Ухвала суду № 73943811, 10.05.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8573/15-ц

Номер провадження 4-с/643/56/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання – Стальмакової В.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на дії старшого державного виконавця Московського ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2 Умрузак Хожакулович,

ВСТАНОВИВ:

Представник Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» звернувся до суду із вищевказаною скаргою, в якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову від 21.07.2017року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №52939872; зобов’язати Московський ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області поновити виконавче провадження згідно виконавчого листа №643/8573/15-ц від 15.01.2016року.

В обґрунтування вказаної скарги представник зазначає, що 21.07.2017року старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 було винесено постанову у виконавчому провадженні №52939872 про повернення виконавчого документа стягувачу. Виконавчий лист №643/8573/15-ц виданий 15.01.2016року Московським районним судом м.Харкова. Із оскаржуваної постанови вбачається, що виконавчий лист було повернуто АТ «ПроКредит Банк» на підставі ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким встановлено заборона щодо звернення стягнення на майно, що виключає виконання відповідно рішення. Банк вважає, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.07.2017року є протиправною і такою, що підлягає скасуванню судом. Головний державний виконавець при винесені постанови діяв неправомірно, оскільки не встановив, що кредит було надано ОСОБА_2 на задоволення особистих неспоживчих потреб, а тому не є споживчим та ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до нього не застосовується.

Представник Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав до суду клопотання в якому просить, розгляд справи за скаргою провести без участі представника скаржника.

Старший державний виконавець Московського ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не явки не повідомив.

Зацікавлена особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Матеріали справи свідчать, що на виконанні Московського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебував виконавчий лист №643/8573/15-ц, виданий Московським районним судом м.Харкова 15.01.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» зсуми боргу у розмірі 899775,50грн.

21.07.2017 року старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.7 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки відповідно ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII від 03.06.2014 року наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно п.1ч.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII від 03.06.2014 року, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об’єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об’єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно ч.ч.1,2,5,8 ст..48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження припиняється, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як вбачається з постанови, державний виконавець при винесенні постанови керувався п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає, що боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Старшим державним виконавцем не надано суду доказів, щодо вживання всіх необхідних дій для здійснення примусового виконання рішення суду, для встановлення можливості стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок майна боржника чи коштів, на які можливо звернути стягнення.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Складовою справедливого судового розгляду згідно даної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини є своєчасне та повне виконання судових рішень, з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Враховуючи, вищенаведене скарга підлягає задоволенню частково, в частині визнання протиправною та скасування постанови від 21.07.2017року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №52939872.

Що стосується вимоги заявника про зобов'язання відновити виконавче провадження, суд вважає, що у цій частині скарги необхідно відмовити.

Зокрема, згідно з ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання.

Як роз’яснено Вищим спеціалізованим судом України у Постанові № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18).

Отже, заявлена вимога про зобов’язання відновити виконавче провадження задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 258 260, 447 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.07.2017року про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №52939872.

В іншій частині скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.М.Довготько