Постанова № 73945441, 10.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

М. Харків

Справа № 642/3845/14-ц

Провадження № 22-ц/790/2155/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Пилипчук Н.П.,

Суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Плахотнікової І.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2,

відповідач: Харківська міська рада

третя особа: ОСОБА_3

апелянт: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на частину домоволодіння за набувальною давністю, з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова, постановлене 13 серпня 2014 року, під головуванням судді Бондаренко В.П., в залі суду в м. Харків,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання права власності на частину домоволодіння за набувальною давністю.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він зареєстрований та постійно проживає в будинку АДРЕСА_1. Право власності на вищезазначене домоволодіння зареєстроване в 55/100 частин з надвірними будівлями за ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, право власності на 45/100 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.01.2003 року належить ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3, але не зареєстровано в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», реєстрація права власності залишилася на спадкодавці - його матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4. Після смерті ОСОБА_7 спадкоємці відсутні, позивач за життя ОСОБА_7 допомагав останньому, здійснював за ним догляд, після смерті здійснив його поховання за власний рахунок, у зв'язку з чим з лютого 2003 року постійно проживав в цій частині домоволодіння, де займав одну кімнату та залишився проживати в ній після смерті ОСОБА_7 Весь час, з моменту смерті останнього, постійно відкрито добросовісно користувався спірною частиною домоволодіння, сплачував послуги за її користування, у зв'язку з чим просив визнати за ним право власності на 45/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 45/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Вирішити питання щодо судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 вказує на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що оскаржуване рішення було постановлене без залучення до участі у справі заінтересованих осіб, на права та обов'язки яких вплинуло судове рішення, а саме: без залучення ОСОБА_4, ОСОБА_9. та ОСОБА_10., які добросовісно і відкрито володіють іншим майном ОСОБА_8, зокрема гаражем літ. «Ж», який належав ОСОБА_8 Крім того, вказує на той факт, що вона була зведеною сестрою померлого до оформлення спадщини ОСОБА_7 та падчеркою зареєстрованої власниці ОСОБА_8, тобто відноситься до спадкоємців п'ятої черги.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 16.01.2004 року житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності: ОСОБА_8 - 45/100 частин на підставі рішення народного суду Ленінського району м. Харкова від 22.11.1989 року; ОСОБА_5 - 55/300 частин; ОСОБА_6 - 55/300 частин; ОСОБА_3 - 55/300 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 2-ю ХДНК 18.12.1999 року за реєстровим № 3-4527.

З технічного паспорту Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 від 12. 12. 1987 року вбачається, що ОСОБА_8 є користувачем житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 3-7).

З відповіді Другої Харківської державної нотаріальної контори від 26.02.2004 року вбачається, що після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, яка мешкала за адресою: АДРЕСА_1, 01.03.2003 року за реєстром № 4-182, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 45/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель.що знаходиться в АДРЕСА_1, та грошових вкладів з відсотками та усіма грошовими компенсаціями, на ім'я спадкоємця: сина померлої, ОСОБА_7, що мешкав за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, заяв про прийняття або про відмову від прийняття спадщини не надходило (а. с. 8).

З паспорту громадянина України НОМЕР_1, виданого 12.07.1995 року Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 18 липня 1995 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11).

З відповіді Другої Харківської державної нотаріальної контори від 02.06.2014 року вбачається, що після смерті ОСОБА_8, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, було заведено спадкову справу № 254/2002. 07 травня 2002 року по книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 409 було зареєстровано заяву від імені сина померлої ОСОБА_7, 1940 року народження, який на момент звернення до нотаріальної контори був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, про прийняття спадщини. 01.03.2003 року за реєстровим № 4-182 Другою Харківською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 45/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 та на грошові вклади з відсотками та усіма грошовими компенсаціями, що знаходяться у відділеннях ощадного банку № 3297/0260 м. Харкова, на ім'я сина померлої, ОСОБА_7, інші свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, заяв про прийняття, про видачу або про відмову від спадщини не надходило, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а. с. 48-51).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, виданої 16.06.2014 року Відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні (а. с. 61-63).

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 2003 року, здійснює сплату комунальних послуг, тобто з цього часу відкрито, добросовісно та безперервно користувався спірною часткою домоволодіння, тому є підстави для задоволення позовних вимог.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

У силу статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Таким чином, на підставі ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю виникає у разі якщо володіння майном є добросовісним, тобто особа, яка володіє майно не знала і не могла знати про те, що володіє чужою річчю.

За замістом зазначеної правової норми набувальна давність поширюється на випадки фактичного незаконного володіння особою чужим майном, при цьому володілець не знав і не міг знати, що він володіє чужою річчю, тобто обставини, за яких виникло володіння чужою річчю не давали сумніву щодо правомірності набуття права володіння цим майном.

ОСОБА_4 вказує, що тривалий час користується нерухомим майном, яке входить до складу домоволодіння, право власності на частку якого визнано за позивачем, а саме: гаражем літ. «Ж» за адресою6 АДРЕСА_1.

Зазначені обставини не заперечувались представником позивача та ОСОБА_3 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, які між тим вказували, що ОСОБА_4 користується гаражем без належної правової підстави.

ОСОБА_4 наполягає на тому, що вона є спадкоємицею п'ятої черги після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_7, між тим належними та допустимими доказами зазначені обставини не підтверджені, заяву про прийняття спадщини після зазначених осіб у встановленому законом порядку вона не подавала.

Водночас ОСОБА_4 наполягає на тому, що теж має намір порушити питання про визнання за нею права власності на частину спірного майна за набувальною давністю, з огляду на тривале користування, оспорює наявність підстав для визнання права власності за ОСОБА_2

Представник позивача звертав увагу на те, що гараж, яким користується ОСОБА_4 не є самостійним об*єктом права власності, отже на нього не може бути визнано право власності в порядку набувальної давності.

Колегія суддів в рамках цієї справи позбавлена можливості надавати оцінку правовій перспективі вимог про визнання права власності на частину домоволодіння в порядку набувальної давності, з якими ОСОБА_4 має намір звернутися до суду.

Між тим, колегія суддів вважає, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2014 року вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_4, яка не була залучена до участі у справі.

Так, сторонами в судовому засіданні апеляційного суду не оспорювалось, що ОСОБА_4, з 2004 року користується нерухомим майном, яке входить до складу домоволодіння, право власності на частку якого визнано за позивачем. ОСОБА_4 оспорює право позивача набути спірне майно за набуівальною давністю.

Визнавши за собою право власності на спірне майно ОСОБА_2 заперечує право користування ОСОБА_4 спірним майном, звернувся з позовом про зобов*язання ОСОБА_4 звільнити гараж.

Отже, оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про майнові права ОСОБА_4, при цьому позбавив її можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема, право брати участь у судовому засіданні, надавати докази та заперечення.

За таких обставин, доводи ОСОБА_4 про те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права та обов*язки є обґрунтованими, висновок суду щодо наявності підстав для задоволення позову є передчасним.

Оскільки діюче цивільно-процесуальне законодавство не передбачає можливості залучення до участі у справі осіб на стадії апеляційного провадження, у задоволенні позову необхідно відмовити з тих підстав, що рішенням суду вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_4, яка не була залучена до участі у справі.

ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю із залученням належного кола осіб.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 серпня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - О.В. Маміна

С.С. Кругова