Рішення № 73953308, 02.05.2018, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

02 травня 2018 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Фетисової І.А.

за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу 927/126/18

за позовом: Анімаккорд Лтд

Гріва Дігені, 82, Стефані Пауз, 2 поверх, квартира/офіс 202, Лімасол, 3101, Республіка Кіпр

адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 56, офіс 11

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Портянко Ніна Михайлівна

14032, АДРЕСА_1

про стягнення 111690 грн. компенсації

за участю представників сторін:

від позивача: Четвертак К.С. адвокат, Жук Ю.М. адвокат, ОСОБА_5. за довіреністю від 02.03.2018, Лісовський А.А. за довіреністю від 02.03.2018

від відповідача: ОСОБА_9. адвокат

В С Т А Н О В И В:

Анімаккорд Лтд подано позов до Фізичної особи - підприємця Портянко Ніна Михайлівна про стягнення 111690 грн компенсації за порушення авторських прав відповідно до вимог Закону України "Про авторські та суміжні права".

Ухвалою суду від 19.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 927/126/18, підготовче засідання призначено на 13.03.2018 на 11:00 год.

До початку підготовчого засідання 26.02.2018 відповідачем подано відзив на позов від 23.02.2018, в якому повідомив про невизнання позовних вимог. Твердження позивача, що факт піратства з боку відповідача підтверджується банківським та товарним чеком від 16.01.2018, а також відеозаписом вважає безпідставним. Доданий до матеріалів справи чек № 9074, виданий банківським платіжним терміналом № L1CN26UQ 16.01.2018, на якому зазначена назва та адреса магазину, є документом який засвідчує факт переказу коштів з рахунків із використанням платіжної картки Visa № НОМЕР_2 через платіжний термінал. Даний чек не є підтвердженням факту купівлі-продажу зазначеного позивачем у позовній заяві товару, оскільки не містить інформації щодо даного товару, тобто його не ідентифікує. Також з даного чеку не вбачається на кого саме зареєстровано платіжний термінал. Відповідно до п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи, другої та третьої групи (фізичні особи-підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 грн. Пунктом 15 статті 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операцій з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані надати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України від 12.05.1991 року "Про захист прав споживачів". Наказом Мінфіну від 21.01.2016 № 13 " Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів", Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми N ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) затверджено форму та зміст розрахункових документів. Відповідно до чинного законодавства України доданий до матеріалів справи відеозапис не є первинним документом, який підтверджує здійснення ФОП Портянко Н.М. господарської діяльності з порушенням норм ЗУ "Про авторське та суміжні права". Додано копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, копію свідоцтва платника єдиного податку, копію договору оренди, докази направлення позивачу.

До початку підготовчого засідання 06.03.2018 позивачем подано через канцелярію суду відповідь на відзив від 03.03.2018, в якій зазначив, що хоч розрахункові документи відповідача і не відповідають вимогам до їх оформлення, а також у сукупності наданими доказами по справі на підтвердження своєї правової позиції, а також вимог, викладених к позові, відповідач не спростував та не надав доказів, які б свідчили про ту обставину, що він не здійснював розповсюдження продукції з порушенням авторських прав позивача. Надав докази надсилання відповідачу.

Судом було відкладено підготовче засідання на 20.03.2018 на 10:00, про що зазначено в протоколі судового засідання від 13.03.2018.

Господарським судом Чернігівської області 13.03.2018 ухвалою повідомлено відповідача - Фізичну особу - підприємця Портянко Ніну Михайлівну про відкладення підготовчого засідання та призначення підготовчого засідання на 20.03.2018 на 10:00 год.

До початку підготовчого засідання відповідачем 19.03.2018 через канцелярію суду подано клопотання про витребування від позивача належним чином засвідчених (нотаріально) копій всіх документів, які додані до позову, оскільки в додатках наданих мені містяться фотокопії не завірені належним чином.

До початку підготовчого засідання відповідачем 19.03.2018 через канцелярію суду подано додаткові пояснення до відзиву, в яких повідомила що продукти з маркою та упаковкою "Маша, Медведь" не отримувала, відповідно не реалізовувала, відеозйомка в присутності відповідача не проводилась. Просить підготовче засідання проводити без участі відповідача.

Позивачем до початку підготовчого засідання 20.03.2018 через канцелярію суду подано клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" інформації про особу, яка являється (чи являлась) користувачем мобільного терміналу № L1CN26UQ, за допомогою якого 16.01.2018 о 16:59 год. проведено розрахунок у магазині "Продукти", що знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 138, яке судом було задоволено.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.03.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні на 16.04.2018 на 10:30 год. та в порядку ст. 81 ГПК України витребувано у Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" інформацію про особу, яка являється (чи являлась) користувачем мобільного терміналу L1CN26UQ.

До початку підготовчого засідання позивачем подано лист про надання до матеріалів справи копії договору № 02-09/17-г про надання правової допомоги від 11.09.2017.

В підготовче засідання 16.04.2018 з'явились повноважні представники сторін.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.

Відповідачем в підготовчому засіданні подано відзив від 14.04.2018, який судом розцінено як письмові пояснення, в яких повідомив доводи позивача, що факт вчинення відповідачем дій в результаті яких відбулося порушення його авторських прав підтверджується банківським та товарним чеком від 16.01.2018, а також відеозаписом є безпідставними. Доданий до матеріалів позову чек № 9074, виданий банківським платіжним терміналом № L1CN26UQ 16.01.2018, на якому зазначена назва та адреса магазину є документом, який засвідчує факт переказу коштів з рахунків із використанням платіжної картки Visa № НОМЕР_2 через платіжний термінал. Але даний чек не є підтвердженням факту купівлі-продажу зазначеного позивачем у позовній заяві товару, оскільки не містить інформації щодо даного товару, тобто його не ідентифікує. Також, з даного чеку не вбачається на кого саме зареєстровано платіжний термінал. Відповідно до п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України реєстратори розрахункових операцій не застосовуються платниками єдиного податку: першої групи, другої та третьої групи (фізичні особи-підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 грн. Пунктом 15 статті 13 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операцій з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані надати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України від 12.05.1991 року "Про захист прав споживачів". Наказом Мінфіну від 21.01.2016 № 13 "Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів", Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми N ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) затверджено форму та зміст розрахункових документів. Щодо відеозапису повідомив як доказу ймовірної реалізації відповідачем контрафактної продукції то на ньому відсутній відповідач. Посилання позивача, що відповідач відмовився від надання відповіді на претензію та врегулювання спору в досудовому порядку, вважаю безпідставними, оскільки відповідач не причетна до реалізації продукції, зазначеної в позові. Крім того зазначив, що приміщення, в якому відповідач здійснює господарську діяльність, також перебуває в оренді іншого підприємця. Розмір компенсації позивач обґрунтовує кількістю протиправно використаних об'єктів у кількості 3 (трьох) з розрахунку по 37230 грн (10 мінімальних заробітних плат) за кожний протиправно використаний об'єкт. Однак, таке штучне завищення суми компенсації є неспіврозмірне з сумою нанесених позивачу збитків. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується одноразовий продаж позивачу товару за ціною 48,25 грн, дана сума є сумою завданих збитків. Заявлена позивачем вимога про стягнення компенсації у розмірі по 10 мінімальних заробітних плат за кожен персонаж з підстав того, що відповідач порушив три авторські права позивача, за своїм змістом протиричить юридичній логіці, оскільки при продажу самого аудіовізуального твору «Маша и Медведь» ( в т.ч. з урахуванням всіх персонажів) відповідач здійснив би одне порушення авторського права і з нього було стягнуто один розмір компенсації. При визначенні розміру компенсації позивачу слід було виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн, що в свою чергу спростовує посилання позивача щодо необхідності розрахунку суми компенсації, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати (3723,00 грн). Саме таку позицію висловлено у постанові КАГС від 12.02.2018 у справі 927/951/18 та зменшено розмір компенсації та колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду у справах № 921/113/17-г/17 від 13.02.2018 та № 910/8915/17 від 27.03.2018. Відповідач не згоден з сумою витрат на професійну правничу допомогу визначену у розмірі 15000 грн. позивачем не додано до позовної заяви належних доказів понесення даних витрат. Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера № 22 від 13.02.2018, кошти в сумі 15000 грн від імені Анімаккорд Лтд були сплачені в готівковому порядку представником ОСОБА_5., який діє за довіреністю від 02.04.2017, Адвокатському об'єднанню «Фіделіум». У представника Анімаккорд Лтд ОСОБА_5 відсутні повноваження на підписання як самого договору про надання правничої допомоги, так і на сплату від імені компанії коштів за надання професійної правничої допомоги. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача складає 6000 грн. Просить в позові відмовити та покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., у разі часткового задоволення позову здійснити розподіл судових витрат в порядку передбаченому ч. 11 ст. 129 ГПК України. До пояснень додано договір про надання правової допомоги, копію рекомендацій, ордер на надання правової допомоги, акт здачі-прийняття наданих послуг, квитанція № 5 від 13.04.2018, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, докази направлення позивачу.

