Вирок № 73939491, 14.05.2018, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/227/18

Провадження № 1-кп/565/44/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Демчини Т.Ю.,

з участю секретаря Ковальчук В.С.,

прокурора Волочнюк А.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника Невідомського О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018180050000001 від 01 січня 2018 року по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Тинне Сарненського району Рівненської області, громадянина України, з повною середньою освітою, військовозобов'язаного, одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 не працюючого, відповідно до ст.88 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України,-

в с т а н о в и в:

01 січня 2018 року близько 04-00 години ОСОБА_3, знаходячись у громадському місці - на Майдані Незалежності в м.Вараш Рівненської області, під час масового відпочинку людей з нагоди свята Нового року, умисно вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що полягало у ігноруванні правил поведінки в суспільному житті та проявилось у тому, що він безпричинно, проявляючи зухвалість, умисно наніс не менше десяти ударів кулаками правої та лівої руки в обличчя ОСОБА_1, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ментальній ділянці справа, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, та синця в ділянці правого ока, який відноситься до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю та показав, що 01 січня 2018 року близько 04-00 години він повертався додому та проходив через Майдан Незалежності біля новорічної ялинки, де відпочивали мешканці міста з нагоди свята Нового Року. Біля новорічної ялинки він побачив компанію чоловіків, серед яких був і ОСОБА_1, якого до події він не знав. Коли ОСОБА_3 проходив повз цю компанію, ОСОБА_1 поклав йому руку на плече. Як показав обвинувачений, він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим наніс ОСОБА_1 удар кулаком лівої руки в обличчя. Перед цим обвинувачений чув якійсь нецензурні вислови, проте на чию адресу та чи лунали вони саме від ОСОБА_1, він не знає. Після першого удару ОСОБА_1 виставив вперед кулаки, тому ОСОБА_3 продовжив наносити йому удари почергово кулаками правої та лівої руки в обличчя. Від ударів ОСОБА_1 відходив назад, тому вони змістились в сторону готелю «Вараш». Після цього якійсь люди, що проходили повз них, почали заспокоювати ОСОБА_3, і тоді ОСОБА_1 втік. Обвинувачений показав також, що під час нанесення ударів потерпілий ОСОБА_1 падав, проте усі удари він наносив потерпілому, коли той перебував у стоячому положенні. Свою поведінку обвинувачений оцінює як неправомірну, цивільні позови в частині стягнення коштів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди він визнав в повному обсязі, в частині стягнення коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілому ОСОБА_1 - не визнав повністю.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що 01 січня 2018 року близько 04-00 години він разом з своїми товаришами вийшов на Майдан Незалежності до новорічної ялинки, щоб відсвяткувати Новий Рік. У цей час біля ялинки було багато людей, він з товаришами підійшли до ялинки та почали відкривати пляшку шампанського. У цей час ОСОБА_1 побачив невідомого йому до цієї події ОСОБА_3, який з важким поглядом йшов безпосередньо на нього. Коли ОСОБА_3 знаходився за крок до потерпілого, останній витягнув вперед руку, намагаючись його зупинити, та сказав: «Заспокойся!», у відповідь ОСОБА_3 рукою збив його руку та почав наносити йому удари кулаками почергово лівої та правої руки в обличчя із значною силою, всього наніс близько десяти ударів. ОСОБА_1 почав відходити у сторону готелю «Вараш», періодично падав на асфальтове покриття. Під час події ОСОБА_3 та потерпілий мовчали, будь-яких вимог ОСОБА_3 йому не висував. У цей час повз них проходила якась компанія людей, які почали заспокоювати ОСОБА_3, і ОСОБА_1 відійшов до своїх товаришів. Причини нанесення ОСОБА_3 ударів потерпілий не знає, будь-яких розмов, спілкування, конфліктів до побиття між ними не було. Він звернувся за медичною допомогою та в поліцію. У медичному закладі йому наклали шви на пошкоджену праву повіку, крім того, він мав розсічення на правій брові та губі справа, крім того, від якогось з нанесених ОСОБА_3 ударів у нього поламалась щелепа, з приводу чого він переніс оперативне втручання, тривалий час стаціонарно та амбулаторно лікувався, 21 день носив спеціальну шину, був позбавлений можливості нормально харчуватись, говорити. В подальшому він лікувався з приводу ушкодження правої скулової кістки, вважає, що це пошкодження спричинене також внаслідок ударів ОСОБА_3

Враховуючи відсутність заперечень учасників судового розгляду, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо усіх фактичних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, так як вони ніким не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений та потерпілий вірно розуміють зміст цих обставин та наслідки недослідження доказів щодо них. Сумнівів у добровільності та істинності такої позиції учасників судового розгляду у суду немає.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_1 щодо фактичних обставин вчинення обвинуваченим інкримінованих злочинів є послідовними, змістовними та відповідають даним, наведеним у обвинувальному акті.

На підставі викладеного, суд вважає доведеним вину ОСОБА_3 у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю - насильством із умисним заподіянням потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Суд приходить до висновку, що органами досудового розслідування його дії за ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України кваліфіковані вірно як хуліганство та умисне заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки злочинів, особу винного та конкретні обставини вчинення злочинів.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у наданні ним правдивих викривальних показань, спрямованому на допомогу суду у встановленні істини.

З показань потерпілого та обвинуваченого також вбачається, що на момент вчинення злочинів ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Дану обставину, зважаючи на характер вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, зокрема, хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю і виразилось у безпричинному нанесенні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, суд визнає такою, що обтяжує покарання обвинуваченого.

Суд бере до уваги дані, що характеризують обвинуваченого, зокрема, враховує, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин та був звільнений від покарання внаслідок акту амністії, відповідно до ст.88 КК України не судимий, по місцю проживання негативних характеристик не має, має на утриманні неповнолітню дитину.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.122 КК України у виді обмеження волі. Разом з тим, враховуючи конкретні встановлені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе без відбування покарання, у зв'язку з чим вбачає правові підстави для застосування до нього ст.75 КК України та призначення покарання з випробуванням. Таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення ним нових злочинів.

Вирішуючи заявлений прокурором в інтересах Рівненської міської ради Рівненської області цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1, суд приходить до висновку про наявність правових підстав, передбачених ст.1206 ЦК України, для його задоволення у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_3 на користь бюджету м.Рівне, за рахунок якого фінансується утримання центральної міської лікарні м.Рівне, 9752,16 грн. вищезазначених витрат, понесення яких підтверджене довідкою управління охорони здоров'я виконавчого комітету Рівненської міської ради № 1-9/490 від 19.02.2018 р.

Вирішуючи заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на його користь 2039,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 15000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд прийшов до висновку про наявність підстав для його часткового задоволення. Так, потерпілим документально підтверджено понесення витрат на придбання ліків в сумі 2039,83 грн. З урахуванням меж заявлених вимог про стягнення матеріальної шкоди суд, на підставі ст.1166, 1177 ЦК України, вважає позовні вимоги у цій частині обґрунтованими та доведеними в повному обсязі. При цьому суд відхиляє доводи захисника щодо наявності підстав для відмови у стягненні витрат потерпілого на придбання ліків у зв'язку з понесенням цих витрат лікувальним закладом, оскільки наявність у розрахунку витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_1, наведеному у довідці управління охорони здоров'я виконавчого комітету Рівненської міської ради № 1-9/490 від 19.02.2018 р., витрат на засоби медичного призначення в сумі 1246,96 грн. - не виключає понесення витрат на придбання ліків самим потерпілим. Як видно з вищезазначеної довідки, понесені закладом охорони здоров'я витрати на засоби медичного призначення є величиною, що розраховується виходячи з вартості одного ліжко-дня у відповідному періоді з урахуванням кількості днів стаціонарного лікування.

При вирішенні цивільного позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди суд враховує правові підстави, передбачені ст.ст.1167, 1168 ЦК України, та бере до уваги, що завдання такої шкоди потерпілому в судовому засіданні доведено, та виходить з того, що шкода завдана умисними діями, спричинення тілесних ушкоджень відбувалось в присутності інших осіб, ОСОБА_1 зазнав фізичного болю, приниження, обурення, перебував на стаціонарному лікуванні, переніс оперативне втручання, у зв'язку з специфікою лікування отриманої травми щелепи тривалий час був позбавлений можливості нормально харчуватись та говорити, втратив можливість провести різдвяні свята у колі сім'ї. Разом з тим, суд, керуючись засадами розумності та справедливості, вважає необґрунтованим визначений потерпілим розмір завданої йому моральної шкоди, а тому приходить до висновку про часткове задоволення його цивільного позову у цій частині та стягнення з ОСОБА_3 на його користь 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.370, 371, 374, 376 КПК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України і призначити покарання:

за ч.1 ст.122 КК України - 2 роки 6 місяців обмеження волі;

за ч.1 ст.296 КК України - 2 роки обмеження волі;

На підставі ст.70 КК України остаточне покарання призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді двох років шести місяців обмеження волі;

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на рахунок бюджету м.Рівне (р/р 31418544700002, код ЄДРПОУ 02000085, МФО 833017 ГУДКСУ в Рівненській області) 9752 (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 16 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2039 (дві тисячі тридцять дев'ять) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: