Рішення № 73949320, 11.05.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1591/18

Провадження № 2/750/907/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року м. Чернігів

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

в складі – судді Коверзнева В. О.;

учасники судового процесу:

секретар судового засідання – Скакун М. Ю.,

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача – адвокат ОСОБА_2,

представник відповідача – ОСОБА_3;

розглянув у відкритому судовому засіданні (в порядку загального позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України про стягнення заборгованості по виплаті пенсії, відшкодування майнової та моральної шкоди.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1.1. 26.02.2018 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – відповідач) про стягнення заборгованості по виплаті пенсії за період з січня 2011 року по лютий 2018 року включно, в сумі 250998 грн 40 коп.; стягнення витрат на лікування захворювання серця та подальшої реабілітації, що пов’язані з порушенням права на належне пенсійне забезпечення, в сумі 40910 грн 32 коп.; стягнення 407110 грн 05 коп., у відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням пенсійних прав.

1.2. В обґрунтування позову зазначив, що відповідач свідомо ігнорує пенсійне законодавство України та не виконує судові рішення, якими відповідача зобов’язано нараховувати та виплачувати йому пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, при цьому виплачує йому пенсію в значно меншому розмірі, що призвело до виникнення заборгованості.

Позивач стверджує, що внаслідок порушення пенсійних прав він двічі переніс інфаркт міокарда, був змушений витрачати кошти на лікування, чим в сукупності завдано моральну шкоду, яку просив відшкодувати за рахунок відповідвача.

ІІ. ОСОБА_4 ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. У судовому засіданні позивач пред’явлений позов підтримав і наполягав на задоволенні.

2.2. Представник відповідача позов не визнав і зазначив, що після ухвалення рішення суду, відбулися зміни в пенсійному законодавстві України, що призвело до зменшення розміру пенсії, яку мав отримувати позивач відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В зв’язку з цим, починаючи з 23.07.2011 року позивачу виплачується пенсії на підставі Закону Україну «Про пенсійне забезпечення, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», яку він отримував до звернення до суду.

Представник відповідача вважає такі дії відповідача правомірними, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ЯКІ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011 року, що набрала законної сили 22.11.2011 року (адміністративна справа № 2-а/2506/2755/11), зобов’язано відповідача перевести позивача згідно з поданої ним 19.01.2011 року заяви на пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон), а також здійснити нарахування та виплату державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком (а.с. 4, 5).

3.2. В грудні 2012 року відповідач, після отримання постанови державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, на виконання постанови місцевого суду здійснив переведення позивача на пенсію за Законом та нарахував заборгованість з виплати пенсії за період з 19 січня по 22 липня 2011 року в сумі 14420 грн 94 коп., яку до цього часу фактично не виплатив.

3.3. З 23.07.2011 року відповідач самовільно (без заяви та всупереч волі позивача) перевів позивача на отримання пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Свої дії відповідач пояснює прийняттям постанови Кабінету ОСОБА_5 України від 06.07.2011 № 745, якою позивачу як інваліду ІІІ групи встановлено пенсію в розмірі 760 грн.

Відповідач вважає, що внаслідок переведення позивача на пенсію відповідно до Закону, з урахуванням вимог постанови Кабінету ОСОБА_5 України від 06.07.2011 № 745, загальний розмір його пенсії буде складати лише 1451 грн 60 коп., що менше розміру пенсії, яку він має право отримувати на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». В зв’язку з цим, відповідачем було ухвалено рішення про подальшу виплату позивачеві пенсії саме на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

3.4. Позивач з такими діями відповідача не погодився і звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011 року, ухваленої в адміністративній справі № 2-а/2506/2755/11.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року визнано протиправними дії відповідача з приводу невиконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011 року, при цьому зазначено, що посилання відповідача на постанову Кабінету ОСОБА_5 України від 06.07.2011 № 745 є протиправним, оскільки вказана постанова прийнята після ухвалення місцевим судом постанови, а тому не може звужувати права позивача, які він набув раніше (а.с. 7, 8).

3.5. Надалі відповідач продовжує ігнорувати як постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.04.2011 року так і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 року, що ухвалені в адміністративній справі № 2-а/2506/2755/11, і починаючи з 23.07.2011 року, всупереч наведених вище судових рішень, здійснює виплату позивачеві пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

ІV. ЗАСТОСОВАНІ СУДОМ ОСОБА_6 ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

4.1. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України; суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною ОСОБА_5 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.2. В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, ігноруючи судові рішення, якими відповідача зобов’язано виплачувати позивачеві з 19.01.2011 року пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону – в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, відповідач свавільно порушує право позивача на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.3. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чахал проти Об’єднаного королівства» від 15.11.1996 року зазначено, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист.

4.4. Як випливає з матеріалів справи, тривале свавільне невиконання відповідачем судових рішень, стало підставою для звернення позивача з відповідною заявою до Європейського суду з прав людини, яка прийнята цим судом, приєднана до справи «Бурмич та інші проти України» та передана до Комітету ОСОБА_5 Європи з метою подальшого опрацювання в межах заходів загального характеру щодо виконання пілотного рішення по справі «ОСОБА_7 проти України» (а.с. 45). Про це позивача проінформовано письмово 12.10.2017 року, що фактично є остаточним рішенням про задоволення його заяви Європейським судом з прав людини.

Отже, захист порушених прав позивача в порядку адміністративного судочинства шляхом визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання відповідача вчинити дії – виявився неефективним і не забезпечив реальне відновлення пенсійних прав позивача.

За таких обставин суд вважає, що подальше звернення позивача до адміністративного суду, з метою спонукання відповідача виконати наведені вище судові рішення, є недоцільним.

Наведені аргументи дають підстави для висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушених пенсійних прав, які вже визнано адміністративним судом, – шляхом стягнення заборгованості з виплати пенсії в порядку цивільного судочинства – забезпечить ефективний захист прав позивача, оскільки право на отримання пенсії, в розумінні статті 1 Першого протоколу, – розглядається як право мирно володіти своїм майном, яке гарантується Конвенцією.

4.5. Всупереч вимогам статті 12 ЦПК України відповідач не спростував правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості по виплаті пенсії відповідно до Закону, нарахованої за період з 19.01.2011 року по 28.02.2018 року включено, в сумі 250998 грн 40 коп. (а.с. 14-17).

Крім того, відповідач не надав суду й докази об’єктивної неможливості виплати ним позивачеві пенсії в розмірі, встановленому статями 50, 54 Закону, а тому заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості в сумі 250998 грн 40 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

4.6. Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на лікування та реабілітацію після перенесених інфарктів міокарду, через ненадання позивачем доказів причинно-наслідкового зв’язку між порушенням відповідачем його пенсійних прав та захворюванням серця, з огляду на те, що вказане захворювання та, пов’язана з ним інвалідність, були встановлені позивачу ще в 2005 році (а.с. 26).

4.7. Згідно з частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною другою статті 23 Кодексу визначено, що моральна шкода може полягати в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Суд вважає доведеним, що внаслідок порушення відповідачем пенсійних прав позивача, останньому завдано значних душевних страждань. Враховуючи зухвалий характер і тривалість вчиненого правопорушення, а також глибину завданих позивачеві душевних страждань, при цьому виходячи із засад розумності та виваженості суд вважає достатньою сатисфакцію відшкодування моральної шкоди – стягнення на користь позивача 20000 грн.

4.8. Таким чином, пред’явлений позов підлягає частковому задоволенню.

4.9. Приєднаними до справи доказами підтверджується оплата позивача за правничу допомогу адвоката 5400 грн (а.с. 53-56).

З огляду на часткове задоволення судом позову та положення частини другої статті 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката 3000 грн.

Керуючись статтями 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

с у д в и р і ш и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (місце знаходження: м. Чернігів, пр. Миру, 44; код ЄДРПОУ 40378209) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) 250998 грн 40 коп. у відшкодування заборгованості з виплати пенсії, що виникла за період з 19.01.2011 року по 28.02.2018 року включено, 20000 грн у відшкодування моральної шкоди та 3000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, а всього 273998 грн 40 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів від дня складання повного тексту, через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Повний текст рішення складено та підписано 14.05.2018 року.

Суддя В. О. Коверзнев