Ухвала суду № 7395227, 08.12.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2009 року № 22-а-9694/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Довгополова О.М.,

суддів: Попка Я.С., Любашевського В.П.,

при секретарі судового засідання Крот О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 21 квітня 2008 року у справі за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Борщів» до Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 30.11.2007 року № 0000812302/0 , -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 30.11.2007 року №0000812302/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств: 21700,00 грн. основного платежу та 6510,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 21 квітня 2008 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду, відмовивши у позові. Вимоги обґрунтовані неправильним застосуванням пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 (далі Закон № 2181), оскільки позивачем не відображено у відповідних рядках податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за І півріччя та 9 місяців 2007 року самостійно виявлених помилок щодо відображення у складі валових доходів 86800,00 грн., отриманих в якості компенсації за посів озимих культур в І кварталі 2007 року, та не нараховано і не сплачено штрафу в розмірі 5 %. Згідно з податковими деклараціями позивача з податку на прибуток за перший квартал, півріччя та три квартали 2007 року відсутні відомості про відємне значення обєкта оподаткування з цього податку за результатами 2006 року. Зазначає, що згідно з Національним планом-графіком проведення перевірок період перевірки позивача встановлено з 01.04.2004 по 31.03.2007 років.

У поданому письмовому запереченні позивач просить скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з наступних підстав.

Встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, зборів (обовязкових платежів), додержанням вимог валютного законодавства за період з 01.04.2004 31.03.2007 років складено акт № 1408/23-02/32577230 від 27.11.2007 року.

Суддя у І-й інст. Скрипчук О.С.

справа № 12/38-784/5022 Рядок статзвіту № 2.11.3 Суддя-доповідач: Довгополов О.М.

Справа № 22-а-9694/08/9104.doc

В акті встановлено заниження обєкта оподаткування за І квартал 2007 року на 86800,00 грн., чим порушено вимоги п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2007 року № 0000812302/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств: 21700,00 грн. основного платежу та 6510,00 грн. штрафних санкцій.

Приводом для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало невідображення позивачем у декларації з податку на прибуток за І квартал 2007 року у скорегованому валовому доході суми 86800,00 грн. валового доходу отриманої часткової компенсації затрат за посіви озимих культур.

З таким висновком податкового органу обґрунтовано не погодився суд першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94 (далі Закон № 334/94) обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94).

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94 валовий доход, зокрема, включає суми дотацій і субсидій з фондів загальнообовязкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи правильно встановлено, відповідачем не заперечується, що на кінець 2006 року у позивача було відємне значення з податку на прибуток підприємств 122,4 тис. грн., зазначена сума відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 334/94 підлягала включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням відємного значення обєкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Оскільки при проведенні перевірки відповідачем було взято до уваги лише дані податкових декларацій з податку на прибуток, та не надано належної оцінки даним бухгалтерського обліку позивача в частині наявності відємного значення з податку на прибуток підприємств за результатами 2006 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про незаконність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Покликання відповідача на те, що згідно з податковими деклараціями позивача з податку на прибуток за перший квартал, півріччя та три квартали 2007 року відсутні відомості про відємне значення обєкта оподаткування з цього податку за результатами 2006 року не спростовують висновку суду про неповноту дослідження ним обставин, так як відповідно до положень п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, незазначення позивачем у податкових деклараціях сум відємного значення з податку на прибуток підприємств за 2006 рік не позбавляло відповідача обовязку з виявлення такого порушення на підставі документів бухгалтерського обліку з метою виконання вимог п. 6.1 ст. 6 Закону № 334/94.

Щодо висновку відповідача про заниження обєкта оподаткування, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Пунктом 17.2 ст. 17 Закону № 2181 встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі пяти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку.

При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно з платіжним дорученням № 248 від 03.12.2007 року позивачем самостійно нараховано та сплачено до бюджету 585,00 грн. штрафу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою; доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Борщівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, постанову господарського суду Тернопільської області від 21 квітня 2008 року у справі № 12/38-784 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: Я.С. Попко

В.П. Любашевський

Повний текст рішення виготовлено 11.12.2009 року.