Постанова № 73945526, 08.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08 травня 2018 року

м.Харків

справа № 610/2836/17

провадження № 22-ц/790/1935/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Колтунової А.І.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області про визначення місця проживання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 10 січня 2018 року, постановлене під головуванням судді Носова Г.С., в залі суду в місті Балаклія Харківської області (повний текст судового рішення складено 15 січня 2018 року),

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області. Просив визначити місце проживання дитини з ним.

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області про визначення місця проживання дитини.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 10 січня 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю - ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що судом першої інстанції не було враховано бажання дитини проживати разом із батьком. Тоді як ОСОБА_2 перешкоджає йому у спілкуванні з сином. Крім того, ОСОБА_2 не має встановлених законом відповідних умов для нормального проживання ОСОБА_3 з нею.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та третя особа Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області, - не надали.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що комфортне проживання та належне виховання дитини буде забезпечено у разі її проживання разом із матір'ю.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Частина 2, 3 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

При цьому під забороною розлучення дитини з своєю матір'ю в контексті Декларація прав дитини слід розуміти не обов'язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі матері прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією.

01 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини (ЄСПЛ) було ухвалено рішення у справі «М.С. проти України», яке набуде статусу остаточного відповідно до порядку, передбаченого пунктом 2 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, в якому ЄСПЛ констатував порушення Україною права заявника, гарантованого статтею 8 «Право на повагу до приватного і сімейного життя» Конвенції, у зв'язку з рішеннями національних судів про визначення місця проживання дитини заявника та зазначив, що під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин, що в свою чергу узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15.12.2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 21.05.2012 року (а.с. 11).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, 10).

Після розірвання шлюбу син ОСОБА_6 став проживати з батьком, а син ОСОБА_3 залишився з матір'ю.

Як вбачається з листа Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 20.11.2012 року, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації було розглянуто заяву ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 з батьком та прийнято рішення про відмову у задоволенні його заяви. На час розгляду вказаної заяви ОСОБА_6 проживав із батьком ОСОБА_1, а ОСОБА_3 - з матір'ю - ОСОБА_4 Житлово-побутові умови за місцем проживання і батька, і матері були задовільні. Обоє батьків належно виконували батьківські обов'язки щодо ОСОБА_3, у нього були добрі взаємини з обома батьками (а.с. 16).

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 03.09.2015 року було зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у спілкуванні та вихованні дитини і визначено такий спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1: систематичні побачення щомісяця 1-го і 3-го тижня, з 15.00 години п'ятниці до 18.00 години неділі за місцем проживання ОСОБА_1; спілкування з дитиною у літній період під час відпустки ОСОБА_1 без обмеження часу, в тому числі за місцем його проживання; у день побачень забирати дитину з дому, зі школи особисто; зобов'язано ОСОБА_1 особисто повертати дитину за місцем проживання ОСОБА_2 (а.с. 12, 13).

30.11.2017 року Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області надано висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю - ОСОБА_2 (а.с. 105-107). Висновок обґрунтовано тим, що мати дитини ОСОБА_2 належним чином піклується про фізичний і духовний розвиток сина, займається його вихованням та утриманням, дбає про освіту, сприяє засвоєнню загальних норм моралі, тому проживання ОСОБА_3 з матір'ю відповідатиме його інтересам та всебічному гармонійному розвитку.

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Сторони не заперечують, що з липня 2017 року малолітній ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_1 у смт Андріївка Балаклійського району Харківської області.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається у Донецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 1 Балаклійської районної ради Харківської області у смт Донець Балаклійського району Харківської області (а.с. 19).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 з 13.08.2001 року працює в Експериментальному цеху з виготовлення та ремонту нафтогазового обладнання ГПУ «Шебелинкагазвидобування», має стабільний заробіток, позитивно характеризується за місцем роботи (а.с. 17, 30).

Під час обстеження житлово-побутових умов сім'ї за місцем проживання ОСОБА_1 28.09.2017 року встановлено, що у належному йому будинку (з чотирма житловими кімнатами) разом із ОСОБА_1 проживають його дружина - ОСОБА_9, 1972 року народження, та його сини ОСОБА_6 і ОСОБА_3. У будинку є електро-, газо-, водопостачання, водовідведення, водяне опалення. Діти охайні, доглянуті. У них є меблі для навчання і відпочинку, вони забезпечені одягом та взуттям, повноцінним харчуванням (а.с. 15).

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

У судовому засіданні апеляційної інстанції було задоволено клопотання ОСОБА_1 про допит малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При дачі пояснень ОСОБА_3 однозначно висловив своє бажання жити разом із батьком. Вказував, що батько приділяє йому багато уваги, турбується про нього. Пояснив, що дуже прив'язаний до старшого брата ОСОБА_6, який мешкає з батьком з часу розлучення батьків.

Питання про можливість проживання з матір'ю викликало значне хвилювання дитини та, навіть, сльози.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що саме родину батька, в якій ОСОБА_3 на даний час мешкає, дитина вважає своєю сім'єю, а визначення місця проживання разом із матір'ю може спричинити психологічну травму та розлучить із старшим братом, до якого ОСОБА_3 дуже прихильний.

Крім того, розлучення дитини із матір'ю фактично не відбудеться, оскільки сторони мешкають у близько розташованих населених пунктах одного району Харківської області, і дитина навчається у школі за місцем проживання матері.

Тому немає перешкод у спілкуванні сина та матері за наявності бажання останньої.

З огляду на викладене, та з метою дотримання прав та інтересів малолітньої дитини, на гармонійний розвиток та належне виховання, колегія судів дійшла висновку про визначення місця проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1.

При цьому, колегія суддів, звертає увагу на те, що визначення місця проживання дитини з батьком не позбавляє матір права на спілкування з дітьми та обов'язок їх утримувати.

Доводи апеляційної скарги відповідають вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 560 грн., з яких: 640 грн. - судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, та 1920 грн. - судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 10 січня 2018 року - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком - ОСОБА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 560 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

А.І. Колтунова

Повне судове рішення виготовлено 11.05.2018 року.