Представником позивача в підготовчому засіданні надано письмову згоду на те, щоб розгляд справи був розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, а саме 16.04.2018. представник відповідача не заперечував та підписав заяву. Судом задоволено подану заяву.

16.04.2018 Господарським судом Чернігівської області оголошено перерву в судовому засіданні до 25.04.2018 на 10:00 год., про що зазначено в протоколі від 16.04.2018.

20.04.2018 ПАТ «Приватбанк» надано відповідь на запит суду № 20.1.0.0.0/7-20180329/6237 від 03.04.2018. Повідомлено, що термінал № L1CN26UQ назва: продукти виробник: Ingenico, адреса м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 138 модель iCT220 GPRS, серійний номер 12230СТ71709383, зареєстрований на клієнта ЧП Портянко Ніна Михайлівна РНОКПП НОМЕР_1.

24.04.2018 Господарським судом Чернігівської області отримано клопотання позивача № 24-04/18 від 24.04.2018 про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні. Додано копію довіреності та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката.

25.04.2018 представники сторін в судове засідання не з'явились, судом задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 02.05.2018 на 11:30 год, про що сторони повідомлені ухвалою.

27.04.2018 до початку судового засідання відповідачем подано клопотання про забезпечення судових витрат, за підписом його представника.

В судове засідання 02.05.2018 з'явились повноважні представники сторін.

Позивачем 02.05.2018 подані заперечення на клопотання відповідача та усно повідомлено суду про вручення таких заперечень представнику відповідача. Представник відповідача усно підтвердив факт вручення заперечень.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2018 відмовлено в задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця Портянко Ніни Михайлівни про забезпечення судових витрат.

В судовому засіданні 02.05.2018 судом оголошено вступну та резолютивни частини рішення, порядок та строк оскарження рішення, дату складення повного тексту рішення.

З'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, заслухавши повноважних представників сторін, суд встановив:

10 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Ведмідь", як правовласником, та Анімаккорд Лтд, як набувачем, укладено договір №ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали «Маша и Медведь» та «Машины сказки») (далі - договір), відповідно до якого правовласник у порядку, передбаченому цим договором, передав та відчужив набувачу виключне право у повному обсязі на аудіовізуальні твори (всі серії), а набувач зобов'язався сплатити правовласнику в обумовлені договором та додатками до договору терміни винагороду в якості відшкодування за відчуження виключного права ( п.п.1.1, 2.1 договору).

При цьому, п. 3 розділу А договору визначено термін аудіовізуальні твори - це кольорові анімаційні серіали «Маша и Медведь» та «Машины сказки» російською мовою, включаючи, але не обмежуючись вихідними матеріалами, елементи та об'єкти, що охороняються та є складовою частиною серій, в тому числі, графічні зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того, чи перераховані вказані елементи та об'єкти безпосередньо у Додатках до цього договору.

Згідно із п. 1.4 Договору виключне право на аудіовізуальні твори передається та відчужується правовласником набувачеві у повному обсязі для використання його будь-яким способом та у будь-якій формі згідно умов цього Договору.

Виключне право на аудіовізуальні твори переходить від правовласника до набувача з дати підписання актів передачі прав (п.1.5 договору).

Згідно п.1.7.1 договору до набувача переходять права правовласника, який є ліцензіаром по всіх діючих ліцензійних договорах (зазначених у відповідному додатку до договору - додаток №2 до договору), укладених правовласником відносно аудіовізуальних творів, право на які підлягає передачі по цьому договору. Правовласник зобов'язується у найкоротший термін повідомити всі компанії-ліцензіати в письмовій формі про передачу своїх прав по діючим ліцензійним договорам.

Пунктом 4.1 договору визначено, що одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори правовласник передає набувачу в повному обсязі виключне право на всі юридично значимі охоронювані елементи і об'єкти аудіовізуальних творів, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, інструкцію по стилю, робочі матеріали, назву анімаційних серіалів «Маша и Медведь» та «Машины сказки», графічне зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того чи перераховані зазначені елементи та об'єкти безпосередньо в додатках до договору.

Водночас, пунктом 4.2 договору встановлено, що разом з підписанням актів приймання прав представнику набувача передається екземпляр кожної з серій аудіовізуального твору у вигляді файлу на матеріальному носії (CD/DVD), усі робочі та вихідні матеріали, керівництво по стилю та малюнки персонажів передаються на жорсткому диску та/або паперових носіях, а також усі перераховані матеріали надаються набувачеві у вигляді електронних файлів через ФТП сервер. Факт отримання вказаних матеріалів та виключного права на аудіовізуальні твори набувачем підтверджується актом прийому-передачі або актом приймання прав, відповідно.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації строку дії виключного права за застосованим правом (п.7.1).

Факт передачі прав підтверджується відповідним актом №1 від 01.01.2015 до договору про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори («Маша и Медведь» та «Машины сказки») № ММ 2 від 10.12.2014.

Додатком № 1 до договору №ММ-2 від 10.12.2014 сторони погодили, зокрема, основні ідентифікуючі характеристики аудіовізуальних творів «Маша и Медведь» і «Машины сказки» та права, які підлягають відчуженню згідно договору.

Також, між ТОВ «Маша і Ведмідь» та Компанією «Анімаккорд Лтд» укладено додатки №№ 2, 3 та додаткову угоду № 1 від 30.04.2015 до договору, що невід'ємною частиною договору від 10.12.2014 року.

Факт передачі прав підтверджується підписаними між ТОВ «Маша і Ведмідь» та Компанією «Анімаккорд Лтд» актами передачі прав №1 від 01.01.2015, №2 від 05.10.2013, №3 від 30.04.2015, №4 від 01.07.2015, відповідно до яких правовласник передав набувачу виключне право в повному обсязі на серії аудіовізуального твору «Маша и Медведь» з 14 по 26, з 30 по 47, 50 та 51, а також на серії: 1. «Первая встреча», 2. «Раз, два, три! Елочка гори!», 3. «До весны не будить!», 4. «Ловись, рыбка!», 5. «Весна пришла!», 6. «Следы невиданных зверей», 7. «С волками жить…», 8. «Позвони мне, позвони!», 9. «День варенья», 10. «Праздник на льду», 11. «Первый раз в первый класс», 12. «Граница на замке», 13. «Кто не спрятался, я не виноват!» та на серії аудіовізуального твору «Машины сказки» з 1 по 26.

Наявність у позивача виключних авторських прав відповідачем визнається та не оспорюється.

При цьому, судом не приймається до уваги наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі №2 до договору ММ-1 від 05.10.2013 року, оскільки такий договір відсутній в матеріалах справи, наявність авторських прав за цим договором позивачем не обґрунтовується.

Як зазначає позивач, 16.01.2018 у магазині «Продукти», що знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 138, було виявлено реалізацію контрафактної продукції, а саме: «Олівець», «Шоколадна фігурка», «Драже», «Желе», «Чупа-чупс» з малюнками, на яких відтворено зображення персонажів «Маша», «Медведь» та «Заяц» з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь».

Факт розповсюдження даної продукції підтверджується товарним чеком, виданим фізичною особою-підприємцем Портянко Н.М. та чеком від 16.01.2018 №№9074 ПриватБанку, виданим платіжним терміналом L1CN26UQ фізичної особи-підприємця Портянко Н.М., встановленого у магазині «Продукти» за адресою м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 138.

Як вбачається з долученого до справи DVD-R диску представниками позивача було здійснено відеофіксацію факту продажу даної контрафактної продукції у магазині «Продукти».

В судовому засіданні 02.05.2018 здійснено огляд відеофіксації продажу продуктів, про що складено протокол. Відповідно до протоколу, вбачається та не заперечується відповідачем, фіксування магазину по вул.1Травня 138 в м. Чернігів, прилавку в магазині, продаж товарів, фотокопії яких містяться в матеріалах справи, видачу товарного чеку, банківського чеку, свідоцтва про реєстрації відповідача. Відповідачем підтверджено видачу товарного та банківського чеку відповідачем. Здійснення фіксації проведено повноважними представниками позивача ОСОБА_5. та Жук Ю.М.

Факт продажу відповідачем визнано, про що усно заявлено в судовому засіданні 02.05.2018.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем незаконно здійснюється розповсюдження творів із зображенням персонажів «Маша», «Медведь», «Заяц», тобто без відповідного дозволу компанії Анімаккорд Лтд на їх використання, яка є власником виключних прав на аудіовізуальний твір (анімаційні серіали «Маша и Медведь» і «Машины сказки») який, в силу ст.9 Закону України «Про авторське право і суміжні права», охороняється як твір. Вважає, що саме неправомірними діями відповідача, котрі виразились у розповсюдженні контрафактної продукції, були порушені виключні майнові права, які належать Позивачу.

Позивачем направлено відповідачу претензію № 25-01/18-1М від 25.01.2018 про припинення розповсюдження продукції з використанням елементів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь», повідомили представника Анімаккорд Лтд про результати розгляду даної претензії у строк не більше 5 днів з її отримання, зв'язатися з представником Анімаккорд Лтд з метою досудового врегулювання спору.

Позивачем заявлено до стягнення компенсацію у розмірі 111690 грн (три протиправно використаних об'єкти х 10 мінімальних заробітних плат х 3723 грн (розмір мінімальної заробітної плати на день подання позову згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»).

Предметом спору у даній справі є стягнення компенсації у зв'язку з порушенням авторського права на використання персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» внаслідок розповсюдження (реалізації) контрафактної продукції без дозволу суб'єкта такого права.

Авторські права захищаються законодавством України та міжнародним законодавством, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

Відповідно до ст.1 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року, (Україна приєдналася 23.12.1993 року відповідно до постанови Верховної Ради України № 3794-XII від 23.12.1993) кожна Договірна Держава зобов'язується вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення достатньої і ефективної охорони прав авторів і всіх інших власників авторських прав на літературні, наукові і художні твори, зокрема, твори живопису, графіки.

Випущені у світ твори громадян будь-якої Договірної Держави, рівно як і твори, вперше випущені у світ на території такої Держави, користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку така Держава надає творам своїх громадян, які вперше випущені у світ на її власній території. Не випущені у світ твори громадян кожної Договірної Держави користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку ця Держава надає творам своїх громадян, що не випущені в світ (ст.2 Всесвітньої конвенції).

Під «випуском у світ» у розумінні цієї Конвенції слід розуміти відтворення в якій-небудь матеріальній формі і надання невизначеному колу осіб примірників твору для читання або ознайомлення шляхом здорового сприйняття (ст.6 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року).

У відповідності до ст.1 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів 1886, до якої Україна приєдналася Законом України «Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів» (Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року), країни, до яких застосовується ця Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні і художні твори.

Згідно п.1 ст.2 Бернської конвенції, термін «Літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори: хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки тощо. Твори, зазначені у цій статті користуються охороною у всіх країнах Союзу ця охорона здійснюється на користь автора і його правонаступників (п.6 ст.2 Бернської конвенції).

Користування правами і здійснення їх, не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору.

Цивільним законодавством України передбачено, зокрема, що майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (ст.440 ЦК України).

Відповідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково.

Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно п. 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" з огляду на приписи статті 74 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:1) позивач, зокрема, повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем; 2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

Судом встановлено, доведено позивачем доказами, факт наявності виключних авторських прав, наявність майнових прав автора, факт продажу різних товарів на обгортках яких зображено персонажі «Маша», «Медведь», «Заяц» - частини аудіовізуального твору

За змістом ст.ст.421, 433, 435 ЦК України, ст.ст.7, 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об'єктом авторського права, що охороняється, є результат творчої праці.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права", об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори. За змістом ст.9 Закону частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

А тому суд приходить до висновку, що позивач набув виключні майнові авторські права на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша и Медведь» та на його складові частини, в тому числі і на персонаж «Маша», «Медведь», «Заяц», а отже і наявність права захисту свого майнового права , зокрема шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Представниками компанії «Анімаккорд ЛТД» зафіксовано порушення авторського права та продажу відповідачем контрафактного товару різних видів, а саме: «Олівець», «Шоколадна фігурка», «Драже», «Желе», «Чупа-чупс» з малюнками на обгортках та пакуванні, на яких відтворено зображення персонажів «Маша», «Медведь», «Заяц» з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь», авторські права на який має позивач у справі.

При цьому, контрафактна продукція - продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються, тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності (Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національного стандарту №4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності" (Національний стандарт № 4, пункт 3) від 3 жовтня 2007 року № 1185 місто Київ).

А тому, доказами порушення відповідачем авторського права позивача є товарний чек, виданий фізичною особою-підприємцем Портянко Н.М. та чек від 16.01.2018 №№9074 Приват Банку, виданий платіжним терміналом L1CN26UQ фізичної особи-підприємця Портянко Н.М., які містять інформацію про особу, якою чи від імені якої здійснювався продаж (реалізація) товару; дату здійснення операції з купівлі-продажу товару; перелік проданого товару та його вартість..

Відповідно до ст.443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Персонажі аудіовізуальних творів (мультиплікаційного серіалу) «Маша», «Медведь», та «Заяц» є частинами аудіовізуального твору, які можуть використовуватись самостійно, а тому розглядаються як частина твору.

Відповідач не надав суду доказів наявності у нього права на використання частин аудіовізуального твору - персонажів «Маша», «Медведь», «Заяц».

Оскільки реалізований товар містив зображення персонажів з аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь», то відповідно, порушено право позивача на дозвіл щодо використання вказаного об'єкту.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» , за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону, передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний визначити розмір компенсації, ураховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача за приписами ч.2 ст.52 Закону .

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, позивач просить за реалізацію відповідачем контрафактної продукції - 3 протиправно використаних відповідачем об'єкта ( персонажів «Маша», «Медведь», «Заяц» ) стягнути компенсацію у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на час звернення з позовом (3723 грн.), що складає 111690 грн. (3723 грн.*10 кратність * 3 порушення).

Пунктом 51.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

Приписи Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права" не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількість неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених статтею 52 Закону (оглядовий лист Вищого господарського суду України №01-06/417/2012 від 04.04.2012 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності».

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача щодо здійснення відповідачем розповсюдження контрафактної продукції, тобто вчинення дій, що визнаються порушенням авторського права. Натомість, доказів дотримання відповідачем вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» під час продажу товарів, а саме наявність у відповідача правових підстав для використання частин аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» персонажу «Маша», «Медведь», «Заяц», відповідачем суду не надано, як і документально не підтверджено приналежність персонажів, зображених на товарі та його упаковці, до інших об'єктів авторського права чи їх відмінність від персонажів аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь», відповідно, суд доходить до висновку про порушення відповідачем виключних авторських прав позивача.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (від 19.12.2017) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.

Виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом України "Про авторське право і суміжні права" на час прийняття рішення у справі, не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації. Зазначеним спростовується аргумент позивача про необхідність застосування у спірних правовідносинах мінімальної заробітної плати як розрахункової величини (станом на час прийняття рішення у справі в розмірі 3200 грн).

Отже, у визначенні відповідної компенсації необхідно виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн. З огляду на викладене, розрахунок суми компенсації має бути наступним : 1600 прожиткових мінімуму доходів громадян *10 кратність * 3 порушення = 48 000 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 ЦК України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Приписами ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до частини першої ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права.

А тому суд враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність є вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів всіх учасників останніх.

З огляду на зроблені судом висновки, враховуючи принцип розумності та справедливості, необхідності дотримання справедливого балансу використання та виконання сторонами своїх прав та обов'язків, відсутність обтяжуючих факторів , суд приймає до уваги, що порушення відповідача носить одноразовий характер, вартість проданого товару не є значним (48,25 грн.) та за усною заявою відповідача в судовому засіданні 02.05.2018 припинено продаж товару, що свідчить про припинення порушення прав позивача, враховує малозначність допущеного відповідачем порушення прав позивача, відсутність доведення намірів позивача зашкодити правам позивача.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права (заходи, що застосовуються, мають компенсувати збитки автора і зробити економічно недоцільними (унеможливити) подібні дії винної особи в майбутньому), суд вважає обґрунтованим та достатнім розмір компенсації за кожне порушення 12410 грн*10 кратність*3 порушень, а саме 37230 грн., що є розміром однієї мінімальної заробітної плати (станом на 01.01.2018 - період вчинення порушення 16.01.2018) .

А тому, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 37230 грн. в решті позовних вимог в сумі 74460 грн. слід відмовити.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі « Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010р. зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що всі інші доводи та заперечення сторін судом до уваги не приймаються , оскільки не спростовують вище зроблених висновків суду.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як визначено ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем представлено попередній розрахунок розміру судових витрат, а саме: витрати на сплату судового збору - 1762 грн. та витрати на правову допомогу - 15000 грн.

У підтвердження доказів понесення витрат по оплаті судового збору в розмірі 1762 грн позивачем надано квитанцію про сплату № 99163 від 13.02.2018 та докази оплати правової допомоги квитанцію до прибуткового касового ордеру № 22 від 13.02.2018.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 000653 на ім'я Жук Ю.М., ордер на надання правової допомоги серія АА № 136963 від 19.09.2017, копію договору № 02-09/17-г від 11.09.2017 про надання правової допомоги, додатковий договір № 16 від 30.01.2018, акт виконаних робіт від 13.02.2018, детальний опис робіт, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 22 від 13.02.2018 на 15000 грн.

Відповідачем в письмових поясненнях зазначено про відшкодування судових витрат в розмірі 6000 грн., підтверджені квитанцією №5 від 13.04.2018 на оплату послуг адвоката ОСОБА_9., свідоцтвом адвоката, договором про надання правову допомогу від 11.04.2018 та ордером ЧН №035853.

З огляду на часткове задоволення позову, розподіл судових витрат підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам, а саме на користь позивача має бути покладено на відповідача 587,33 грн. судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн., з позивача на користь відповідача 2000 грн. на правову допомогу.

Керуючись ст.74,123,129,236-239,240,241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов Анімаккорд Лтд (Гріва Дігені, 82, Стефані Пауз, 2 поверх, квартира/офіс 202, Лімасол, 3101, Республіка Кіпр /адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 56, офіс 11 реєстраційний номер НЕ 244451) до Фізичної особи - підприємця Портянко Ніни Михайлівни (14032 АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) про стягнення 111690 грн компенсації задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Портянко Ніни Михайлівни (14032 АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Анімаккорд Лтд (Гріва Дігені, 82, Стефані Пауз, 2 поверх, квартира/офіс 202, Лімасол, 3101, Республіка Кіпр /адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 56, офіс 11 реєстраційний номер НЕ 244451) 37230 грн компенсації, 587,33 грн судового збору та 5000 грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з Анімаккорд Лтд (Гріва Дігені, 82, Стефані Пауз, 2 поверх, квартира/офіс 202, Лімасол, 3101, Республіка Кіпр /адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 56, офіс 11 реєстраційний номер НЕ 244451) на користь Фізичної особи - підприємця Портянко Ніни Михайлівни (14032 АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) 2000 грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог в частині стягнення 74460 грн компенсації відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 14.05.2018

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про адреси для листування та зв'язку Господарського суду Чернігівської області: пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. 676-311, факс 77-44-62.

Суддя І.А. Фетисова