Постанова № 73945375, 11.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 644/4629/17 Головуючий суддя І інстанції Шевченко С. В.

Провадження № 22-ц/790/2420/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів надання послуг

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Бурлака І.В., Кіся П.В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 1616 грн. 21 коп. за надання послуг з вивезення побутових відходів.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.12.2011 року № 940 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» виконавцем таких послуг встановлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків ЕКОРЕСУРС». На виконання вимог ст. 35-1 Закону України «Про відходи» та ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» було опубліковано Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27.11.2012 року в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия», який повністю відповідає умовам типового договору затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 р. № 1070.

Станом на 01 липня 2017 року відповідачі не здійснили оплату за надані послуги з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017 року у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 1225 грн. 85 коп.

Крім того, позивач посилався на те, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Таким чином, відповідачі зобов'язані сплатити суму інфляційних втрат за час прострочення у розмірі - 339 грн. 55 коп., та три відсотки річних від простроченої суми у розмірі - 50 грн. 81 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду як незаконне та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зазначені вище позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам.

Вказано, що районним судом було помилково зроблено висновок, що позивачем не було доведено факту надання послуг відповідачам. Зауважено, що відповідачами в порушення правил ст. 81 ЦПК України не було доведено суду, що вони не користуються послугами позивача, або такі послуги не надавали чи надавались неналежної якості. Зазначено, що у даному випадку підлягає врахування правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.02.2018 у справі № 641/2634/16-ц.

Відповідачами суду було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вони просять залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Вказали, що сама по собі пропозиція укласти публічний договір, за недоведеності звернення відповідачів до позивача за наданням послуг, відповідно до змісту ст.ст. 642, 643 ЦК України не може свідчити про обов'язковість такого договору для відповідачів і бути підставою для виникнення у них обов'язків за неукладеним договором.

Зазначили, що оскільки позивач не довів факт надання послуг по вивезенню відходів, посилання в доводах позову на п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо обов'язку укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, є безпідставним. Крім того, з огляду на те, що відповідачі проживають у приватному будинку, до спірних правовідносин слід застосовувати не вказаний Закон України, а норми Закону України «Про відходи», які не передбачають покладення обов'язку по укладенню договорів на вивезення побутових відходів на власників приватних будинків.

Наданий позивачем графік вивезення твердих побутових відходів не містить адреси відповідачів по вул. Горлівська, 11, тому цей доказ є неналежним.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, 1616 грн. 21 коп., без повідомленням учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Положенням п. 8 Перехідних положень до ЦПК України в редакції від 15.12.2017 передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, у даному випадку Апеляційний суд Харківської області.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно п. 3.2.5 Рішення Харківської міської ради від 16.11.2011 року № 504/11 «Про встановлення Правил благоустрою території міста Харкова» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендатори житлових будинків (земельних ділянок) приватної власності, зобов'язані укладати договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснювати оплату таких послуг та забезпечувати збирання побутових відходів. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 28.12.2011 року № 940 «Про визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів в місті Харкові» виконавцем таких послуг встановлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Харків ЕКОРЕСУРС». На виконання вимог ст. 35-1 Закону України «Про відходи» та ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ТОВ «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» було опубліковано Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27.11.2012 року в офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия», який повністю відповідає умовам типового договору затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 р. № 1070.

20.11.2012 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» (надалі - УДППЗ «Укрпошта») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС», було укладено Договір про надання послуги з доставки рекламної та/або інформаційної продукції № 06-736 за яким, УДППЗ «Укрпошта» було здійснено доставку примірника газети «Харьковские известия», в якому було опубліковано Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів від 27.11.2012 року, в т.ч. за адресою відповідачів.

Згідно п. 30 Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, зазначений Договір набирає чинності з 01 січня 2013 року та укладається згідно з ч. 3 ст. 205, ст.ст. 642-643 Цивільного кодексу України строком на 3 роки, якщо інше не буде заявлено споживачем у письмовій формі. Тобто, Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів, опублікований 27 листопада 2012 року у офіційному друкованому засобі масової інформації Харківської міської ради газеті «Харьковские известия» набрав чинності для жителів приватного сектору Орджонікідзевського району м. Харкова з 01.01.2013 року.

Відповідно до Графіка планово-подворового вивезення твердих побутових відходів від приватних домоволодінь Орджонікідзевського району погодженого, зокрема з головою адміністрації Орджонікідзевського району, вивезення побутових відходів по вул. Горлівській, здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВ ЕКОРЕСУРС» щопонеділка.

За адресою: АДРЕСА_1, мешкають ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст.. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що в порушення вказаної вимоги процесуального закону позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту надання ним послуг із вивезення побутових відходів за адресою відповідачів: АДРЕСА_1. З наданого графіку планово-подвірного вивезення твердих побутових відходів з приватних домоволодінь Індустріального району м. Харкова можливо зробити висновок про те, що вулиця Горлівська входить до території, яку позивач обслуговує, проте неможливо встановити, чи обслуговується домоволодіння № 11 по вказаній вулиці.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 35-1 Закону України «Про відходи» власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах визначає виконавця послуг з перевезення побутових відходів з певної території населеного пункту.

Стаття 633 ЦК України передбачає, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Однак, посилання позивача на обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг не спростовує положень ст.ст. 641, 642 ЦК України стосовно порядку укладення публічного договору, які передбачають, що згода на укладення договору споживачем виникає лише після отримання пропозиції укласти договір, яка має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

При цьому прийняття умов договору (акцепт) повинно бути повним і безумовним. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Нормами ст. 643 ЦК України передбачено, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку, однак належних і допустимих доказів на підтвердження отримання такої відповіді від відповідачів, або вчинення ними дій, які б засвідчили їх бажання укласти цей договір або фактичне користування наданими послугами - матеріали справи не містять.

Також, колегія суддів зазначає, що в контексті вказаної норми матеріального права не є належним доказом пропозиції про укладення публічного договору надсилання відповідачам примірника газети, в якій було надруковано договір про надання послуг, оскільки всупереч передбаченого у ст.. 81 ЦПК України процесуального обов'язку позивач не довів, що відповідачі отримали цю газету. Наявна в матеріалах копія Акту виконаних робіт до договору № 06-736 від 20.11.2012 про безадресну доставка друкованого видання до 20 г у період з 26.11.2012 по 28.11.2012 у кількості 46300 примірників не містить підтвердження про отримання відповідачами проекту договору (а.с. 22).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено належним чином факту того, що в розумінні ст. 641 ЦК України, ним було зроблено пропозицію відповідачам укласти договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивач послався у доводах позову на те, що спірний договір є таким, що розроблено на основі типового, однак ця обставина за умови недоведеності звернення відповідачів до позивача про приєднання до умов цього договору, не є укладеним, і тому внаслідок чого у відповідачів не виникло обов'язків за цим договорм.

Всупереч передбаченого у ст. 81 ЦПК України процесуального обов'язку позивачем до суду не було надано також належних, допустимих і достатніх у розумінні ст.ст. 76-79 ЦПК України доказів на підтвердження факту надання відповідачем тих послуг з вивезення твердих побутових відходів, за які позивач вимагає стягнути зазначену у позові суму коштів. Таким доказом не можна вважати графік надання вказаної послуги, оскільки він має вірогідний характер і не стверджує про фактичне надання такої послуги саме за адресою відповідачів (а.с. 26).

За недоведеності позивачем надання відповідачам пропозиції укласти договір та фактичного надання послуг, є безпідставними посилання позивача на норми п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про обов'язок укласти договір по наданню житлово-комунальних послуг. Крім того, колегія суддів погоджується з запереченнями відповідачем про те, що вказана норма Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на них не поширюється, оскільки вони мешкають у приватному будинку, тому у даному випадку слід керуватися нормами Закону України «Про відходи», який не містить такого обов'язку. У ст.. 35-1 Закону України «Про відходи» лише зазначено про можливість укладання договору між власниками або наймачами, користувачами, у тому числі орендарями, джерел утворення побутових відходів (житловий будинок), земельних ділянок - з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, які здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Тобто у даному випадку діє загальний порядок для укладення договору, який у даному випадку позивачем не був дотриманий.

У справі, що переглядається, не встановлено, що позивач зробив пропозицію укласти договір відповідачам, надав їм послуги. За недоведеності вказаних обставин вимагати від відповідачів надання доказів того, послуга їм не надавалась, або надавалась неналежної якості - є надмірним процесуальним тягарем і порушує принцип рівності сторін у доведенні обґрунтованості позову, що є складовою частиною права на справедливий суд, закріпленого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року.

З огляду на те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381-384, 389-392 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків Екоресурс» - залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий -

В.Б. Яцина

Судді -

І.В. Бурлака.

П.В. Кісь.