Рішення № 73954194, 10.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.05.2018Справа № 910/129/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Любченко М.О., за участю секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна»

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»

про стягнення збитків у розмірі 24 235,67 грн.

Представники учасників процесу:

від позивача: Кищук А.В.

від відповідача: Стасів В.І.

за участю спеціаліста: Гончарук М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про стягнення 24 235,67 грн. збитків, завданих у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Колоннейд Україна» на підставі договору №CAS0027550/CAS0023737 від 30.03.2015р. добровільного страхування автотранспорту, з огляду на настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як страховика транспортного засобу, водієм якого було вчинено дану дорожньо-транспортну пригоду. Обґрунтовуючи розмір позовних вимог, позивач посилався на звіт №125-05-15 від 29.05.2015р. вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТС Моторс» та рахунок-фактуру №13 від 01.06.2015р. Фізичної особи - підприємця Кривущенка Валерія Вікторовича про вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1.

Ухвалою від 23.01.2018р. відкрито провадження по справі №910/129/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.02.2018р. до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» на підставі звіту №12455 від 21.06.2015р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертум-Аве», було здійснено власний розрахунок розміру страхового відшкодування, який підлягав виплаті власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1. При цьому, відповідач наголосив, що розмір матеріального збитку, завданого власнику зазначеного транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, склав 13 712,33 грн. Враховуючи наведене, Товариством з додатковою відповідальністю Страховою компанією «Альфа-Гарант» було виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 12 712,33 грн. за вирахуванням франшизи в розмірі 1 000 грн. згідно полісу №АІ/5876703. Таким чином, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, внаслідок виконання зобов'язань перед позивачем в повному обсязі.

22.02.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна» заперечує проти обставин, викладених у відзиві на позовну заяву в частині визначення розміру збитків на підставі звіту №12455 від 21.06.2015р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертум-Аве», оскільки на думку позивача, при визначенні розміру шкоди, заподіяної у даному випадку власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, коефіцієнт фізичного зносу застосуванню не підлягає.

З метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення справи, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, ухвалою від 12.03.2018р. судом постановлено здійснювати розгляд справи №910/129/18 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження, призначено підготовче засідання на 30.03.2018р.

В підготовчому засіданні 30.03.2018р. судом оголошено перерву до 25.04.2018р., а 25.04.2018р. до 10.05.2018р.

Ухвалою від 26.04.2018р. Господарського суду міста Києва, з урахуванням того, що до предмету доказування у розглядуваній справі входить розмір шкоди, яку було завдано власнику автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 24.05.2015р., наявність або відсутність підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні розміру матеріального збитку, на підставі приписів ст.71 Господарського процесуального кодексу України, судом було викликано в судове засідання 10.05.2018р. суб'єктів оціночної діяльності ОСОБА_3 та ОСОБА_5 для надання пояснень стосовно обставин, зазначених ними у звітах №125-05-15 від 29.05.2015р. та №12455 від 21.06.2015р. відповідно.

Представник позивача в судове засідання 10.05.2018р. з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав, проти призначення по справі судової експертизи заперечив.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, питання про призначення судової експертизи поклав на розсуд суду, однак з приводу можливості її проведення висловив сумніви.

Оцінювач ОСОБА_3 в судове засідання 10.05.2018р. з'явився, надав усні пояснення стосовно обставин, зазначених ним у звіті №125-05-15 від 29.05.2015р. про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу. При цьому, вказаний спеціаліст зазначив, що вартість двох з десяти необхідних для проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу деталей у ремонтній калькуляції №125-05-15 від 04.06.2015р., яка долучена до звіту №125-05-15 від 29.05.2015р. про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТС Моторс» на замовлення позивача, була введена оцінювачем вручну з огляду на необхідність узгодження цін на запасні частини з офіційними ділерами, що не суперечить вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Оцінювач Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертум-Аве» ОСОБА_6 в судове засідання 10.05.2018р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. З метою повідомлення останнього про проведення судового засідання 10.05.2018р. ухвалу від 26.04.2018р. Господарського суду міста Києва було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертум-Аве» та складено відповідну телефонограму про виклик у судове засідання.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання та наявність письмової заяви учасників справи, з урахуванням положень ч.6 ст.183 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 10.05.2018р. судом було закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

