Постанова № 73952314, 08.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року місто Київ.

Справа № 761/38577/16-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/796/3828/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Іванченка М.М., Рубан С.М.,

секретар судового засідання Задерей І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року, у складі судді Волошина В.О., ухваленого в приміщенні суду в місті Києві, повний текст якого складений 23 лютого 2018 року (інформація про час постановлення рішення відсутня)

в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

В листопаді 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПАТ «Альфа-Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський ВолодимирАнатолійович, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а.с. 2-7 т.1), в якому просив суд, з урахуванням поданих заяв про уточнення та доповнення позову (а.с. 160-165 т. 1, а.с. 7-16 т.2): визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 04 липня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 13765, щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором № 730-ф від 09 листопада 2006р. на загальну суму 319458,49 дол. США; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 551,2 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 09 листопада 2006 року між позивачем та ЗАТ «ТАС - Інвестбанк» було укладено кредитний договір №730-Ф (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до умов вказаного договору банк надає боржнику кредит у сумі 300000,0 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту.

04 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., за заявою відповідача було вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача суми заборгованості за кредитом в період з 01 серпня 2013 року по 24 травня 2016 року у розмірі 319458,49 дол. США.

На думку позивача даний виконавчий напис повинен бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, оскільки третьою особою (приватним нотаріусом) в порушення вимог ст. ст. 47, 87-89 Закону України «Про нотаріат», Глав 8, 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮ України від 22 лютого 2012р. №296/5 не було перевірено безспірність заборгованості за кредитом. Нотаріусу не подавались документи, які підтверджували право вимоги заявника, а також докази отримання боржником вимоги кредитора про дострокове стягнення, що є порушенням Закону України "Про захист прав споживачів". Суд не врахував, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 27 лютого 2014 року в цивільній справі № 370/2695/13-ц, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення тієї ж суми заборгованості за кредитом, що свідчить про подвійне стягнення боргу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський ВолодимирАнатолійович, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишено без задоволення.

Вжиті судом заходи забезпечення позову, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2017 року: зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським ВолодимиромАнатолійовичем 04 липня 2016р, зареєстрованого в реєстрі за № 13765 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 730-Ф від 09 листопада 2006 року в розмірі 319458 (триста дев'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят вісім) дол. 49 центів США., виконання якого здійснюється Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в м. Києві (ВП № 51813456) - скасовано.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В скарзі вказував на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду. Закон України «Про нотаріат» урегульовує порядок вчинення нотаріальних дій, і не встановлює випадків вчинення виконавчих написів на боргових документах, а тому нотаріус на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 Закону України «Про нотаріат», повинен відмовити у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вчинення виконавчого напису на Кредитному договорі не передбачено та не дозволено законом, а такі дії нотаріуса є порушенням ст. 18 Цивільного кодексу України. Для вчинення спірного виконавчого напису приватний нотаріус прийняв документи, які не відповідають вимогам ст. 47 ЗУ « Про нотаріат» та п. З глави 8 Порядку, оскільки аркуші кредитного договору з додатками на якому вчинено спірний виконавчий напис не прошиті у спосіб який унеможливлює їх роз'єднання, що є підставою для повернення документів нотаріусом. Виконавчий напис вчинений на кредитному договорі №730-ф від 09 листопада 2006 року з додатками, укладеними між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» ( договір про внесення змін і доповнень №4 до Кредитного договору № 730-Ф від 09.11.2006 року), яким кредитний договір викладено в новій редакції, з пропозицією стягнути заборгованість на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», однак документи які підтверджують право відповідача на стягнення такої заборгованості за вказаним Кредитним договором при вчиненні спірного виконавчого напису в матеріалах нотаріальної справи відсутні. Сума заборгованості за кредитом в розмірі 189658,61 доларів США, визначена до стягнення не відповідає умовам кредитного договору та не може бути підтверджена, оскільки за період з 01 серпня 2013 року по 26 травня 2016 року заборгованість за 34 місяці (період стягнення) періодичних платежів може скласти 99329,64 доларів США (2921,46X34), а таким чином сума стягнутої заборгованості не відповідає умовам кредитного договору та не є безспірною. Спірний виконавчий напис вчинено без надання доказів заборгованості нотаріусу. В матеріалах нотаріальної справи відсутні докази наявності заборгованості за Кредитним договором. Судом першої інстанції помилково не враховано вказаних обставин, які були зазначені підставами позову в позовній заяві про визнання спірного виконавчого напису таким що не підлягає виконанню, та всупереч вимог п. п. З, 6 ч. 4 ст. 265 ЦПК України в рішенні суду не зазначено мотивовану оцінку вищевказаних аргументів, наведених позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову та норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. Крім того, в скарзі вказано про не врахування вимог Закону України "Про захист прав споживачів" та недоведеність стягувачем належними доказами направлення боржнику вимоги про дострокове стягнення боргу.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Інші учасники до апеляційного суду не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 09 листопада 2006 року між ЗАТ «ТАС - Інвестбанк» правонаступником якого є ЗАТ "Сведбанк Інвест" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, зі змінами та доповненнями до нього. Відповідно до умов вказаного договору банк надає боржнику кредит у сумі 300000.00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, що підтверджується випискою з договору купівлі-продажу прав вимоги.

В свою чергу 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа -Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, що підтверджується відповідним договором, згідно яких відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №730-Ф від 09 листопада 2006 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник якого - ПАТ «Сведбанк», який в свою чергу був правонаступником ЗАТ «ТАС - Інвестбанк») та ОСОБА_1 на користь позивача - ПАТ «Альфа Банк».

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ «ТАС - Інвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки нерухомого майна №730-Ф/ІП-1 з подальшими внесеннями змін та доповнень до нього, а саме: земельної ділянки площею 3,050 га, яка розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, смт. Макарів та цільовим призначенням - для промислового використання, яку сторони станом на 26 травня 2011 року оцінили в 438900.00 дол. США.

26 травня 2016 року на адресу позивача була направлена відповідачем вимога про усунення порушення кредитних зобов'язань, щодо повернення всієї суми боргу за кредитним договором, з зазначенням суми боргу, та роз'ясненням права відповідача на примусове звернення стягнення на заставлене майно.

Будь-яких заперечень, щодо суми заборгованості та даних, викладених в вищезазначених повідомленнях - вимогах відповідача, позивач не пред'явив.

04 липня 2016 року, третьою особою, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., за заявою відповідача від 04 липня 2016 року було вчинено виконавчий напис про стягнення виниклої заборгованості за період часу з 01 серпня 2013 року по 24 травня 2016 року з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПАТ «Альфа - Банк» у сумі в розмірі 319459,49 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 189658,61 дол. США; заборгованості за відсотками за користування кредитом -129799,88 дол. США.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону. При цьому суд виходив з того, що з боку відповідача ПАТ «Альфа-Банк» відсутні будь-які порушення прав, свобод чи інтересів позивача ОСОБА_1 Стороною позивача не надано доказів про те, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог закону , не доведено факту подвійного стягнення заборгованості.

Виходячи з наявних в матеріалах справи та досліджених апеляційним судом доказів, вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Апеляційний суд погоджується з висновком районного суду, так як він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).

Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 травня 2015 року в справі № 6-158цс15).

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-887цс17.

В даній справі достовірно встановлено, що на час вчинення виконавчого напису жодного спору в судах на розгляді не перебувало.

Судом вірно встановлено, що 09 листопада 2006 року між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, зі змінами та доповненнями до нього. Відповідно до умов вказаного договору банк надає боржнику кредит у сумі 300000.00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки нерухомого майна №730-Ф/ІП-1 з подальшими внесеннями змін та доповнень до нього, а саме: земельної ділянки площею 3,050 га, як розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, смт. Макарів та цільовим призначенням - для промислового використання, яку сторони станом на 26 травня 2011 року оцінили в 438900.00 дол. США.

Також з матеріалів справи вбачається, що до кредитного договору та додатку № 1 до кредитного договору неодноразово вносилися зміни та доповнення (а.с. 28-37 т. 1).

15 червня 2012 року ПАТ «Альфа-Банк» набув права вимоги за кредитним договором №730-Ф від 09 листопада 2006 року.

Відповідно до п. 5.1. положень договору від 26.05.2011 року про внесення змін і доповнень № 4 до кредитного договору 730-Ф від 09.11.2006 року ОСОБА_1 зобов'язався забезпечувати своєчасну оплату платежів на погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами, передбачених цим договором шляхом забезпечення наявності на рахунку зазначеному в п. 3.1.2., грошових коштів у сумі, достатній для здійснення таких платежів, до настання терміну їх сплати.

Відповідно до п. 9.1. вищевказаного договору, у випадку невиконання позичальником будь-яких свої зобов'язань за цим договором та/або умов договору іпотеки, зазначеного в п. 2.1. цього договору, та/або у випадку порушення позичальником строків платежів, встановлених п. 3.1, 3.3 цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, а позичальник зобов'язаний виконати зазначені зобов'язання в порядку, передбаченому п.п. 9.2. , 9.3. цього договору.

Пунктом 9.2. передбачено, що вимога про дострокове повернення Кредиту, сплату процентів за користування ним, направляється Позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою Позичальника, зазначеною в реквізитах цього Договору, або адресою, повідомленою Позичальником відповідно до п.5.5. цього Договору. Сторони досягай згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні Позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення Кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення.

У пункті 9.3, зазначено, що у випадку невиконання Позичальником зазначеної у п.9.2. цього Договору письмової вимоги Банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визначений в п.9.2. цього Договору, Банк має право звернути стягнення на Предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором Банку, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріусу, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором та/або пред'явити позов у відношенні Позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають з цього Договору, з будь-якого майна Позичальника.

У зв'язку з неналежним виконанням позивачем умов договору 26 травня 2016 року на адресу позивача була направлена відповідачем вимога про усунення порушення кредитних зобов'язань, щодо повернення всієї суми боргу за кредитним договором, з зазначенням суми боргу, та роз'ясненням права відповідача на примусове звернення стягнення на заставлене майно (а.с. 114-120).

Будь-яких заперечень, щодо суми заборгованості та даних, викладених в вищезазначених повідомленнях - вимогах відповідача, позивач не пред'явив.

Таким чином, доводи скарги про порушення закону України "Про захист прав споживачів" з приводу відсутності права на дострокове стягнення боргу, спростовується наведеними положеннями договору, які повністю були дотримані кредитором.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача не заперечував факт прострочення погашення кредиту. Наявність такого боргу підтверджена випискою з рахунку позивача, розрахунком заборгованості зробленим відповідачем, та не спростована позивачем (а.с 101-123 т.1)

Таким чином у відповідача виникло право на дострокове стягнення всієї суми кредиту, про що була надіслана відповідна вимога.

Згідно із умовами п. 9.2. договору від 26.05.2011 року боржник зобов'язаний повернути відповідачеві у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується відповідачем і вказується у повідомленні відповідача) протягом 30 (тридцяти) днів з дати відправлення позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення.

Однак, у встановлений строк заборгованість за Договором сплачена не була, залишок кредиту не повернуто.

Вказана обставина не заперечувалась позивачем та його представником.

Таким чином, у зв'язку з неповерненням суми кредиту та заборгованості за договором згідно вимоги (повідомлення) у встановлений 30-денний термін. Відповідач правомірно звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовичаз метою вчинення виконавчого напису.

На підтвердження безспірності заборгованості позивача нотаріусу були надані кредитний договір, договори про внесення змін та доповнень, договір іпотеки, вимогу щодо дострокового повернення кредиту з доказами її направлення, виписку з рахунку позивача та розрахунок заборгованості.

Таким чином, відповідачем в повному обсязі були виконані вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України від 22.02.2012 року. Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, надано всі необхідні документи, які підтверджують безспірність заборгованості.

При цьому, доводи позивача, що Законом України не встановлено випадку вчинення виконавчого напису на кредитному договорі є лише припущенням позивача, так як кредитний договір відноситься до документів який встановлює заборгованість, а тому вчинення виконавчого напису на такому документі відповідає вимогам ст. 87 Закону України "Про нотаріат".

Посилання в скарзі на те, що для вчинення спірного виконавчого напису приватний нотаріус прийняв документи, які не відповідають вимогам ст. 47 ЗУ «Про нотаріат» та п. З глави 8 Порядку, оскільки аркуші кредитного договору з додатками на якому вчинено спірний виконавчий напис не прошиті у спосіб який унеможливлює їх роз'єднання, апеляційний суд не приймає, оскільки позивачем не доведено, що при поданні заяви про вчинення виконавчого напису документи не були скріплені. Крім того позивач не доводить, що наявний в нього екземпляр кредитного договору не відповідає за своїм змістом наданій нотаріусу копії.

Районним судом вірно встановлено, що в наданому нотаріусу пакеті документів містились виписка з особового рахунку боржника, розрахунок заборгованості, інші документи, які були достатніми для того, щоб зробити висновок про можливість вчинення виконавчого напису.

Наведена в апеляційній скарзі сума боргу, яка на думку позивача могла виникнути за період вказаний у виконавчому написі, колегією не приймається, оскільки вона вирахувана без врахування умов договору, щодо дострокового стягнення всієї суми боргу, штрафних санкцій, порядку нарахування відсотків на прострочені платежі .

Доводи про недоведеність права вимоги у відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи та вищенаведеними договорами купівлі-продажу прав вимоги, які підтверджують перехід прав вимоги за кредитним договором, укладеним позивачем.

Посилання на подвійне стягнення заборгованості з урахуванням рішення Макарівського районного суду Київської області від 27 лютого 2014 року, колегія не приймає, так як у вказаному рішенні та у виконавчому написі заборгованість стягується за різні періоди, а крім того відповідно до інформації про виконавче провадження № 46801687, останнє на даний час завершене, у зв'язку поверненням виконавчого документу стягувачеві. Тобто, заборгованість за кредитним договором на даний час не погашена, а тому підстави вважати, що відбудеться подвійне стягнення заборгованості відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність постановленого рішення не впливають.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд вірно встановив, що позивачем не доведено порушення відповідачем його прав, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повна постанова складена 11 травня 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді: Рубан С.М.

ІванченкоМ.М.