Постанова № 7394445 від 20.11.2009 , Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 2а-2039/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2009 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Журби С.О.

суддів Марцішевської О. М., Романенко В.А.

при секретарі Йосипенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 до Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просили визнати дії та бездіяльність Міністерства оборони України щодо нездійснення розрахунку вартості продовольчого пайка за період з 11.03.2000 року по 31.12.2006 року та невиплату компенсації вартості продовольчого пайка за цей період неправомірними, визнавши за ними право на отримання грошової компенсації вартості продовольчого пайка за вказаний період, а за звільненими позивачами в період до 31.12.2006 року просили визнати право на отримання грошової компенсації вартості продовольчого пайка - до дати звільнення позивачів з військової служби.

З огляду на пред'явлені вимоги, просили стягнути з Міністерства оборони України грошову компенсацію замість продовольчого пайка на користь:

- ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в сумі 53292,27 грн.

- ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) в сумі 53162,9 грн.

- ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) в сумі 56408,25 грн.

- ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) в сумі 56455,41 коп.

- ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8) в сумі 53238,89 грн.

- ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9) в сумі 53243,62 грн.

- ОСОБА_10 (ідентифікаційний номер НОМЕР_10) в сумі 56812,27 грн.

- ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер НОМЕР_11) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_12 (ідентифікаційний номер НОМЕР_12) в сумі 52676,01 грн.

- ОСОБА_13 (ідентифікаційний номер НОМЕР_13) в сумі 52846,62 грн.

- ОСОБА_14 (ідентифікаційний номер НОМЕР_14) в сумі 52879,05 грн.

- ОСОБА_15 (ідентифікаційний номер НОМЕР_15) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_16 (ідентифікаційний номер НОМЕР_16) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_17 (ідентифікаційний номер НОМЕР_17) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_18 (ідентифікаційний номер НОМЕР_18) в сумі 52872,97 грн.

- ОСОБА_19 (ідентифікаційний номер НОМЕР_19) в сумі 48839,19 грн.

- ОСОБА_20 (ідентифікаційний номер НОМЕР_20) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_21 (ідентифікаційний номер НОМЕР_21) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_22 (ідентифікаційний номер НОМЕР_22) в сумі 53292,27 грн.

- ОСОБА_23 (ідентифікаційний номер НОМЕР_23) в сумі 53132,14 грн.

- ОСОБА_24 (ідентифікаційний номер НОМЕР_24) в сумі 53479,08 грн.

- ОСОБА_25 (ідентифікаційний номер НОМЕР_25) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_26 (ідентифікаційний номер НОМЕР_26) в сумі 48839,19 грн.

- ОСОБА_27 (ідентифікаційний номер НОМЕР_27) в сумі 49247,29 грн.

- ОСОБА_28 (ідентифікаційний номер НОМЕР_28) в сумі 49545,60 грн.

- ОСОБА_29 (ідентифікаційний номер НОМЕР_29) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_30 (ідентифікаційний номер НОМЕР_30) в сумі 56574,36 грн.

- ОСОБА_31 (ідентифікаційний номер НОМЕР_31) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_32 (ідентифікаційний номер НОМЕР_32) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_33 (ідентифікаційний номер НОМЕР_33) в сумі 56679,98 грн.

- ОСОБА_34 (ідентифікаційний номер НОМЕР_34) в сумі 556679,98 грн.

- ОСОБА_35 (ідентифікаційний номер НОМЕР_35) в сумі 57084,11 грн.

- ОСОБА_36 (ідентифікаційний номер НОМЕР_36) в сумі 53318,95 грн.

- ОСОБА_37 (ідентифікаційний номер НОМЕР_37) в сумі 57057,65 грн.

- ОСОБА_38 (ідентифікаційний номер НОМЕР_38) в сумі 49445,55 грн.

- ОСОБА_39 (ідентифікаційний номер НОМЕР_39) в сумі 56764,69 грн.

- ОСОБА_40 (ідентифікаційний номер НОМЕР_40) в сумі 53318,95 грн.

- ОСОБА_41 (ідентифікаційний номер НОМЕР_41) в сумі 49323,92 грн.

- ОСОБА_42 (ідентифікаційний номер НОМЕР_42) в сумі 49498,42 грн.

- ОСОБА_43 (ідентифікаційний номер НОМЕР_43) в сумі 56585,67 грн.

- ОСОБА_44 (ідентифікаційний номер НОМЕР_44) в сумі 56679,98 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі посилалися на ту обставину, що з метою підвищення соціального захисту військовослужбовців частиною 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2012 “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції від 09.02.2006 року) встановлено, що “…військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, по їх бажанню, грошову компенсацію”, а згідно ч.4 ст.9 цього Закону порядок і розміри грошового і матеріального забезпечення військовослужбовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.

Зазначили в позові, що під час проходження військової служби до 11 березня 2000 року всім позивачам видавалися продовольчі пайки, або за їх бажанням, нараховувалася та виплачувалася грошова компенсація замість продовольчого пайка.

Послалися на те, що згідно з ст. 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” була призупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців” в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, за їх бажанням, грошової компенсації, у зв’язку з чим починаючи з 11.03.2000 року військовослужбовцям не видавались продовольчі пайки та не виплачувалась грошова компенсація замість них.

Водночас, позивачі зазначили, що Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” не було зупинено ч.1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців”, відповідно до якої “держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі”, але з 11 березня 2000 року позивачам, як військовослужбовцям, не видавалися продовольчі пайки, або за їх бажанням, не нараховувалася та не виплачувалася відповідна грошова компенсація.

В обґрунтування своїх вимог позивачі також послалися на те, що через 8 місяців після прийняття Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 року Верховною Радою України була прийнята нова редакція Закону України “Про Збройні Сили” від 05.10.2000 року, статтею 16 якого передбачено, що “держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансової, речової, продовольчої і інших видів забезпечення”, а тому вважають, що в результаті бездіяльності відповідача та невиконання ним завдань, покладених на Міністерство оборони України як на компетентний центральний орган виконавчої влади в сфері ведення державної політики, направленої на гарантування соціального захисту військовослужбовців, протягом 6 років до Верховної Ради України не подавались пропозиції стосовно скасування призупиненої норми або внесення відповідних змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців”, що порушує права позивачів, передбачені ч. 2 ст. 17, ст. 48 Конституції України, відповідно до яких „держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей” та “кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло”.

Позивачі зазначили, що Конституційним судом України вже розглядались аналогічні справи стосовно призупинення відповідних норм законодавства на відповідність цих норм Конституції України, а тому, на їх думку, є всі підстави для задоволення їх позову з огляду на викладені обставини та з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах”, якою передбачено, що “військова частина як суб’єкт господарської діяльності за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов’язаннями військової частини несе Міністерство оборони України”.

Суд, дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачі перебували на військовій службі.

Судом встановлено, що в період до 11.03.2000 року всім позивачам, як військовослужбовцям, нараховувалися та були ними отримані продовольчі пайки (або замість них – грошова компенсація) відповідно до вимог ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, якою гарантовано військовослужбовцям грошове та інші види забезпечення (у тому числі речове та продовольче).

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” призупинена дія ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців” в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, за їх бажанням, грошової компенсації, у зв’язку з чим починаючи з 11.03.2000 року військовослужбовцям не видавались продовольчі пайки та не виплачувалась грошова компенсація замість них.

Матеріали справи свідчать, що Міністерство оборони України тривалий час порушує права позивачів у сенсі ч.1 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців ….”, дія якої не була зупинена ст.2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, та відповідно до якої «держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі», а тому зупинення вже на протязі близько семи років ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців …” та неправомірна бездіяльність Міністерства оборони України у неприйнятті заходів щодо відновлення дії цієї статті грубо порушує гарантовані державою соціальні права військовослужбовців.

Суд приймає доводи позивачів, наданих в обґрунтування позовних вимог та приходить до висновку, що із заявленого предмету позову неправомірність бездіяльності Міністерства оборони України є доведеною, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 3,10 Закону України „Про Збройні Сили України” Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, які складаються з військових частин. Міністерство оборони України всебічно забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, постачання озброєння та військової техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна, згідно з потребами, тощо і здійснює контроль їх ефективного використання.

Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1080 деталізує та розкриває вказані положення Закону України, зокрема, ст.ст.1,3,4 цього Положення.

Згідно зі ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України” від 05.10.2000 року держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави, зокрема, речового та інших видів забезпечення. Слід звернути увагу, що нова редакція цієї статті була прийнята через вісім місяців після прийняття Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 року.

Стаття 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” застерігає, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців у правах і свободах, визначених законодавством України, а тому суд погоджується з доводами представника позивачів про те, що факт відсутності звернення Міністерством оборони України на протязі близько 7 років до Верховної Ради України з пропозиціями або іншими заходами стосовно скасування призупиненої норми згаданого Закону або внесення відповідних змін до нього, необхідно розцінювати саме як результат бездіяльності відповідача та невиконання ним завдань, покладених державою на Міністерство оборони України у сфері ведення державної політики, направленої на гарантування соціального захисту військовослужбовців,

Як встановлено в судовому засіданні, станом на теперішній час Верховною Радою України питання рівноцінної заміни пільг військовослужбовцям замість скасованих чи призупинених врегульовані Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб” від 03.11.2006 року, яким передбачені зміни до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, з якого також, зокрема, вбачається , що нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

Приймаючи до уваги наведені вище положення, суд приходить до висновку, що є всі правові підстави, і в першу чергу з урахуванням приписів Конституції України, вважати дії Міністерства оборони України неправомірними з приводу відмови у нарахуванні та видачі продовольчих пайків військовослужбовцям, оскільки таке право за останніми визначено діючим законодавством з урахуванням особливого характеру військової служби, яка пов’язана із захистом Вітчизни; а надані та визначені законом пільги, гарантії та компенсації, не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.

До того ж, ч.3 ст.22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, а виходячи з того, що приписами ч.2 ст.17 Конституції України та ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців …” держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей, суд вважає, що у зв’язку з бездіяльністю Міністерства оборони України як компетентного центрального органу виконавчої влади в сенсі ініціювання усунення колізій законодавства, які створені протягом багатьох років як такі, що звужують обсяг існуючих прав та пільг військовослужбовців в частині отримання продовольчих пайків (або компенсації замість них), і на сьогоднішній день має місце продовження порушень з боку Міністерства оборони України конституційних прав людини, передбачених ст. ст.22,48 Конституції України.

Суд також прийшов до висновку, що заборгованість Міністерства оборони України перед позивачами згідно наданих ними розрахунків є обґрунтованою та має бути стягнута на їх користь з урахуванням індексів інфляції на підставі статистичних даних органів статистики.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, оцінюючи наведені сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що є підстави визнати неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непроведення розрахунку вартості продовольчого пайка за період з 11.03.2000 року по 31.12.2006 року та невиплаті позивачам компенсації вартості продовольчого пайка за вказаний період, визнавши за ними право на отримання грошової компенсації вартості продовольчого пайка за вказаний період, а за звільненими позивачами в період до 31.12.2006 року визнати право на отримання грошової компенсації вартості продовольчого пайка до дати звільнення позивачів з військової служби, відповідно стягнувши з Міністерства оборони України на їх користь грошову компенсацію вартості продовольчого пайка.

Керуючись ч. 5 ст. 17, ч. 3 ст. 22, ст.48 Конституції України, ст.ст. 1,2, ч. 1 ст. 4, п. 1. ст. 9, п. 1. ст. 9-1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, ст.2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб”, ст.ст. 3,10,16 Закону України „Про Збройні Сили України”, постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316 “Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань”, постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року № 426 “Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту”, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року №1080 „Про затвердження Положення про Міністерство оборони України”, Законами України „Про держаний бюджет на 2001 рік”, „Про держаний бюджет на 2001 рік”, Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 №5-рп/2002, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, ст.ст. 6,11,69,71,94,160-163,167 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44 до Міністерства оборони України, про визнання дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень неправомірними та стягнення коштів, задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не проведення розрахунку вартості продовольчого пайка з 11.02.2000 р. по 31.12.2006 р. та по невиплаті позивачам вартості продовольчого пайка за вказаний період з урахуванням індексу інфляції.

Стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) грошову компенсацію замість продовольчого пайка на користь: