Постанова № 73938913, 27.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2018 р. Справа№ 910/12256/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Камінській Т.О.

за учасию представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

розглядаючи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Їлдирима Беязита

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 (дата підписання 02.10.2017)

у справі №910/12256/17 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Їлдирима Беязита

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про стягнення 20 465,51грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Їлдирима Беязита звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 20 465,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідач обмежив права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку позивача, відкритому у відповідача, не надавши при цьому будь-яких доказів порушення чинного законодавства з боку позивача, ФОП Їлдирим Беязит просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 3 577,58 грн. та інфляційні втрати в розмірі 16 887,93 грн. за період неправомірного обмеження позивача щодо розпорядження власними коштами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №910/12256/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Їлдирим Беязит звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №910/12256/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків від інфляції, та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції в сумі 16887,93грн. Також скаржник просить суд поновити пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає на те, що обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що в результаті порушення чинного законодавства, яке виразилося у неправомірному обмеженні позивача розпорядження власними коштами, позивач зазнав збитків від інфляційних процесів. Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на обгрунтування викладені позивачем, не надав доводам позивача належної оцінки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 у справі №910/12256/17 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Чорної Л.В., Скрипки І.М., поновлено Фізичній особі-підприємцю Їлдириму Беязиту строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Їлдирима Беязита на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №910/12256/17 до провадження, розгляд справи призначений на 07.12.2017.

07.12.2017 від відповідача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких відповідач просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. у відпустці, судове засідання, призначене на 07.12.2017, не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 розгляд справи №910/12256/17 призначено на 10.01.2018.

Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/34/18 від 10.01.2018 у зв'язку з перебуванням перебування судді Скрипки І.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначений повторний автоматизований розподіл справи №910/12256/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2018 для розгляду справи №910/12256/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів Чорної Л.В., Хрипуна О.О.

З 15.12.2017 набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII (далі - ГПК України).

У відповідності до ст. 32 ГПК України (у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 справу №910/12256/17 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Їлдирима Беязита на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №910/12256/17 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Чорна Л.В., Хрипун О.О., розгляд справи №910/12256/17 призначений на 07.02.2018.

В судовому засіданні 07.02.2018 оголошено перерву до 19.02.2018.

19.02.2018 від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином виготовлених копій доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/433/18 від 19.02.2018 у зв'язку з перебуванням перебування судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначений повторний автоматизований розподіл справи №910/12256/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.02.2018 для розгляду справи №910/12256/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В. суддів Тарасенко К.В., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 справу №910/12256/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів суддів Тарасенко К.В., Чорної Л.В., розгляд справи призначений на 15.03.2018.

Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/662/18 від 13.03.2018 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 12.03.2018, призначений повторний автоматизований розподіл справи №910/12256/17.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.03.2018 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Тарасенко К.В., Іоннікової І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 відкрито провадження у справі №910/12256/17 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Тарасенко К.В., Іоннікової І.А., розгляд справи призначено на 27.03.2018.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

30.10.2013 між Фізичною особою-підприємцем Їлдиримом Беязитом (далі - позивач, клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, банк) укладено Договір банківського обслуговування шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (які знаходяться на сайті банку www.рb.ua). Підписавши дану заяву, позивач погодився з умовами та тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір.

Після підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банк відкрив позивачу розрахунковий рахунок № 26001052716595, валюта - українська гривня, дата відкриття - 30.10.2013 (далі - рахунок), на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи довідку ПАТ КБ "Приватбанк" № 08.7.0.0.0/131031114807 від 31.10.2013.

04.03.2016, бажаючи зняти з рахунку готівкові кошти в розмірі 129 545,30 грн., позивач виявив, що доступ до рахунка заблоковано.

Позивач для отримання пояснень з цього приводу звернувся до банку, з листом № 09/03-1 від 09.03.2016 у якому просив надати інформацію відносно блокування можливості керування рахунком із застосування засобів електронного зв'язку в період з 04 по 09 березня 2016 року.

Листом № 20.1.0.0.0/7-20160309/2279 від 16.03.2016 відповідач повідомив позивача, що відповідно до ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов'язок щодо проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України. Згідно з положеннями зазначеної статті банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" банк може відмовити клієнту в проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Банк просив надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на рахунок позивача № 26001052716595 за період з 01.01.2015 по 26.02.2016. Оскільки таких документів не надходило, банк вказав, що він не має правових підстав для задоволення вимог позивача.

Надалі, позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі відокремленого структурного підрозділу Печерської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" про зняття обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/19179/16 припинено провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Їлдирима Беязита до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" в особі відокремленого структурного підрозділу Печерської філії Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" про зняття обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" в особі відокремленого структурного підрозділу Печерської філії Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" на користь Фізичної особи-підприємця Їлдирима Беязита витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп.

У зазначеній ухвалі зазначено, що: «Із позову вбачається, що ФОП Їлдирим Беязит (клієнт) просив зобов'язати ПАТ "Приватбанк" зняти обмеження прав клієнта щодо розпорядження належними йому грошовими коштами, що знаходяться на рахунку № 26001052716595, відкритому у Печерській філії ПАТ "Приватбанк".

Разом з тим, судом встановлено, що 16.02.2017 р. зазначений рахунок № 26001052716595 був закритий банком за заявою позивача від 15.02.2017 р., про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка ПАТ "Приватбанк" № 170220SU13580801 від 20.02.2017 р.»

Позивач зазначає, що оскільки відповідач не надав будь-яких доказів порушення чинного законодавства з боку позивача, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходилися на рахунку позивача є незаконними та необґрунтованими. В результаті порушення чинного законодавства, яке полягає у неправомірному обмеженні позивача щодо розпорядження власними коштами, позивач зазнав збитків від інфляційних процесів, у зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 16 887,93 грн. та 3 % річних у розмірі 3 577,88 грн. за період березень 2016 року по січень 2017 року включно.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1068 ЦК встановлено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч.ч. 2 - 6 ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості; клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах; клієнтів, у яких банк залучає кошти на умовах субординованого боргу; клієнтів, що укладають з банком кредитні договори, договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; осіб (крім банків, зареєстрованих в Україні), з якими банк як професійний учасник ринку цінних паперів укладає договори для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (фондовому ринку). З дня укладення договору така особа є клієнтом банку; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб (представника клієнта); клієнтів (осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу.

Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.

Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

З матеріалів справи вбачається, що листом № 20.1.0.0.0/7-20160309/2279 від 16.03.2016 відповідач повідомив позивача, що відповідно до ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на банки покладено обов'язок щодо проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України. Згідно з положеннями зазначеної статті банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" банк може відмовити клієнту в проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Банк просив надати документи, що підтверджують походження грошових коштів, які надійшли на рахунок позивача № 26001052716595 за період з 01.01.2015 по 26.02.2016.

Проте, як вбачається з матеріалів справи позивач не надав відповідної інформації та документів.

Згідно з п.п. 3, 18, 17 ч. 1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" верифікація клієнта - встановлення (підтвердження) суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним; ідентифікація - отримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних; ідентифікаційні дані - це: для фізичної особи - підприємця - відомості, зазначені у пункті 2 частини дев'ятої, у частині дванадцятій статті 9 цього Закону.

Пунктом 2 ч. 9 та ч. 12 ст. 9 наведеного Закону передбачено, що суб'єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють: для фізичної особи - підприємця - прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів) або номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про проведення державної реєстрації; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка (за наявності).

З метою ідентифікації фізичної особи (резидента, нерезидента), фізичної особи - підприємця - ініціатора (платника) переказу (в тому числі міжнародного), що здійснюється без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 цього Закону, суб'єкти первинного фінансового моніторингу, до яких звернувся ініціатор (платник) для здійснення переказу, встановлюють прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові; місце проживання (або місце перебування фізичної особи - резидента чи місце тимчасового перебування фізичної особи - нерезидента в Україні) або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від одержання ідентифікаційного номера чи номера паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків України в електронному безконтактному носії) або дату і місце народження.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" банку надано право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб'єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав відповідну інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії).

Судом також встановлено, що позивач звертався до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі відокремленого структурного підрозділу Печерської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" про зняття обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/19179/16 припинено провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Їлдирима Беязита до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" в особі відокремленого структурного підрозділу Печерської філії Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" про зняття обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, оскільки 16.02.2017 розрахунковий рахунок № 26001052716595 був закритий банком за заявою ФОП Їлдирима Беязита.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Згідно з п 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Однак, виходячи з системного аналізу вищевказаних норм законодавства, що регулює відносини, які виникають з договору банківського рахунку, обов'язок банку вчиняти для клієнта операції, які передбачені для даного рахунку законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, не є грошовим зобов'язанням такого банку, в розумінні статей 524, 533 - 535, оскільки не передбачає сплату банком коштів на користь платника (клієнта), оскільки кошти платника (клієнта), що знаходяться на рахунку у банку, є власністю саме клієнта, а не банку.

В свою чергу, відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, якщо відбулося прострочення банком операцій за рахунком, у клієнта з'являється підстава вимагати відповідно до ст. 536 ЦК сплати процентів, а відповідно до вимог ст. 623 ЦК - відшкодування завданих збитків, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Подібними до відносин за договором банківського рахунку є відносини за договором банківського вкладу.

Згідно ч. 1 ст.1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування позивачем саме частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Їлдирима Беязита на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №910/12256/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №910/12256/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко