,1.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018).

Згідно з п. 11.1., 11.4. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Припинення чи розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставі та в порядку встановлених чинним законодавством України та Договором.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018 по своїй правовій природі є договором поставки. Доказів припинення чи розірвання договору в порядку, передбаченому п. 11.4. договору, сторони суду не надали.

Пунктами 11.5.,11.6. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018 передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін шляхом укладення додаткової угоди. Будь-які зміни та доповнення до цього договору, внесені належним чином, є його невід'ємними частинами.

Додатковою угодою щодо зміни ціни від 14.02.2018 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018, сторони виклали п. 3.2. договору у наступній редакції: ціна з 01.02.2018 за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 10826,64 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 2.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018 передбачено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

Згідно з п. 2.9. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

2.9.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника у письмовій формі або з використанням електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу.

Як встановлено судом, з урахуванням додаткової угоди щодо зміни ціни від 14.02.2018 до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018, ціна з 01.02.2018 за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить: 10826,64 грн за 1000 куб.м., в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до 3.5. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.4. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018, постачальником (позивачем) передано у власність споживача (відповідача) у лютому 2018 природного газу в обсязі 176,737 тис.куб.м. на загальну суму 1913467,87 грн, що підтверджується актом №ЧРЗ00003458 приймання-передачі природного газу по договору на постачання природного газу, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, копія якого додано до матеріалів справи (а.с.18).

Відповідач щодо обсягу та вартості отриманого газу не заперечував.

Пунктами 4.1., 4.2.1., 4.2.3., 4.3. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018 визначено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% вартості запланованого обсягу газу сплачується протягом місяця постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Отже, за поставлений у лютому 2018 року природний газ, відповідач зобов'язаний був розрахуватись шляхом сплати 100% вартості запланованого обсягу газу протягом місяця постачання, тобто протягом лютого 2018 року. Остаточний розрахунок - по 12.03.2018 включно, оскільки 9, 10 та 11 березня 2018 є вихідними днями.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений природний газ по договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018 розрахувався частково, сплативши 189003,65 грн, що підтверджується платіжним дорученням №47 від 18.01.2018, призначення платежу: опл. за природн.газ; акт прийм-передачі №ЧРЗ00000003 від 18.01.18, дог.№41АBCrz4-18 від 17.01.2018 та банківською випискою по рахунку за 22.01.2018, копії яких додано до матеріалів справи.

Пунктом 4.5. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018 передбачено, що у разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

З поданих сторонами документів вбачається, що сплачені відповідачем кошти у сумі 189003,65 грн були зараховані позивачем в рахунок оплати поставленого в лютому 2018 природного газу.

З урахуванням здійсненої відповідачем оплати, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений в лютому 2018 природний газ становить 1724464,22 грн, що підтверджується також розрахунком заборгованості позивача (а.с.10).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 16063,50 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого у лютому 2018 природного газу за період з 14.03.2018 по 23.03.2018.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством.

Відповідно до п.6.2.1. договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості поставленого у лютому 2018 природного газу, тому вимоги позивача щодо стягнення 16063,50 грн пені за період з 14.03.2018 по 23.03.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1984,31 грн за період з 13.03.2018 по 26.03.2018.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого у лютому 2018 природного газу, тому суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних є правомірними та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме: 1984,31 грн за період з 13.03.2018 по 26.03.2018.

Клопотання відповідача про зменшення суми пені до 90 % задоволенню не підлягає з наступних підстав:

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна норма міститься в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати за поставлений у лютому 2018 природний газ по договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АBCrz4-18 від 17.01.2018, а також відповідач не надав доказів та не довів, що розмір пені є надмірно великим порівняно із збитками кредитора.

Посилання відповідача на те, що він є бюджетною установою та фінансується виключно за кошти Державного бюджету України не може бути взято судом до уваги, як підстава для зменшення суми пені, оскільки частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 3 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною другою статті 617 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Таким чином, дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений природний газ є порушенням положень договору та норм чинного законодавства, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.546,549,625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений у лютому 2018 природний газ своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 1724464,22 грн боргу; 16063,50 грн пені та 1984,31 грн трьох відсотків річних.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 26137,68 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Згідно з ч.1,2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового забору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

При зазначеній ціні даного позову 1742512,03 грн, позивач зобов'язаний був сплатити 26137,68 грн судового збору.

Як вбачається із поданих до позовної заяви доказів про сплату судового збору, позивачем згідно з платіжним дорученням №709 від 22.03.2018 за подання позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області, сплачено судовий збір у розмірі 26148,22 грн, у зв'язку з чим переплата судового збору складає 10,54 грн.

Оскільки, позивачем при зверненні до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою майнового характеру про стягнення 1742512,03 грн, було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому клопотання позивача про повернення судового в розмірі 10,54 грн, сплаченого згідно з платіжним дорученням №709 від 22.03.2018, у зв'язку з переплатою вказаної суми, підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір у сумі 10,54 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням №709 від 22.03.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/251/18 Господарського суду Чернігівської області.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4,7 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені відмовити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (код 39576385) до Квартирно - експлуатаційного відділу м.Чернігова, вул. В. Дрозда, 19, м.Чернігів, 14007 (код 08351733) про стягнення 1742512,03 грн задовольнити повністю.

3. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м.Чернігова, вул. В. Дрозда, 19, м.Чернігів, 14007 (код 08351733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (код 39576385) 1724464,22 грн боргу; 16063,50 грн пені; 1984,31 грн трьох відсотків річних та 26137,68 грн судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (код 39576385) про повернення судового збору задовольнити.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", юридична адреса: вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021; фактична адреса: проспект Миру, 53, ІІІ поверх, м. Чернігів, 14005 (рахунок №26007924428558.980 в АБ «Укргазбанк» м. Київ, код банку 320478, код ЄДРПОУ 39576385) з Державного бюджету (рахунок №31217206783002, банк отримувача - ГУДКСУ у Чернігівській області, отримувач - УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030101, код банку 853592, код ЄДРПОУ 38054398) 10,54 грн надлишково сплаченого судового збору, згідно з платіжним дорученням №709 від 22.03.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/251/18 Господарського суду Чернігівської області.

7. Це рішення є підставою для повернення надлишково сплаченої суми судового збору з Державного бюджету.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 15.05.2018.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко