Рішення № 73940879, 08.05.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 р.

м. Харків

Справа №639/4730/17,

2/639/282/18

Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі головуючого-судді Єрмоленко В.Б.,

за участі секретаря: Петрової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» ( ПАТ КБ «ПриватБанк», далі - Банк), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності за кредитним договором.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 30.09.2006 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк»,яке є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів 30.04.2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договор б/н відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту наплатіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Проте відповідач належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 05.07.2017 року у розмірі 16841,26 грн, з яких заборгованість за кредитом 2755,61 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 12807,49 грн., а також штрафи штраф (фіксова частина) 500,00 грн., штраф (відсоткова складова) 778,16 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі в розмірі 1600 грн.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, разом з позовною заявою позивачем було подано про розгляд справи за його відсутності, в разі неявки відповідача проти розгляду справи в порядку заочного судочинства не заперечував.

Судом було направлено лист голові правління ПАТ «ПриватБанк» у якому запропоновано ПАТ «ПриватБанк» з'явитись у судове засідання, надати пояснення по суті позову, оскільки вони мають істотне значення для повного та об'єктивного розгляду справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також надати точний розрахунок заборгованості з 2011 року по 2017 рік та зазначити за який період необхідно стягнути заборгованість. У відповідь на запит отримано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, звернувся до суд з заявою про застосування строків позовної давності, у якій зазначив, що відповідно до п 1.3.3. правил користування банківською карткою зазначено, що по закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не було надано письмової заяви про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картрахунку ( в передостанній день місяця закінчення строку дії) дотримання інших умов продовження передбачених договором. Договір було укладено в 2006 році та свою чинність втратив в 2009 році, після спливу цього часу банк нової картки не видав, тому, на його думку, договірні відносини між нами були припинені саме у 2009 році.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.09.2008 р. ОСОБА_1 заповнив та підписав заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в ЗАТ КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів 30.04.2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк». З тексту заяви вбачається, що відповідач виявив бажання отримати платіжну кредитну картку «Універсальна», з встановленням платіжного ліміту - 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом відповідач погодився з тим, що дана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» становлять між позичальником та банком договір про надання банківських послуг.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 5.3 умов та правил надання банківських послуг для ПАТ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частини договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умовами інформування позивачальника шляхом надання виписки по карковому рахунку на умовах, зазначених в п.4.9 Умов та правил надання банківських послуг і п. 5.8 Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

За умовами вказаного вище договору ОСОБА_1 отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 3000,00 грн. У вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 6.5 умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 6.7 договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями відповідно до умов Договору.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Як випливає з розрахунку заборгованості за кредитним договором б\н від 30.09.2006 року відповідач припинив виконувати взяті на себе зобов'язання щодо погашення (внесення чергового платежу) кредиту та відсотків за його користування у грудні 2010 року, внаслідок чого за ним, станом на 05.07.2017 рік мається заборгованість у розмірі 16841,26 грн, з яких- заборгованість за кредитом 2755,61 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 12807,49 грн, а також штраф (фіксова частина) 500,00 грн, штраф (відсоткова складова) 778,16 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» обгрунтовані.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України), а позовна давність до вимог про стягнення неустойки - один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Висновок про правильне застосування норм матеріального права щодо позовної давності міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13.

Відповідно до цього висновку для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Відтак заяву про сплив позовної давності може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання - письмового чи усного, що відповідає вимогам наведених статей процесуального законодавства.

Відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності.

З наданих банком розрахунків заборгованості вбачається, що останній платіж в рахунок погашення існуючої заборгованості ОСОБА_1 було здійснено 20.12.2010 р. Тоді як банк звернувся до суду з даним позовом лише 08.08.2017 року, тобто з пропуском встановленого ЦК України строку позовної давності.

Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а статтею 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності. Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність застосування строку позовної давності до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Отже, наведений у ЦК України перелік підстав припинення зобов'язань не є вичерпним.

Зобов'язання може припинятися і з інших підстав (встановлених законом і, зокрема, з підстав встановлених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, що прямо передбачено наведеними нормами закону.

Згідно з пунктом 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року: «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції... та статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язкової юрисдикції Європейського суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції», у зв'язку з чим у вітчизняному кримінальному та цивільному судочинстві при Застосуванні норм Конвенції з метою їх тлумачення можливе посилання на рішення Євросуду з прав людини, що мають прецедент ний характер.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, наведеними вище імперативними нормами законів України встановлено що, у разі невідповідності законів України Конвенції та практиці Суду (у тому числі і неповноти, суперечливості закону), національні суди України не лише можуть, а зобов'язані вирішувати справи в порядку цивільного судочинства із застосуванням Конвенції,як джерела права.

У рішенні від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив: "Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду".

Тобто, згідно практики Суду суб'єктивне матеріальне право безпосередньо пов'язане з позовною давністю; боржник має право після пропущення кредитором строку позовної давності бути звільненим від свого обов'язку перед кредитором (звільненим від переслідування та притягнення до суду).

У справі № 910/14754/14 суд касаційної інстанції застосував практику Європейського суду, викладену в рішенні від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" та дійшов висновку про припинення іпотеки у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Наведена у рішенні Європейського суду від 20 вересня 2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії" практика Суду (джерело права) узгоджується із змістом ч. 2 ст. 20 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЦК України нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Саму наявність в ЦК України інституту позовної давності, з урахуванням наведеної практики Суду (джерела права), слід вважати тим випадком, встановленим законом, коли нездійснення у визначений строк права на захист припиняє цивільне право, що порушене.

Таким чином, позовна давність це виняток (встановлений законом) із загального правила, передбаченого ч. 2 ст. 20 ЦК України. Із закінченням позовної давності погашається право на захист, внаслідок матеріальне право стає незахищеним. Зі спливом позовної давності суб'єктивне право припиняє своє існування.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, який є підставою для відмови у позові відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, означає, що вже жодна вимога не підлягає примусовому здійсненню за будь-якого розгляду суперечки, порушеної після цього моменту.

Судом позивачу ПАТ КБ «ПриватБанк» було запропоновано надати роз'яснення коли саме та з яким строком дії була видана платіжна карта, чи була вона пере випущена та на який час. Позивачем було надано заяву про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні та жодних пояснень що строку дії платіжної картки.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивачем не доведено, що після спливу дії картки у 2009 році вона була пере випущена та видана для користування відповідачу ОСОБА_1

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 20,258, 266,267,526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимоги Публічного Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Сторони: позивач - ПАТ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299, 01001 м. Київ, вул. Грушевського,1-д, адреса для листування: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50).

Відповідач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1.

Повне судове рішення складено 14.05.2018 р.

СУДДЯ -