Приймаючи до уваги, що за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, у судовому засіданні 10.05.2018р., після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено сторін про дату складання повного тексту судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст.979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

30.03.2015р. між Приватним акціонерним товариством «К'Ю БІ І Україна» (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань найменування змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна») (страховик), та Товариством з обмеженою відповідальністю, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон» (страхувальник) було укладено договір №CAS0027550/CAS0023737 добровільного страхування автотранспорту, предметом якого відповідно до п.п.4, 5, 6.3 є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема, транспортним засобом Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 та згідно якого страховик прийняв на себе зобов'язання, зокрема, компенсувати пошкодження транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, франшиза - нуль.

Строк дії договору погоджено між сторонами з 01.04.2015р. по 31.03.2016р. включно (п.1 договору №CAS0027550/CAS0023737 від 30.03.2015р.).

Відповідно до довідки №64374378 про дорожньо-транспортну пригоду 24.05.2015р. у м.Київ, на проспекті Генерала Ватутіна, №2-Т відбулась дорожньо-транспортна пригода (перекидання) за участю транспортних засобів 1. Богдан А09202, державний номер НОМЕР_2, що належав ОСОБА_8, під керуванням ОСОБА_9, 2. Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, який перебував у власності Товариства з обмеженою відповідальністю, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон», яким керувала ОСОБА_10, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась з огляду на порушення водієм транспортного засобу Богдан А09202, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_9 Правил дорожнього руху України. Вину останнього у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено постановою від 19.06.2015р. Дніпровського районного суду м.Києва у справі №755/11108/15-п.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, 24.05.2015р. представник страхувальника звернувся до позивача із повідомленням про настання страхового випадку по страхуванню автомобіля та відповідальності автовласників по договору №CAS0027550/CAS0023737 від 30.03.2015р. добровільного страхування автотранспорту.

Зі змісту звіту №125-05-15 від 29.05.2015р. про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТС Моторс» на замовлення позивача, та ремонтної калькуляції №125-05-15 від 04.06.2015р. (складеної за допомогою ліцензійного програмного забезпечення системи Audatex) вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, складає 36 707,46 грн. без урахування коефіцієнту фізичного зносу, який дорівнює Ез = 0. Вказаний звіт підписано виконавчим директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС Моторс» (сертифікат №15523/13 від 30.10.2013р. суб'єкта оціночної діяльності) та оцінювачем ОСОБА_3 (посвідчення НОМЕР_3 від 02.08.2013р. про підвищення кваліфікації оцінювача).

Також, до означеного звіту долучений акт технічного огляду колісного транспортного засобу від 29.05.2015р., в якому перелічені пошкодження автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.05.2015р., а саме: облицювання заднього бамперу, крило заднє праве, арка колісна задня права зовнішня, двері задні праві, ковпак колісний задній правий, непрямий правий кронштейн заднього бамперу; пошкодження, що не відносяться до даного випадку не зазначені; примітка - усунення перекосу задніх дверей. На вказаному акті містяться підписи оцінювача ОСОБА_3, водія транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 та аварійного комісара відповідача Павленка В.В.

Згідно рахунку-фактури №13 від 01.06.2015р. Фізичної особи - підприємця Кривущенка Валерія Вікторовича (станція технічного обслуговування) вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, становила 36 948 грн.

Як вбачається зі страхового акту №1500014249 від 12.06.2015р. підставою для визначення вартості матеріального збитку, спричиненого транспортному засобу страхувальника, був саме рахунок-фактура №13 від 01.06.2015р. Фізичної особи - підприємця Кривущенка Валерія Вікторовича. Згідно вказаного страхового акту страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 36 948 грн.

Позивач на виконання умов договору №CAS0027550/CAS0023737 від 30.03.2015р., перерахував на рахунок Фізичної особи - підприємця Кривущенка Валерія Вікторовича 36 948 грн., що підтверджується платіжним дорученням №000037723 від 16.06.2015р.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, позивачем були понесені витрати на виплату страхового відшкодування на суму 36 948 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Тех Сервіс Моторс», за дорученням позивача, звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» із регресною вимогою №R/L19261 від 09.03.2016р. про виплату страхового відшкодування, яка була отримання останнім 21.03.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0306209542708.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено власний розрахунок вартості ремонту транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, яка відповідно до звіту №12455 від 21.06.2015р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертум-Аве» (сертифікат №313/15 від 10.04.2015р. суб'єкта оціночної діяльності) та підписаного оцінювачем ОСОБА_6 (посвідчення НОМЕР_4 від 09.04.2014р. про підвищення кваліфікації оцінювача), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу Ез = 0,626 склала 13 712,33 грн. (з урахуванням податку на додану вартість на матеріали та складові, які необхідні для ремонту).

При цьому, у звіті №12455 від 21.06.2015р. про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, міститься акт технічного стану вказаного автомобіля від 29.05.2015р., в якому перелічені пошкодження автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.05.2015р., а саме: двері праві деформація, бік правий деформація, зовнішня арка права деформація, ковпак колеса правий тріщина, бампер правий деформація, направляюча бампера права; визначені пошкодження, що не відносяться до даного випадку: пошкодження лакофарбового покриття заднього бамперу, пошкодження лакофарбового покриття переднього бамперу, фара задня права подряпини. На вказаному акті містяться підписи аварійного комісара Павленко В.В. та водія транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1.

До вищевказаного звіту також долучена ремонтна калькуляція №12455 від 04.10.2015р. (складена за допомогою ліцензійного програмного забезпечення системи Audatex), згідно якої вартість ремонту транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 визначена у сумі 19 305,77 грн. з урахуванням податку на додану вартість на запасні частини).

На підставі вищеперелічених документів відповідачем складено страховий акт №ЦВ/15/0861 від 18.04.2016р., з якого вбачається, що останнім визначено розмір вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, на підставі звіту №12455 від 21.06.2015р. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 0,626) та за вирахуванням франшизи у розмірі 1 000 грн. згідно полісу №АІ/5876703 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв'язку з чим прийнято рішення про виплату позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 12 712,33 грн.

Листом №12/1392 від 21.04.2016р. Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» повідомило позивача про проведення власного розрахунку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого відповідач визначив суму страхового відшкодування у розмірі 12 712,33 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, у Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» не було підстав для зменшення розміру страхового відшкодування, оскільки розмір фактично понесених позивачем витрат підтверджується належними та допустимими доказами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №910/12500/17.

Частиною 4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні від 10.11.2005р. Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі «Лейла Шахін проти Туреччини» зазначається, що згідно з практикою, закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Практика країн усталеної демократії свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов'язковості. Вважається, що це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Ці принципи зобов'язують державну владу дотримуватись обраної правової позиції і не відхилятися від неї доти, доки не з'являться вагомі підстави змінити її і звернутись до іншого розуміння тієї чи іншої норми. Названі принципи певною мірою знаходять підтвердження в національному законодавстві, практиці здійснення правосуддя та роз'яснювальній діяльності вищих спеціалізованих судів. Зокрема, відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Загальні положення про відшкодування завданої майнової шкоди закріплені в положеннях ст.1166 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплено обов'язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Як вказувалося вище, вина водія транспортного засобу Богдан А09202, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 встановлена судом у постанові від 19.06.2015р. Дніпровського районного суду м.Києва у справі №755/11108/15-п.

Позивач, в обґрунтування підстав звернення з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» посилався на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Богдан, державний номер НОМЕР_2, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 24.05.2015р. була застрахована відповідачем згідно полісу №АІ/5876703 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Наразі, зі змісту полісу №АІ/5876703 вбачається, що забезпеченим транспортним засобом є Богдан А09202, державний номер НОМЕР_2, строк дії полісу - з 21.01.2015р. до 20.01.2016р. включно, розмір франшизи становить 1 000 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи довідка №64374378 про дорожньо-транспортну пригоду та поліс №АІ/5876703 є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника забезпеченого транспортного засобу Богдан А09202, державний номер НОМЕР_2 саме відповідачем.

Нормами ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Враховуючи те, що винна у дорожньо-транспортній пригоді особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Богдан А09202, державний номер НОМЕР_2, станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди 24.05.2015р. була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» за полісом №АІ/5876703 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності.

Отже, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» з розглядуваним позовом саме до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» є обґрунтованим.

Доводи відповідача, які викладені ним у відзиві на позов, стосовно необґрунтованості визначеного позивачем розміру страхового відшкодування та необхідності застосування коефіцієнту фізичного зносу, відхиляються судом як юридично неспроможні з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Положеннями ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Частиною 2 ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

При цьому, суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

Вказану позицію наведено у постанові від 01.02.2018р. Верховного суду по справі №910/22886/16.

Норма ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Наразі, суд зазначає, що проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003р. Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395.

Як вже вказувалось судом, в обґрунтування заявленого до стягнення розміру збитків позивач надає, зокрема, звіт №125-05-15 від 29.05.2015р. вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, складений оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС Моторс» ОСОБА_3.

Одночасно, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на звіт №12455 від 21.06.2015р. про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, який складений оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертум-Аве» ОСОБА_5.

При цьому, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у наданих позивачем та відповідачем звітах про вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, внаслідок ушкоджень, завданих за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.05.2015р. на проспекті Генерала Ватутіна в м.Києві, існують суперечності.

Зокрема, згідно зі звітом №12455 від 21.06.2015р., наданим відповідачем, при визначенні розміру вартості матеріального збитку застосовано коефіцієнт фізичного зносу в розмірі Ез=0,626, в той же час, як зі звіту №125-05-15 від 29.05.2015р., представленого позивачем вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 складає нуль.

Крім того, в акті технічного огляду колісного транспортного засобу від 29.05.2015р. суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 пошкоджень вказаного вище автомобіля, які не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди 24.05.2015р., зафіксовано не було. Тоді як відповідно до акту технічного стану автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 від 29.05.2015р., на підставі якого оцінювачем ОСОБА_5 було складено звіт №12455 від 21.06.2015р., транспортний засіб Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 містив пошкодження, які не пов'язані із зазначеною вище дорожньо-транспортною подією, зокрема: пошкодження лакофарбового покриття бамперу, подряпини фари.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, представлені сторонами докази, а саме наданий позивачем звіт №125-05-15 від 29.05.2015р. про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТС Моторс», та долучений відповідачем звіт №12455 від 21.06.2015р., складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертум-Аве» на замовлення відповідача, містять відмінності щодо необхідності застосування коефіцієнту фізичного зносу, а в актах огляду транспортного засобу, які долучені до означених звітів, є різниця щодо опису пошкоджень транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 та наявності/відсутності пошкоджень, які не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 24.05.2015р.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо розміру заподіяного збитку та докази, на які останній посилається в їх обґрунтування, суд в порядку ст.ст.13, 74, 76 86 Господарського процесуального кодексу України зазначає наступне.

За приписами 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів технічний огляд колісного транспортного засобу оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані колісного транспортного засобу; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості колісного транспортного засобу без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Тобто, умовами вказаної Методики визначено, що огляд та оцінка пошкодженого транспортного засобу проводяться однією особою.

Як встановлено судом, до звіту №12455 від 21.06.2015р. про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, який складений оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертум-Аве» ОСОБА_5, долучений акт технічного стану вказаного автомобіля від 29.05.2015р., на якому містяться підписи аварійного комісара Павленка В.В. та водія транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що всупереч положенням п.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, огляд пошкодженого транспортного засобу здійснювався не особисто оцінювачем ОСОБА_5, який в подальшому складав звіт №12455 від 21.06.2015р., а іншою особою - аварійним комісаром Павленко В.В., що свідчить про недотримання початкового етапу дослідження при складанні означеного звіту. Відомостей про огляд експертом ОСОБА_5 транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 матеріали справи не містять, як і не містять рішення органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, про визначення матеріального збитку автомобіля без його особистого огляду оцінювачем.

Стосовно тверджень відповідача про необхідність застосування коефіцієнту фізичного зносу відповідно до висновку №12455 від 21.06.2015р., суд дійшов наступних висновків.

За змістом п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів фізичний знос колісного транспортного засобу (його складників) - це втрата вартості колісного транспортного засобу (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей колісного транспортного засобу (його складників) порівняно з вартістю нового подібного колісного транспортного засобу (його складників).

Відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2010, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (24.05.2015р.) та станом на дату проведення огляду (29.05.2015р.) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував сім років, що свідчить про відсутність підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу за цією ознакою.

Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених у п.7.38 цієї Методики вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

В акті технічного стану автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 від 29.05.2015р., який долучений до звіту №12455 від 21.06.2015р., міститься опис пошкоджень, що не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.05.2017р., а саме пошкодження лакофарбового покриття заднього бамперу, пошкодження лакофарбового покриття переднього бамперу, фара задня права подряпини.

Однак, суд зазначає, що вказаний акт не містить відомостей, які б підтверджували відновлення будь-яких частин кузова ремонтом, або наявності корозійних руйнувань чи пошкоджень у вигляді саме деформації, що свідчили б про наявність підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу за приписами п.7.39 Методики.

Крім того, зі звіту №12455 від 21.06.2015р., який наданий відповідачем, вбачається, що при розрахунку коефіцієнту фізичного зносу оцінювач ОСОБА_6 вказав, зокрема, про наявність договору між замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертум-Аве» про розрахунок вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що суперечить вимогам Методики, якою чітко передбачено застосування коефіцієнту фізичного зносу у певних випадках, коло яких є обмеженим. При цьому, в матеріалах справи означений договір відсутній. В судовому засіданні на запитання суду щодо того, на який договір міститься посилання у звіті №12455 від 21.06.2015р. представником відповідача надано відповідь про можливу помилку у наданому звіті.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів судом не встановлено наявності визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 при визначенні розміру страхового відшкодування.

Також, як вбачається з матеріалів справи, зазначений в акті технічного стану від 29.05.2015р., який долучений до звіту №12455 від 21.06.2015р., перелік пошкоджень транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 та робіт, які необхідно виконати для їх усунення, не є тотожним переліку пошкоджень означеного автомобіля та робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу, який наведений в ремонтній калькуляції №12455 від 04.10.2015р., а, зокрема, в акті огляду зазначено про необхідність заміни (Е) та фарбування (L) правої двері, а в ремонтній калькуляції вказано про необхідність проведення ремонтних (I) та фарбувальних (L) робіт.

За таких обставин, враховуючи допущені при складанні наданого відповідачем звіту №12455 від 21.06.2015р. порушення щодо застосування коефіцієнту фізичного зносу (п.7.39 Методики) та складання звіту особою, яка не проводила безпосередній огляд пошкодженого транспортного засобу (п.5.1 Методики), суд не приймає наданий відповідачем звіт №12455 від 21.06.2015р. про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, який складений оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертум-Аве» ОСОБА_5, як належний та допустимий доказ у справі, що спростовував би обґрунтованість визначеного позивачем розміру страхового відшкодування.

Наразі, суд зазначає, що опис пошкоджень транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 в долученому позивачем до матеріалів справи акті огляду колісного транспортного засобу від 29.05.2015р. до звіту №125-05-15 від 29.05.2015р., складеному оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС Моторс» ОСОБА_3, відповідає опису пошкоджень, які визначені в довідці від 24.05.2015р. Відділу ДАІ з обслуговування Дніпровського району при УДАІ ГУ МВС України в м.Києві.

Що ж до аргументів відповідача про те, що ціни на дві з десяти необхідних для проведення ремонту пошкодженого транспортного засобу деталей у ремонтній калькуляції №125-05-15 від 04.06.2015р., яка долучена до звіту №125-05-15 від 29.05.2015р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТС Моторс» на замовлення позивача, були введені оцінювачем вручну та в означеній калькуляції мають позначку «зірочка», то вони відхиляються судом з огляду на те, що це не суперечить вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а відповідачем, в свою чергу, не доведено суду, що вказані ціни не відповідали дійсним. При цьому, судом прийнято до уваги надані у судовому засіданні пояснення оцінювача ОСОБА_3 щодо обставин складання звіту №125-05-15 від 29.05.2015р.

Аналогічна правова позиція щодо застосування позначки «зірочка» в ремонтних калькуляціях, викладена Верховним Судом у постанові від 20.03.2018р. по справі №911/482/17.

Як вже було зазначено судом, у рахунку-фактурі №13 від 01.06.2015р. Фізичної особи - підприємця Кривущенка Валерія Вікторовича (станція технічного обсуговування) визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, на суму 36 948 грн. без урахування податку на додану вартість, а відповідно до платіжного доручення №000037723 від 16.06.2015р. страховиком було сплачено на рахунок вказаного суб'єкта господарювання визначену цим рахунком суму.

Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність рахунка-фактури Фізичної особи - підприємця Кривущенка Валерія Вікторовича та платіжного доручення позивача №000037723 від 16.06.2015р. визнається судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 20.03.2018р. Верховного суду по справі №911/482/17.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що сторони проти призначення по справі судової експертизи з метою визначення розміру матеріального збитку, заподіяного автомобілю Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, заперечили з урахуванням того, що транспортний засіб було відновлено, а документи, які підтверджують проведення відновлювальних робіт, а саме акт виконаних робіт по відновленню означеного транспортного засобу відсутні. Крім того, за твердженнями сторін, з огляду на те, що з дати дорожньо-транспортної пригоди (24.05.2015р.) сплив значний термін часу, це ставить під сумнів можливість проведення судової експертизи та обґрунтованість висновків експертного дослідження.

За таких обставин, враховуючи, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, становить 36 948 грн. без урахування податку на додану вартість (відповідно до рахунку-фактури №13 від 01.06.2015р. Фізичної особи - підприємця Кривущенка Валерія Вікторовича), в матеріалах справи наявні належні докази оплати позивачем цього рахунку за договором №CAS0027550/CAS0023737 від 30.03.2015р. добровільного страхування автотранспорту, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи у сукупності є належними, допустимими та достатніми доказами вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням причинного зв'язку між тими роботами, що наведені у ньому, та пошкодженнями автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, які зазначені у довідці від 24.05.2015р. Відділу ДАІ з обслуговування Дніпровського району при УДАІ ГУ МВС України в м.Києві та акті огляду колісного транспортного засобу від 29.05.2015р. до звіту №125-05-15 від 29.05.2015р. вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, складеного оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС Моторс» ОСОБА_3.

Абзацом 2 п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Як встановлено судом, позивачем при визначенні суми страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача, не було зменшено вказану суму на розмір франшизи згідно полісу №АІ/5876703.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини понесення позивачем витрат на суму 36 948 грн., з урахуванням здійсненої відповідачем часткової виплати позивачу страхового відшкодування у розмірі 12 712,33 грн. та за умови відрахування франшизи в сумі 1 000 грн. згідно полісу №АІ/5876703, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» ґрунтуються на нормах закону та підлягають задоволенню частково, на суму 23 235,67 грн.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про стягнення 24 235,67 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (01133, м.Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 25395057) основний борг в сумі 23 235,67 грн. та судовий збір в розмірі 1 689,30 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з п.17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 15.05.2018р.

Суддя М.О.Любченко